Перелік «офшорів» худне: що врахувати

* Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений постановою КМУ від 27.12.2017 р. № 1045 (далі — Перелік № 1045).

** Постанова КМУ «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 № 1045» від 31.01.2018 р. № 108, яким були видалені з Переліку Грузія, Республіка Естонія, Латвійська Республіка, Республіка Мальта й Угорщина.

*** Співзвучна за назвою попередній постанова КМУ від 11.04.2018 р. № 295, якою з Переліку видалена Республіка Болгарія.

У зазначеному листі ДФСУ розглянула, коли ж операції з контрагентами з країн, які залишили Перелік № 1045, можуть бути контрольованими. Для цього необхідно, щоб: (1) дохід платника податків за 2018 рік від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухобліку, перевищив 150 млн грн.****; (2) обсяг господарських операцій платника податків з таким контрагентом (визначений за правилами бухобліку), здійснених у період з 01.01.2018 р. по 06.03.2018 р., перевищував 10 млн грн.****

**** За вирахуванням непрямих податків.

Ці критерії названі в п.п. 39.2.1.7 ПКУ.

Якщо перенести той же принцип на Болгарію, що залишила Перелік № 1045 з 25.04.2018 р., то контрольованими можуть стати операції з резидентами цієї країни, тільки якщо їх сума перевищила 10 млн грн. за період з 01.01.2018 р. по 24.04.2018 р.

Збільшуюча різниця з п.п. 140.5.4 ПКУ може мати місце, тільки якщо операції (здійснені з контрагентами з країн, що випали з Переліку № 1045) зазначеним вище критеріям не відповідають, а отже, контрольованими не є. Увага: знову-таки моніторити варто лише операції, здійснені з 01.01.2018 р. по 06.03.2018 р. (або 24.04.2018 р. — якщо контрагент з Республіки Болгарія).

Примітний факт: ДФСУ, погоджуючись із можливістю не застосовувати різницю з п.п. 140.5.4 ПКУ, якщо операція не є контрольованою і суму витрат платник підтверджує за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», цього разу не згадує, що подібне право в платника виникає лише за підсумками року. Саме такої думки головне податкове відомство раніше дотримувалося в категорії 102.13 ЗІР (роз’яснення, що діяло до 01.01.2018 р.) і низці своїх ІПК.

Дуже хотілося б сподіватися, що це не просто неуважність або ж виняток конкретно для операцій, які розглядаються, а зміна позиції ДФСУ. Адже погодитися з тим, що проводити збільшуюче коригування згідно з п.п. 140.5.4 ПКУ платник податків зобов’язаний, навіть якщо вже за підсумками І кварталу (півріччя або трьох кварталів) він може підтвердити за принципом «витягнутої руки», ми не маємо морального права.