Нараховуємо компенсацію за невикористану відпустку після дати звільнення, але в місяці звільнення. ПСП є?

Спершу відзначимо, що працівникові, який звільняється, роботодавець зобов’язаний нарахувати і виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки. У загальному випадку її виплачують безпосередньо в день самого звільнення. Як і у випадку зі звичайною зарплатною виплатою, до неї застосовують податкову соціальну пільгу (ПСП). Зрозуміло, якщо працівник має на неї право і його дохід (у вигляді зарплати) за місяць звільнення не перевищує граничного розміру доходу, що надає право на таку пільгу.

Але що робити, коли з виплатою такої компенсації роботодавець «підзатримався»? Як у такому разі утримати ПДФО і застосувати ПСП? Розберемося з усім цим по порядку .

ПДФО. Передусім зазначимо, що згідно з п.п. 164.2.1 ПКУ в загальний місячний оподатковуваний дохід включається дохід у вигляді зарплати, нарахованої відповідно до умов трудового договору. При цьому в п.п. 14.1.48 ПКУ вказано, що зарплата включає:

«основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв’язку з відносинами трудового найму».

Компенсацію за невикористану відпустку, безперечно, надають у зв’язку з відносинами трудового найму.

І крім того, вона є додатковою заробітною платою. Це підтверджує п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 р. № 5.

Тому незалежно від того, коли виплатили компенсацію за невикористану відпустку (під час або після звільнення працівника), вона обкладається ПДФО. Крім того, з неї в загальному порядку утримується військовий збір (за ставкою 1,5 %).

Причому нарахована сума компенсації вважатиметься доходом того місяця, у якому вона нарахована!

ПСП. Зазначимо, що ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, у якому платник податку був звільнений з місця роботи ( п.п. 169.3.4 ПКУ). Тому, враховуючи те, що нарахування компенсації за невикористану відпустку проведене після звільнення працівника, але в місяці його звільнення (останньому податковому періоді), така виплата для цілей застосування ПСП бере участь у порівнянні з граничним розміром доходу за весь місяць звільнення у складі доходу за цей місяць.

Зверніть увагу: якщо така компенсація буде нарахована пізніше, ніж у місяці звільнення, наприклад, у наступному місяці, то до неї ПСП уже не застосовують.

А тепер увага! Окрім остаточного розрахунку з працівником при звільненні, у роботодавця є ще один «звільнювально-розрахунковий» обов’язок — зробити перерахунок сум доходів, нарахованих працівникові, що звільняється, у вигляді заробітної плати, а також утриманого ПДФО і суми наданої ПСП ( пп. 169.4.2 і 169.4.3 ПКУ).

Такий перерахунок робиться за кожен місяць звітного року до моменту звільнення працівника. Якщо при звільненні працівника роботодавець здійснив такий перерахунок, то в момент нарахування «затриманої» компенсації за невикористану відпустку його варто провести повторно!

У результаті проведення такого перерахунку може виявитися недоплата ПДФО за цим працівником. Це пов’язано з наступним. При звільненні працівника роботодавець до його зарплати застосував ПСП. Але після нарахування «затриманої» компенсації може з’ясуватися, що загальна сума доходу за місяць звільнення в цього працівника перевищила граничний розмір доходу (2240 грн.) для застосування пільги. Тому потрібно буде доутримати ПДФО. Недоплата стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу працівника, що звільняється, за відповідний місяць ( п.п. 169.4.4 ПКУ).

У цьому випадку — за рахунок суми компенсації за невикористану відпустку.

У формі № 1ДФ суму компенсації відображають за той період (квартал), у якому вона нарахована. У розділі I форми № 1ДФ суму компенсації відображають з ознакою доходу «101», тобто в одному рядку із заробітною платою, нарахованою за звітний квартал. Якщо до доходу звільненого працівника впродовж звітного кварталу застосовувалася ПСП, то її ознаку потрібно вказати в графі 8. Закріпимо все прикладом .

Припустимо, зарплата працівника за відпрацьований час у лютому (на 17.02.2017 р. — 13 роб. дн.) склала 2080 грн. Компенсація за невикористану відпустку, нарахована 28.02.2017 р., — 500 грн. До зарплати лютого (виплаченої при звільненні) була застосована звичайна ПСП — 800 грн. При цьому ПДФО склав 230,40 грн. ((2080 - 800_псп) х 18 %). «Перший» перерахунок сум доходів, ПДФО і наданої ПСП при звільненні дорівнював нулю — переплати і недоплати ПДФО не було.

Після нарахування «затриманої» компенсації за невикористану відпустку перерахунок сум доходів, ПДФО і наданої ПСП потрібно здійснити повторно. Для цього наново перерахуємо загальну суму лютневого доходу:

2080_{з/п лютого} + 500_{компенсація} = 2580 (грн.).

Далі порівняємо її з граничним розміром доходу, що надає право на ПСП (2240 грн.): 2580 > 2240. Оскільки місячний доход працівника перевищив межу доходу, що надає право на ПСП, ПДФО потрібно утримати з фактичного доходу, тобто без застосування ПСП:

2580 х 18 % = 464,40 (грн.).

230,40 грн. із цієї суми було вже утримано з доходу працівника, виплаченого при звільненні. Значить, недоплату з ПДФО, що залишилася, у сумі 234 грн. (464,40 - 230,40) роботодавець повинен стягнути з працівника за рахунок суми компенсації за невикористану відпустку.

Крім того, із суми виплачуваної компенсації потрібно утримати військовий збір 1,5 %. Він складе 7,50 грн. (500 х 1,5 %).

Сума, яку працівникові необхідно буде видати на руки, складе:

500_{компенсація} - 234_пдфо - 7,50_вз = 258,50 (грн.).