Маркетингові послуги: «було, було, але…»

Як задокументувати?

Щоб відбитися від можливих претензій податківців стосовно маркетингових послуг, потрібно належним чином документально підтвердити той факт, що послуги: (1) були фактично отримані і (2) пов’язані з господарською діяльністю.

Що це має бути за пакет документів? Суди вважають, що в «ідеалі» список документів на маркетингові послуги має бути таким (див., наприклад, постанову окружного адмінсуду м. Києва від 19.04.2017 р. № 826/1094/16 і постанову Харківського апеляційного адмінсуду від 09.03.2017 р. у справі № 816/2815/14):

1) наказ по підприємству з обґрунтуванням необхідності маркетингових досліджень, зазначенням часу їх проведення, території тощо;

2) договір на маркетингові послуги;

3) звіт про маркетингові послуги;

4) акт виконаних робіт, у якому детально описується, які маркетингові дослідження або інші дії проводилися, в яких місцях, скільки респондентів було опитано та ін.

Детальніше зупинимося на вимогах до основних трьох документів: договору, акта виконаних послуг і звіту. Адже багато суб’єктів у них указують знеособлені, загальні формулювання, які не дозволяють чітко встановити факт виконання послуги.

Договір на маркетингові послуги. Якщо це договір на маркетингові дослідження й аналіз споживчого попиту (найпоширеніший варіант), у ньому потрібно обумовити цілі й об’єкт досліджень, вид досліджень, територію і методи виконання досліджень. Також суди вважають, що в договорі потрібно визначити якісні і кількісні вимоги до дослідження.

Предмет договору потрібно максимально конкретизувати.

Звіт про маркетингові послуги. Без його складання обстояти факт здійснення маркетингових послуг буде достатньо складно. Особливу увагу податківці і суди звертають на те, чи є у звіті висновки і рекомендації для підприємства-замовника. З недовірою навіть суди, не кажучи вже про податківців, поставляться до звітів, які містять узагальнену статистичну інформацію і не містять жодних рекомендацій, розроблених конкретно для підприємства-замовника.

Дивіться, наприклад, постанову Харківського апеляційного адмінсуду від 11.10.2016 р. № 816/670/16, постанову ВАСУ від 08.07.2015 р. № К/800/7181/14.

Тому звіт із загальною інформацією про «тенденції» на ринку явно викличе підозри. Крім того, податківці, та і суди, звертають увагу на те, чи пов’язані взагалі такі дослідження з діяльністю платника і чи була в них економічна доцільність.

Якщо говорити про звіт з маркетингових досліджень, то, на думку судів, він повинен містити таку інформацію:

— аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу й оцінку рівня конкуренції;

— основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару);

— політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок;

— коло потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу;

— прогнозний план продажу;

— оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту;

— прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту;

— висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Акт виконаних робіт. Тут важливо звернути увагу на детальний опис наданих послуг.

Проста вказівка на те, що замовник отримав послуги, із зазначенням суми не пройде.

Акт повинен містити конкретний перелік наданих послуг, а також інформацію про те, в чому виражений їх результат. Причому перелік не має бути «безликим». Наприклад, якщо проводилося опитування серед покупців, то акт повинен містити інформацію про кількість опитаних осіб, їх вікову категорію, назву продукції, яка брала участь у дослідженнях, кількісні показники, обсяги продажу товарів у торгових точках тощо (див., наприклад, постанову Харківського апеляційного адмінсуду від 11.10.2016 р. у справі № 816/670/16).

Але це ще не все. Окрім аналізу документів, податківці можуть звертати увагу і на такі моменти:

1. Чи є в штаті підприємства-замовника працівники-маркетологи. Якщо вони є, то до маркетингових послуг, замовлених «на стороні», вони можуть поставитися з підозрою, вважаючи, що в підприємства немає в цьому об’єктивної необхідності. Хоча від цих претензій можна відбиватися «специфікою» виконуваної виконавцем роботи і завантаженістю штатних маркетологів іншою роботою (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 25.01.2017 р. № К/800/15514/16).

