СЕАРП: податківці «прокинулися» і почали роз’яснювати

Заява про реєстрацію: якщо потрібно — уточнюємо!

Така можливість/обов’язок прямо передбачена Порядком № 113* (п. 12 розд. ІІ). При цьому внесення змін передбачене для випадків (1) введення в експлуатацію нових пунктів, (2) виведення із експлуатації або (3) зміни місцезнаходження пунктів реалізації палива. Крім того, тут же згадано «виявлення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників стосовно таких пунктів».

* Порядок електронного адміністрування реалізації пального, затверджений постановою КМУ від 24.02.2016 р. № 113.

Детальнішу картину випадків уточнення дає виноска 6 до графи 10 заяви про реєстрацію (ф. № 1-АКП)**.

** Затверджена наказом Мінфіну від 25.02.2016 р. № 218.

Але й це ще не все. При зміні коду пункту реалізації (з графи 3 заяви) також потрібно уточнюватися.

Для внесення потрібних змін платнику достатньо подати реєстраційну заяву з інформацією, що уточнюється. У такій заяві ставиться позначка в комірці «Зміни у даних про пункти реалізації пального». Правильно її заповнити допоможе інформація у виносках 2 і 4.

При поданні заяви з позначкою «Зміни…» надається інформація про нові пункти та пункти, стосовно яких відбувалася хоча б одна із зазначених змін. У разі зміни коду пункту інформація надається двома рядками: з попереднім кодом — про припинення реалізації пального, з новим кодом — первісне надання.
У разі зміни місцезнаходження пункту вказується нове місцезнаходження такого пункту.

Як одну з можливих причин уточнення даних заяви податківці називають, зокрема, зміни в Довіднику типів об’єктів оподаткування***, на який вони рекомендували спиратися платникам при заповненні заяви. Виходить, у такому разі платник, який спочатку заповнив заяву правильно, все одно зобов’язаний подавати заяву з позначкою «Зміни» з не залежних від нього причин ☹.

*** http://data.gov.ua/passport/6fe3159e-f121-4aaa-a030-b5887873fbb6/version/3380.

Так, у листі ДФСУ від 29.03.2016 р. № 6845/6/99-99-21-05-15 податківці рапортують про появу в Довіднику нового об’єкта «Паливно-заправний комплекс» з кодом 694.

Акт інвентаризації: операція «уточненка»

«Путівником» з питань, що стосуються акта інвентаризації обсягів залишку палива, є наказ № 219****. Тільки ось проблемними моментами в цьому документі є не лише те, що він набув чинності вже після закінчення граничного строку для подання акта, а ще й те, що про уточнення його даних у ньому немає жодного слова. Принаймні, якщо така необхідність виникла після закінчення граничного строку.

**** Наказ Мінфіну «Про затвердження форми Акта інвентаризації обсягів залишку пального та Порядку його заповнення та подання» від 25.02.2016 р. № 219.

Не сильно «виручили» в цьому аспекті і податківці, адже у своєму роз’ясненні в категорії 116.13 ЗІР вони уточнили деякі моменти, що стосуються такого подання, тільки для випадків своєчасного подання акта.

Зокрема, вони вказали: якщо платник податків надіслав до контролюючого органу декілька примірників акта інвентаризації, то оригіналом вважається той, що був надісланий останнім до закінчення встановленого граничного строку подання. Обов’язковою при цьому є умова, що такий акт був прийнятий до бази даних контролюючого органу, про що платнику надійшла друга квитанція.

Виходить, що на сучасному етапі внесення змін до «вихідних даних» (зазначені в останньому прийнятому акті) можливе лише в разі проведення перевірки податківцями.

«Новоприбулі» платники: без вхідних залишків

Нові платники, які реєструються платниками акцизного податку згідно з  п.п. 212.1.15 ПКУ, можуть поставити запитання: а чи мають вони право на вхідні залишки пального в «суперформулі»? На жаль, відповідь для них буде невтішною.

По-перше, інвентаризацію, про яку йшлося в попередньому розділі, проводили станом на 01.03.2016 р. протягом 20 календарних днів з цієї дати ( п. 9 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ) лише особи, зареєстровані платниками паливного акцизу (п. 2 розд. І Порядку № 219). Тобто для сьогоднішніх новачків ця опція є недоступною.

По-друге, якщо паливо «новачки» отримували від інших платників паливного акцизу, самі не будучи такими, то про жодні вхідні залишки також говорити не доводиться. Причина є банально простою: облік пального в СЕАРП ведеться в розрізі платників податку (п. 27 Порядку № 113), а осіб, які такими не є, він жодним чином не стосується.

З тієї ж причини «новачкам» є недоступним збільшення «вхідного сальдо» у «суперформулі» щодо палива, ввезеного на митну територію України. І вже тим більше їм залишається недоступним овердрафт.

Тому є сенс спочатку пройти процедуру реєстрації і лише після цього придбавати (чи імпортувати) паливо.

Паливо «під мікроскопом»: встановлюємо межі для СЕАРП

Багато хто із суб’єктів, що мають справу з товарами, які підпадають під податковий термін «паливо» ( п.п. 14.1.141¹ ПКУ), з жахом зустріли старт СЕАРП. Річ у тім, що безліч товарів, наведених у  п.п. 215.3.4 ПКУ, формально також підпадають під її дію. Податківці не поспішали висловлювати свою позицію в цьому аспекті, хоча й була уява, що замислювалися зміни явно не з метою відстеження руху уайт-спіриту і йому подібних.

