Заборгованість ФОП перед підприємством — якщо минув строк давності

Бухоблік. Розпочнемо з азів — бухобліку. Бухоблік списання безнадійної дебіторської заборгованості залежить від того, чи створювався під таку заборгованість резерв сумнівних боргів (далі — РСБ). У нашому випадку заборгованість грошова (тобто фінансовий актив), а тому під неї повинен був формуватися РСБ (ще в періоді виникнення перших сумнівів у погашенні заборгованості). Не створювати цей резерв мають право хіба що підприємства, що складають Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-мс і № 2-мс).

Враховуючи це, списання заборгованості виглядає таким чином:

— Дт 38 — Кт 36, 37 — на суму заборгованості в межах суми РСБ;

— Дт 944 — Кт 36, 37 — на суму заборгованості, що перевищує РСБ.

Податок на прибуток. У цій ситуації в малодохідного підприємства «бухобліковими» маневрами все й обмежиться. А ось високодохідні підприємства в податковоприбутковому обліку коригують бухгалтерський фінрезультат на податкові різниці з п. 139.2 ПКУ.

Для цього сформований у бухобліку фінрезультат:

1) збільшують на суму бухгалтерських витрат:

— на формування РСБ;

— від списання дебіторської заборгованості понад суму РСБ;

2) зменшують на суму:

— коригування РСБ відповідно до П(С)БО (МСФЗ), на яку збільшився фінрезультат до оподаткування;

— на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного РСБ). При цьому, що важливо, у зменшуючому коригуванні бере участь тільки дебіторська заборгованість, яка відповідає «безнадійним» ознакам з п.п. 14.1.11 ПКУ.

У нашому випадку строк давності минув. Така заборгованість визнається безнадійною згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ («а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності»).

Нагадаємо, що податківці раніше наполягали на відображенні в податковому обліку тільки тієї безнадійної заборгованості зі строком позовної давності, який минув, щодо якою вживалися заходи зі стягнення, що не надали результатів (листи ДФСУ від 21.04.2017 р. № 8490/6/99-99-15-02-02-15 і від 06.04.2017 р. № 7207/6/99-99-15-02-02-15).

Але тут руку допомоги платникам протягнув Мінфін. В УПК № 400* чітко зазначено, що достатньою підставою для визнання заборгованості безнадійною згідно з п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ є закінчення за нею строку позовної давності незалежно від того, вживалися чи ні заходи з її стягнення**.

* УПК затверджена наказом Мінфіну від 03.04.2018 р. № 400.

** Деталі знайдете в статті «Минув строк позовної давності — отже, заборгованість безнадійна!» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 16).

Таким чином, різниці гратимуть «не в одні ворота». І списана безнадійна заборгованість прибутківців, що застосовують різниці, також врахується у фінрезультаті .

Торкнемося ще й такого моменту (актуальний для тих, хто зобов’язаний коригувати фінрезультат на різниці). Згідно з п.п. 14.1.257 ПКУ не стягнута після закінчення строку давності заборгованість отримує статус безповоротної фінансової допомоги. При цьому п.п. 140.5.10 ПКУ передбачено «збільшуюче» коригування на суму перерахованої безповоротною фіндопомоги. Але в нашому випадку таке коригування застосовувати не потрібно. Пояснюється це тим, що, по-перше, у нашому випадку фізособам нічого не перераховували (їм відвантажили товари), по-друге, у п.п. 140.5.10 ПКУ є виняток — коригування не проводиться, якщо боржник — звичайна фізособа.

ПДФО/ВЗ. Тепер поговоримо про зобов’язання з утримання ПДФО/ВЗ і декларування доходу фізособи. Передусім підприємству потрібно переконатися в статусі боржника.

На який момент?

Ми жодного доходу фізособі не виплачуємо, але в нашому випадку фізособа отримує дохід у вигляді списаної заборгованості за ЦПД, за якою минув строк позовної давності. На момент закінчення строку позовної давності і з’ясовуємо статус контрагента.

Подивилися — з’ясували. Наш боржник — уже звичайний громадянин. Тепер нас цікавитиме п.п. 164.2.7 ПКУ. Вважаємо, саме на нього (як на більш спеціальний) потрібно орієнтуватися в нашій ситуації.

Згідно із цією нормою списана заборгованість у сумі, що дорівнює у 2018 році 881 грн. (50 % місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного року), не обкладається ні ПДФО, ні ВЗ.

Якщо ж сума списаної заборгованості перевищує неоподатковувану межу (881 грн.), то сума перевищення ввійде до бази обкладення ПДФО і ВЗ. Причому сплатити ПДФО і ВЗ із такого доходу зобов’язана фізособа самостійно за підсумками річного декларування (п.п. 164.2.7 ПКУ).

Проте функції податкового агента підприємству в цьому випадку буде виконати потрібно. Але тільки в частині відображення такого доходу у формі № 1ДФ.

Неоподатковувану частину списаної заборгованості строком позовної давності, що минув (у 2018 році — 881 грн.), показуємо з ознакою доходу «127», а оподатковувану — з ознакою «107» (див. роз’яснення в категорії 103.25 ЗІР ДФСУ). Графи 4 і 4а не заповнюються.

Дані про такого боржника повинні потрапити до форми № 1ДФ, яка подається за квартал, у якому минув строк позовної давності.