Також податківці можуть зацікавитися і тим, чи були в самого підприємства-виконавця фізичні можливості виконати дослідження (наприклад, чи достатньо в них штатних працівників).

Утім, це стандартний пункт податківців при відпрацюванні реальності/нереальності операції .

2. Чи є маркетинг одним з видів діяльності виконавця (чи є в нього такий вид діяльності за КВЕД, як 73.20).

3. Чи є ефект від проведених робіт — чи збільшився дохід замовника . Утім, суди вважають, що приріст доходу не має принципового значення при визначенні реальності отримання маркетингових послуг. Так, наприклад, в ухвалі Харківського апеляційного адмінсуду від 10.05.2017 р. у справі № 816/140/17 зазначено: не «можна вважати доведеним причинно-наслідковий зв’язок між маркетинговими послугами і приростом обсягів реалізації продукції, оскільки на такі показники можуть мати вплив і інші чинники».

Мотиваційні бонуси

Виробники/дистриб’ютори нерідко з метою збільшення обсягів продажів здійснюють на користь оптових і роздрібних продавців мотиваційні виплати (премії, бонуси, інші заохочення) за досягнення ними певного обсягу продажів.

Щоправда, з оподаткуванням таких виплат поки що не все так гладко. Ми вже цей момент розбирали*, але все одно нагадаємо, в чому суть проблеми. Річ у тому, що податківці розцінюють виплату цих бонусів як плату за маркетингові послуги і вимагають нарахування на них ПДВ.

* Детальніше див. у статтях «Мотиваційні виплати/бонуси і ПДВ — ведмедяча послуга від ДФС» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 13), «Бонуси від виробника/дистриб’ютора за високі досягнення — палиця з двома кінцями ПДВ-обліку» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 26).

Пояснюють вони це тим, що ці бонуси безпосередньо пов’язані зі стимулюванням збуту продукції, а значить, уписуються у визначення маркетингових послуг з п.п. 14.1.108 ПКУ.

Щоправда, по-хорошому, для того, щоб такі бонуси вважалися платою за маркетингові послуги, і в договорі має бути прописана умова про те, що продавець узяв на себе зобов’язання з просування товару. І податківці іноді цим маніпулюють.

Так, коли йдеться про одержувача бонусів, вони, незважаючи на умови договорів, вимагають у будь-якому разі нарахування ПДВ на такі бонуси, визнаючи постачання маркетингових послуг. Коли ж ідеться про податковий кредит постачальника у зв’язку з виплатою таких бонусів, тут вони відразу згадують про умови договору. І якщо в умовах договору нічого не сказано про дії оптового/роздрібного продавця зі стимулювання продажів, то вважають, що це не маркетингові послуги, і знімають податковий кредит .

Тому якщо ви нараховуєте ПДВ на бонуси, як того вимагають податківці, то для збереження податкового кредиту в другої сторони включайте в договір/додаткову угоду формулювання про надання послуг зі стимулювання збуту товару. Наприклад, воно може звучати так:

«сторони погодили, що з метою стимулювання та збільшення обсягу замовлень товарів Покупцем Постачальник здійснює виплату Покупцеві мотиваційної виплати — Бонусу за надання послуг зі стимулювання збуту продукції, досягнення результату щодо обсягу та/або асортименту закупівель Покупцем товарів у Постачальника».

А ось якщо в договорі не буде зауваження про «стимулювання збуту», податківці можуть вважати, що це просто договір купівлі-продажу, метою якого є досягнення планових показників з придбання товарів продавця без додаткових послуг з просування товарів. Відповідно, знімуть податковий кредит.

І суди можуть з ними погодитися (див., наприклад, ухвалу Одеського апеляційного адмінсуду від 01.02.2017 р. у справі № 815/4469/16).

Крім того, для того, щоб податківці не засумнівалися в реальності маркетингових послуг, у цьому випадку слід потурбуватися і про належне оформлення первинки:

— підписуйте звіти про фактичну реалізацію товарів/послуг (на їх основі розраховуватиметься сума бонусів);

— складайте акти виконаних робіт. Причому вони повинні містити, по можливості, детальний перелік дій зі стимулювання збуту / просування товарів, здійснених оптовим/роздрібним продавцем.