Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, квітень, 2016/№17
Друкувати

Несвоєчасна сплата ПДФО та ВЗ: чи можна уникнути відповідальності

Філіпповських Надія, заступник начальника Управління — начальник відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб Управління адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб ДФСУ
Ситуація. Підприємство не утримало в лютому 2016 року ПДФО та ВЗ з виплаченого фізособі доходу від надання нерухомості в оренду. Помилка виявлена і виправляється у квітні 2016 року. Яка відповідальність загрожує податковому агенту за таке порушення?
податковий агент, самовиправлення, штрафи, пеня

Штраф за  п. 127.1 ПКУ

Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть накладення штрафу за  п. 127.1 ПКУ в розмірі:

— 25 % від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету;

— 50 % від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, якщо такі дії вчинено повторно протягом 1095 днів;

— 75 % від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, якщо такі дії вчинено протягом 1095 днів утретє та більше.

Відповідальність у нашій ситуації покладається на підприємство — податкового агента. При цьому згідно з тим же п. 127.1 ПКУ одержувач таких доходів (фізособа-орендодавець) звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань/боргу.

Важливий момент! Зазначений штраф не застосовують (через застереження в останньому абзаці того самого п. 127.1 ПКУ), якщо факт ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) ПДФО податковий агент самостійно виявляє при проведенні перерахунку за  п. 169.4 ПКУ та виправляє в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу до моменту проведення перевірки контролюючими органами.

Законодавець встановив два види перерахунку з ПДФО: обов’язковий і добровільний.

Обов’язковий перерахунок проводять роботодавці:

1) за результатами кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року ( п.п. «а» п.п. 169.4.2 ПКУ);

2) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування ПСП при зміні платником податків місця застосування ПСП, а також у разі порушення ним порядку застосування цієї пільги ( п.п. «б» п.п. 169.4.2 ПКУ);

3) під час проведення остаточного розрахунку з працівником, який звільняється ( п.п. «в» п.п. 169.4.2 ПКУ).

Добровільний перерахунок можуть проводити всі податкові агенти за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування виплат.

Порядок проведення і обов’язкового, і добровільного перерахунку регулює п. 169.4 ПКУ. Тому під перерахунком, про який ідеться в  п. 127.1 цього Кодексу, слід розуміти будь-який перерахунок, під час якого податковим агентом були самостійно виявлені та виправлені помилки з ПДФО.

Під перерахунком, про який ідеться в  п. 127.1 ПКУ, слід розуміти будь-який перерахунок, під час якого податковим агентом були самостійно виявлені та виправлені помилки з ПДФО.

Таким чином, якщо помилка виявлена підприємством під час проведення добровільного перерахунку з ПДФО та буде виправлена в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року, відповідно до норм ПКУ штраф за  п. 127.1 ПКУ до підприємства не застосовуватиметься.

Аналогічні норми діють і щодо військового збору (ВЗ).

Пеня

Інше питання — пеня. Окремо зупинимося на порядку її нарахування. Специфіка податкових зобов’язань з ПДФО полягає в тому, що момент їх узгодження (див. п. 54.2 ПКУ) фактично збігається з моментом виникнення податкового боргу, якщо вони визначені неправильно або сплачені не в повному розмірі.

Інакше кажучи, податкові зобов’язання з ПДФО вважаються узгодженими в день виплати або нарахування доходу. Зобов’язання щодо їх сплати податковий агент повинен виконати в разі виплати доходу у грошовій формі — у день такої виплати; якщо дохід надається в негрошовій формі або виплачується готівкою з каси податкового агента — протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання), а в разі якщо дохід нарахований, але не виплачений — протягом 30 календарних днів, наступних за днем нарахування.

Ці самі правила діють і щодо ВЗ.

Якщо сума ПДФО та/або ВЗ, що підлягає сплаті, у зазначені вище строки до бюджету не була сплачена, то вона вважатиметься податковим боргом з нарахуванням на неї пені в порядку, визначеному п.п. 129.1.1 ПКУ*, з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок більша, за кожний календарний день прострочення в його сплаті ( п. 129.4 ПКУ).

* Посилання саме на  п.п. 129.1.1 ПКУ бачимо і в консультації на «самовиправну» тему в категорії 103.26 ЗІР. Хоча в цьому випадку «рука тягнеться» до  п.п. 129.1.3 ПКУ. Водночас варіант з « п.п. 129.1.1 ПКУ» більш вигідний для платника податків, оскільки має пільговий період ненарахування пені. — Прим. ред.

З 25.09.2015 р. облікова ставка НБУ не змінювалася і становить 22 % річних.

Зверніть увагу: неутримання або неперерахування до бюджету сум ПДФО при виплаті фізичній особі доходів тягне накладення штрафу на посадових осіб підприємств (підприємців) у розмірі від 34 до 51 грн. ( ст. 1634 КпАП).

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться