Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, вересень, 2016/№36
Друкувати

Використання води: розповідь про санітарно-гігієнічні потреби

Товстоп’ят Юрій, податковий експерт, y.tovstopyat@buhgalter 911.com
Шановні читачі, сьогодні пропонуємо вам розібратися з різними ситуаціями, пов’язаними з одночасним використанням води для питних, санітарно-гігієнічних потреб та паралельно — для інших цілей. Вердикт у частині оподаткування таких обсягів води не завжди на поверхні.
рентна плата за спеціальне використання води

У найбанальнішому випадку водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення1, не є платниками рентної плати за спецводокористування. Це стосується у тому числі і задоволення виключно власних питних та санітарно-гігієнічних потреб юросіб, фізосіб-підприємців та платників єдиного податку. Закріплено таке правило у п. 255.2 ПКУ.

1 Сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок ( п.п. 255.4.1 ПКУ).

Санітарно-гігієнічні потреби — це використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках, а також для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Підтримує такий порядок і п. 255.4 цього Кодексу. Він свідчить, що за воду, яка використовується для таких потреб, рентна плата за спецводокористування не справляється.

При цьому врахуйте: у такому разі суб’єкти господарювання не зобов’язані подавати декларацію разом з додатком 5, оскільки у них не виникає об’єкта оподаткування (див. категорію 121.05 ЗІР). Цей висновок справедливий навіть за наявності у суб’єкта дозволу на спецводокористування (договору на постачання води). Водночас реалізувати його вийде, тільки якщо у платника об’єкт оподаткування відсутній з початку року. Та за умови надання податківцям не пізніше граничного строку подання звітності за I квартал заяви в довільній формі про відсутність такого об’єкта (див. категорію 121.06 ЗІР).

Якщо ж суб’єкт, зареєстрований платником рентної плати, у звітному (податковому) кварталі використовував воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, але в попередніх кварталах допускав використання води на інші потреби, він усе одно повинен подавати декларації з рентної плати. Причому наростаючим підсумком з початку року до закінчення звітного (податкового) року (згідно з п.п. 255.11.1 ПКУ).

Але це — ідеальний варіант. Сьогодні ж поговоримо про «відступи».

І тут зверніть увагу на такі моменти, в яких ДФСУ традиційно дотримується фіскальної позиції.

По-перше, у разі, якщо вода2 використовується суб’єктами господарювання одночасно для виробничих потреб та для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, об’єктом обкладення рентною платою за спецводокористування, на думку податківців, є загальний фактичний обсяг використаної води (листи МГУ ДФС від 06.11.2015 р. № 24817/10/28-10-06-11 та від 16.09.2015 р. № 21845/10/28-10-06-11, категорія 121.02 ЗІР). Тобто навіть якщо відсоток використання води на виробничі потреби мізерний, це все одно не вбереже платника від необхідності сплачувати ренту за увесь витрачений обсяг ☹. Єдиним винятком, на думку податківців, у такому разі можуть бути обсяги води, що передаються населенню. Такі обсяги води платник має право виключити з об’єкта обкладення.

2 У тому числі з різних джерел водопостачання.

У згаданих листах підставою для фіскального висновку є відсутність у ПКУ механізму розподілу обсягів води, що використовуються на виробничі та санітарно-гігієнічні потреби3.

3 Ми вважаємо, що це не досить переконливий доказ для запропонованого контролерами висновку.

По-друге, використання води для миття обладнання, вітрин та інвентаря не є використанням води для санітарно-гігієнічних потреб (категорія 121.06 ЗІР). Аргументація в цьому випадку така: торговельне і механічне обладнання, вітрини та інвентар, що розташовані у приміщеннях, не належать до категорії будівель або будівельних елементів.

З логіки фіскалів випливає, що утримання приміщень у належному стані обмежується підтриманням чистоти безпосередньо у будівлях (і полягає, зокрема, у митті підлог, вікон, стін, підвіконь). М-да…

По-третє, ДФСУ визнає, що підтвердження факту використання води виключно на питні та санітарно-гігієнічні потреби — ще те завдання. Тому визначати напрям використання води вона пропонує за даними первинного обліку, а також виду господарської діяльності (категорія 121.06 ЗІР).

Це загальні нюанси при паралельному використанні води для питних і санітарно-гігієнічних, а також виробничих потреб. Тепер перейдемо до конкретних ситуацій.

Використання води в готелі

Суб’єкти господарювання, що надають своїм клієнтам готельні послуги з тимчасового розміщення (проживання) в готелях4, є платниками рентної плати за спецводокористування на загальних підставах. Причому за всі фактично використані обсяги води, — вважають податківці (категорія 121.01 ЗІР).

4 Пансіонатах, будинках відпочинку, туристичних базах, кемпінгах та аналогічних об’єктах розміщення.

Готельна послуга — це дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі... (згідно зі ст. 1 Закону про туризм5).

5 Закон України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР.

Причину при цьому вони бачать у тому, що (1) готелі та аналогічні об’єкти розміщення не належать до житлового фонду; (2) обсяги води в них використовуються не лише для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб працівників, а й для потреб клієнтів, які в них тимчасово розміщуються.

У пункті 255.2 ПКУ дійсно згадано житловий фонд. Саме у його межах населення може «безкарно» використовувати воду на санітарно-гігієнічні потреби.

Щодо гуртожитків висновки фіскалів не такі суворі. У той же час причина цього криється ще і в тому, що вони, на відміну від готелів, належать до житлового фонду.

Заперечувати той факт, що воду в готелі використовують у тому числі й клієнти, також безглуздо. Тому формально позиція фіскалів має під собою певні підстави...

Здавання приміщень в оренду: в лавах орендарів виняток

Розглянемо ситуацію: під час здавання в оренду приміщення офісним центром усі орендарі використовують воду тільки на питні та санітарно-гігієнічні потреби. І лише один — ще й на виробничі (готує каву на продаж).

Досить детально «орендне питання» ДФСУ висвітлила у категорії 121.01 ЗІР. Отже, орендодавець при здійсненні госпдіяльності (1) використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб6, (2) має дозвіл на спецводокористування7 і (3) надає в оренду власне приміщення (нежитлове або житлове) іншому суб’єкту. Ця умова — загальна для всіх наступних випадків. А ось залежно від використання води орендарем відрізнятиметься і результат.

6 Або навіть взагалі її не використовує самостійно.

7 Договір на постачання води з водокористувачем — постачальником води.

1. Орендар також використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб. Логічно, що ні орендодавець, ні орендар приміщення не є платниками рентної плати. Але це найпростіший варіант.

2. Орендар використовує воду одночасно для задоволення питних, санітарно-гігієнічних і виробничих потреб. У такому разі платником рентної плати є орендар — причому за увесь фактичний обсяг використаної води, у тому числі використаної орендарем ☹.

Але таке суворе покарання діє, якщо орендар самостійно не уклав договір на постачання води з водокористувачем-постачальником.

У ситуації, описаній вище, маємо щось середнє. Левова частка орендарів не використовують воду на виробничі цілі (тобто по-хорошому на них повинні поширюватися наслідки з першого випадку). Лише один орендар підпадає під другий випадок.

На жаль, при найфіскальнішому результаті податківці можуть зобов’язати орендаря сплачувати водну ренту за увесь витрачений обсяг. Причому щодо кожного орендаря, а також щодо обсягів води, витрачених самим орендодавцем.

Не вважаємо такий висновок справедливим і логічним, у той же час є варіант, як можна уникнути подібних проблем (для орендодавця). І його підказує сама ДФСУ у згаданій консультації. Полягає він у тому, щоб дозвіл на спецводокористування отримав орендар (самостійно уклав договір на постачання води з водокористувачем — постачальником води). У такому разі орендодавець не буде платником рентної плати. Сплачувати рентну плату за фактичний обсяг використаної води буде сам орендар.

Структурні підрозділи: і тут не без винятку

Ще одна «каверзна» ситуація: у підприємства — платника водної ренти багато структурних підрозділів, причому у кожного з них є свій договір на постачання води. Усі підрозділи використовують воду виключно на питні та санітарно-гігієнічні потреби, і лише одне — не виключно ☺.

Нагадаємо: згідно з п. 255.1 ПКУ платниками водної ренти разом з юрособами можуть бути також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юрособи.

Відокремлені підрозділи самі подають податкові декларації з рентної плати. Тобто відповідають за себе самі. Причому роблять це за місцем податкової реєстрації ( п.п. 255.11.17 ПКУ).

Але в нашому випадку говоримо про структурні підрозділи. Для них у ст. 255 ПКУ також знайшлося місце. Згідно з п.п. 255.11.18 цього Кодексу, якщо до складу водокористувача входять структурні підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухобліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, податкові декларації подає водокористувач, до складу якого входять такі структурні підрозділи. Робить він це за місцезнаходженням водних об’єктів. Суму ренти, розраховану за ставками, встановленими для цих водних об’єктів, вносить також він.

Це може спричинити необхідність стати на облік у відповідних податкових за неосновним місцем обліку (див. листи ДФСУ від 02.02.2016 р. № 3267/7/99-99-15-04-01-17 та від 02.11.2015 р. № 23214/6/99-99-15-04-01-15).

Крім того, про всі об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з ним, доведеться повідомити в податкову за основним місцем обліку8 (за формою № 20-ОПП).

8 А ось подання копії податкової декларації з рентної плати, яка містить додаток з рентної плати за спеціальне використання води, до податкової за основним місцем обліку (місцем податкової реєстрації), якщо така декларація подається за неосновним місцем обліку — місцезнаходженням водних об’єктів (за місцем здійснення використання води), і головним підприємством за структурні підрозділи, нормами ПКУ не передбачено (див. категорію 121.05 ЗІР).

Один із структурних підрозділів підприємства використовує воду не лише на питні та санітарно-гігієнічні потреби. Отже, стверджувати, що підприємство не є платником рентної плати на підставі п. 255.2 ПКУ, не вийде.

Інша річ, що у такому разі можливість розділити обсяги води, (1) що використовуються виключно на питні і санітарно-гігієнічні потреби та (2) що використовуються паралельно на такі та інші потреби, є. Тим більше що кожний структурний підрозділ має свій договір на постачання води. Вважаємо, тут, за логікою, повинен «спрацьовувати» п.п. 255.4.1 ПКУ, який звільняє від обкладення рентною платою ті обсяги води, які використані для питних і санітарно-гігієнічних потреб. Непрямо цю логіку підтверджує і лист ДФСУ від 02.11.2015 р. № 23214/6/99-99-15-04-01-15 (ср. ).

Але враховуючи відсутність прямих роз’яснень, сподіватися на ліберальний підхід з боку податківців не рекомендуємо. Як мінімум тому, що структурний підрозділ не є самостійним платником ренти, а з висновком контролерів щодо ситуації з одночасним використанням води для санітарно-гігієнічних і виробничих потреб ви вже ознайомилися вище. Тож щоб не зіткнутися з податковими проблемами, рекомендуємо в подібній ситуації зробити запит на індивідуальну податкову консультацію.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам