Ліміт каси: новації в порядку розрахунку

Хто повинен встановлювати ліміт каси?

Ліміт залишку готівки в касі (а простіше кажучи, ліміт каси) — це граничний розмір суми готівки, яка може залишатися в касі в позаробочий час і забезпечити роботу на початку наступного робочого дня (п.п. 16 п. 3 розд. I Положення № 148*).

* Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148.

Суму готівки, що перевищує встановлений ліміт, необхідно здавати в банк для її зарахування на будь-які банківські рахунки підприємства в погоджені з банком строки.

Встановлює такий ліміт саме підприємство на підставі спеціального розрахунку. Як і раніше, цей розрахунок базується або на сумі середньоденного надходження готівки в касу, або на сумі середньоденної видачі готівки з каси — на вибір суб’єкта господарювання. Але про ці розрахунки — трохи пізніше. Зараз же давайте визначимо коло осіб, яких законодавство не зобов’язує встановлювати цей ліміт.

До числа «помилуваних» належать:

— фізособи-підприємці (п. 14 розд. II Положення № 148);

— релігійні організації (релігійні громади, управління і центри; монастирі, релігійні братерства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади), які не здійснюють виробничу або іншого виду підприємницьку діяльність (п. 51 розд. V Положення № 148).

Крім того, організації, на які, у принципі, не поширюються вимоги Положення № 148, також не зобов’язані встановлювати ліміт каси (п. 2 розд. I Положення № 148). Це:

— розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські й інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

— представництва іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності;

— банки та філії іноземних банків.

Як розрахувати ліміт?

Порядок розрахунку ліміту каси. З 05.01.2018 р. підприємство зобов’язане самостійно розробити і затвердити внутрішнім документом (наказом, розпорядженням) порядок розрахунку ліміту каси (п. 50 розд. V Положення № 148). При цьому розмір ліміту, розрахований на підставі затвердженого підприємством порядку, знову-таки потрібно затвердити відповідним внутрішнім документом (наказом, розпорядженням).

Для відокремлених підрозділів підприємства встановлюється окремий ліміт каси, який доводиться до їх відома внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства — юридичної особи.

У п. 50 розд. V Положення № 148 сказано, що підприємство розробляє порядок розрахунку ліміту каси на підставі цього Положення і з урахуванням особливостей своєї роботи. При розрахунку ліміту каси потрібно врахувати, зокрема, такі чинники: режим і специфіка роботи підприємства, віддаленість від банку, обсяг касових оборотів (надходжень і витрат) за всіма рахунками, встановлені строки здачі готівки, тривалість операційного часу банку, наявність домовленості підприємства щодо інкасації готівки тощо.

Чи потрібно перезатверджувати діючий ліміт? На наш погляд, краще це зробити. Як ми вже сказали, Положення № 148 зобов’язує підприємство самостійно розробити і затвердити порядок розрахунку ліміту каси, а на його основі — розрахувати і затвердити ліміт. Тобто ліміт каси повинен відповідати нормам нового касового Положення № 148 і «власному» порядку розрахунку ліміту каси, розробленому підприємством. А оскільки це нові документи, то і розмір ліміту краще перерахувати і перезатвердити. Як і в колишні часи, ліміт каси можна розрахувати двома способами:

1) виходячи із середньоденного надходження готівки в касу;

2) виходячи із середньоденної видачі готівки з каси.

Який зі способів обрати — вирішує саме підприємство.

Принцип розрахунку ліміту каси залишився тим же: суму надходження (чи видачі) готівки з каси за розрахунковий період ділять на кількість робочих днів у цьому розрахунковому періоді.

Важливий нюанс! Положення № 148 надає підприємству право самостійно обрати розрахунковий період. Використовувати дані за 3 місяці поспіль з останніх 12 місяців тепер не обов’язково.

І ще один позитивний момент: підприємствам дозволили при розрахунку ліміту враховувати будь-які види надходжень (видачі) готівки.

У Положенні № 148 також немає норми, яка зобов’язувала б підприємства встановлювати ліміт у межах середньоденного показника, отриманого в результаті розрахунків, як це було в абз. 2 п. 5.8 скасованого Положення № 637**. Тому ми вважаємо, що, розробляючи порядок розрахунку ліміту каси, підприємство може передбачити, що розмір ліміту, отриманий у результаті розрахунків, округляється, наприклад, у бік збільшення до найближчих ста гривень.

** Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (втратило чинність).

Якщо підприємство розташоване в населеному пункті, де немає банків, то воно має повне право отриману величину помножити на 5, оскільки строк здачі готівки для таких госпсуб’єктів — не рідше ніж один раз на 5 робочих днів (п.п. 3 п. 48 розд. V Положення № 148).

«Захмарний» ліміт. Положення № 148 надало підприємствам більшу свободу при розрахунку ліміту каси. Виникає запитання: а чи можна встановити будь-який «фантастичний» ліміт на власний розсуд, наприклад, середньоденний показник помножити на 100, щоб уже точно не було перевищення?

На наш погляд, «грати» з розміром ліміту потрібно обережно. Як ми вже сказали, його можна трохи збільшити (наприклад, за рахунок округлення у більший бік). Але встановлювати «захмарні» показники, відірвані від реальності, ми б не радили. Адже порядок розрахунку ліміту каси підприємство повинне затвердити на підставі Положення № 148 (ср. ). А це Положення пропонує встановлювати ліміт каси і строки здачі готівки виходячи з потреби прискорення обороту готівки та своєчасного її надходження в банки (п. 14 розд. II Положення № 148).

До того ж керівник підприємства несе відповідальність за дотримання вимог Положення № 148 стосовно встановлення ліміту каси і за достовірність відповідних показників, зазначених у розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (п. 56 розд. V Положення № 148). А контролери можуть не лише перевіряти наявність самостійно встановленого ліміту каси, але й перевіряти його відповідність самостійно проведеним розрахункам (п.п. 3 частини третьої п. 58. розд. VI Положення № 148).

Мінімальний ліміт. У зв’язку з нововведеннями виникає ще одне запитання: що робити підприємствам, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або не більше 170 грн.?

В умовах девальвації гривні така ситуація, звичайно, маловірогідна. Проте зазначимо, що норма з абзацу п’ятого п. 5.4 Положення № 637, яка дозволяла таким підприємствам установлювати ліміт каси в розмірі не більше 170 грн., у Положення № 148 «не переїхала». Водночас із визначення терміна «ліміт каси» виходить, що призначення ліміту — забезпечити роботу підприємства на початку наступного дня. Та й вимоги про обов’язкову наявність розмінної монети для видачі здачі в касах підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг ніхто не скасовував. Виходячи із цих умов такі підприємства і встановлюють ліміт каси.

Ліміт для новачків

Особливості встановлення ліміту каси підприємствами, що розпочинають свою діяльність, а також підприємствами, діяльність яких була пов’язана виключно з безготівковими розрахунками і які розпочинають здійснювати додатковий вид діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, обумовлені в абзаці третьому п. 50 розд. V Положення № 148.

Ці підприємства на перші 3 місяці роботи встановлюють ліміт каси за прогнозними розрахунками (тобто встановлюють прогнозний передбачуваний ліміт). У двотижневий строк після закінчення перших 3 місяців роботи встановлений таким чином прогнозний ліміт каси переглядається підприємством за фактичними показниками діяльності відповідно до норм Положення № 148.

Таким чином, «новачки» перші 3 місяці працюють з прогнозним (передбачуваним) лімітом. Як і в загальному випадку, його затверджують відповідним наказом (розпорядженням). Після закінчення 3 місяців ліміт переглядають, орієнтуючись на реальні результати діяльності за тримісячний період.

Якщо підприємство не потурбується про встановлення ліміту каси, такий ліміт вважатиметься нульовим. При цьому вся готівка, що знаходиться в касі на кінець робочого дня і не здана в банк, вважатиметься понадлімітною (п. 53 розд. V Положення № 148).

Коли допускається перевищення?

На щастя, за перевищення встановленого на підприємстві ліміту каси штрафують не завжди. Усе тим же Положенням № 148 передбачені випадки, коли законодавчо дозволено зберігати в касі підприємства суму, що перевищує ліміт, а також випадки, коли готівка не вважається понадлімітною в день її надходження. Ці випадки ми зараз і згадаємо.

Отже, підприємства мають право зберігати у своїй касі суму готівки, що перевищує встановлений ліміт (п. 18 розд. II Положення № 148):

— отриману в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) — протягом 5 робочих днів, включаючи день отримання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів залізничного транспорту і морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт протягом 10 робочих днів, включаючи день отримання готівки в банку;

— отриману як виручку і призначену для здійснення за її рахунок виплат, що належать до фонду оплати праці, — протягом 3 робочих днів з дня настання строків цих виплат. Розмір цих виплат повинен відповідати сумі, вказаній у переданих у касу відомостях на виплату готівки.

Але, як ми вже говорили, є випадки, коли готівка не вважається понадлімітною в день її надходження. Це випадки, коли (п. 54 розд. V Положення № 148):

1) сума перевищення встановленого ліміту каси здана в обслуговуючий банк не пізніше наступного робочого дня банку;

2) сума перевищення ліміту видана для використання підприємством (без попередньої її здачі в банк і одночасного отримання з каси банку) на цілі, пов’язані з його діяльністю, на наступний день;

3) готівка надійшла в касу підприємства у вихідні або святкові дні, і сума перевищення розміру ліміту була:

— здана в банк на наступний робочий день банку і підприємства;

— видана для використання підприємством відповідно до законодавства (без попередньої здачі її в банк і одночасного отримання з каси банку) на наступний робочий день на потреби, пов’язані з діяльністю підприємства.