І ось потроху ДФСУ все ж стала «вносити ясність», узявши фіскальний вектор. Зокрема, заслуговує на увагу лист від 17.03.2016 р. № 5880/6/99-99-21-05-15 (ср. ). У ньому під «приціл» податківців потрапили присадки до пального (код УКТ ЗЕД 2710 12 90 00) і очищувачі гальмівної системи (код УКТ ЗЕД 3811 90 00 00). Так-от, податківці дійшли висновку, що реєструватися платником паливного акцизу у разі реалізації таких товарів потрібно ☹.

Застерігаємо від неправильного тлумачення п. 2 розд. І Порядку № 219, згідно з яким не підлягали занесенню до акта інвентаризації обсяги сумішей ароматичних вуглеводнів, толуолу, ксилолу, вуглеводнів ациклічних, інших ефірів простих, антидетонаторів, антиоксидантів, інших речовин, віднесених з 01.01.2016 р. до підакцизних товарів. У цьому випадку йдеться лише про ті товари із зазначеного ряду, з яких не був сплачений акциз.

У листі від 14.04.2016 р. № 8917/10/26-15-40-03-16 ДФСУ робить, по суті, ідентичні висновки стосовно товару «Реформат» (код УКТ ЗЕД 2707 50 90 00).

Виходить, у вирішенні питання про необхідність реєстрації платником паливного акцизу (з усіма обтяжуючими) фіскали виходять з такого: (1) чи здійснюється реалізація палива в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ; (2) чи є товар, що продається, паливом у розумінні п.п. 14.1.141¹ ПКУ. При цьому для відповіді на друге запитання потрібно з’ясувати, чи присутній підакцизний товар у  п.п. 215.3.4 ПКУ. Узагалі, паливно-акцизний кошмар триває.

Питання посередників

Але є і деякі «просвітки» в «паливному мороці».

Смарт-картки. Реалізація смарт-карток не є реалізацією палива, підкреслюють податківці (лист від 12.03.2016 р. № 5311/6/99-95-42-01-16-01). Отже, сам факт їх продажу до необхідності реєстрації в СЕАРП не призводить. Якщо продавець смарт-карток не здійснює операції з фізичним отриманням та відпуском пального, не має при цьому власних АЗС, місць зберігання пального та інших об’єктів, реєструватися платником акцизного податку йому не потрібно (це вже листи від 08.04.2016 р. № 7905/6/99-99-21-05-15 і від 04.05.2016 р. № 10018/6/99-99-12-03-03-15). При цьому податківці роблять акцент на тому, що має також бути дотримана умова щодо нездійснення інших операцій, які є об’єктами обкладення акцизним податком відповідно до  п. 213.1 ПКУ.

Смарт-картка (паливна картка) — це платіжна картка з вмонтованим мікроконтролером як носієм і обробником інформації, необхідної для ініціації переказу коштів та/або виконання службових операцій (згідно з п. 2.1 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою НБУ від 10.12.2004 р. № 620).

Але відпуск пального за смарт-картками все одно не повинен «вислизнути» від «всевидющого ока» СЕАРП. Тільки ось реєструватися та складати акцизні накладні при цьому зобов’язані суб’єкти, з АЗС яких здійснюється відпуск пального (а не продавці карток).

Паливні талони. Стосовно них таких однозначних висновків зробити не вдасться, адже часто перехід права власності на паливо до посередника, який придбаває паливні талони для перепродажу, відбувається одночасно з переходом права власності на самі талони. Отже, імовірно, продавці паливних талонів повинні реєструватися платниками паливного акцизу, оскільки де-юре паливо до їх власності переходить.

Паливний талон — це спеціальний талон, який придбаний за умовами та відпускною ціною зумовленого номіналу, підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту визначених найменування та марки, що позначені на ньому.

Але ДФСУ досить несподівано зайняла ліберальну позицію в цьому питанні. Оскільки немає фізичного отримання та відпуску палива, то немає й необхідності реєструватися (лист від 12.03.2016 р. № 5311/6/99-95-42-01-16-01). Водночас, щоб повністю себе убезпечити, вважаємо, перепродавцям талонів є сенс виключити з договорів про їх продаж умови про перехід права власності на паливо.

Паливо від замовника — підряднику

До впровадження паливної СЕА в відносинах замовника і підрядника передача палива від першого до другого з метою здешевлення вартості робіт була досить поширеною. Але після появи у ПКУ відлякуючих норм, згідно з якими практично будь-яка передача палива вважається його реалізацією з необхідністю реєстрації платником паливного акцизу, що випливає звідси, на такі операції почали дивитися боязко.

І не даремно! Податківці у своїх роз’ясненнях (листи від 24.03.2016 р. № 6497/6/99-99-19-03-03-15 і від 08.04.2016 р. № 7874/6/99-99-19-03-03-15) зайняли украй невигідну для платників податків позицію, зобов’язуючи їх у разі такої передачі палива реєструватися платниками паливного акцизу.

Причому в листі від 15.04.2016 р. № 8609/6/99-99-19-03-03-15 податківці уточнюють, що при виконанні роботи з матеріалу замовника на умовах договору підряду відбувається перехід права розпорядження матеріалом (паливом) від замовника до підрядника. А в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ це також вписується в поняття «Реалізація палива».

Позиція податківців не виглядає беззаперечною, адже у  п.п. 14.1.212 ПКУ договір підряду прямо не згаданий. Але усе ж таки її доведеться врахувати всім, хто не бажає відстоювати в суді свою думку з цього приводу.

А ось у протилежному випадку (якщо підрядник використовує для виконання роботи на користь замовника власне паливо) проблем вдасться уникнути: ні право власності, ні право розпорядження паливом до замовника у такому разі не переходять. Благо розуміє це і ДФСУ (лист від 15.04.2016 р. № 8610/6/99-99-15-03-03-15).