Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, червень, 2018/№25
Друкувати

Ліквідовуємо основний засіб: як уникнути ПДВ?

Павленко Алексей, налоговый эксперт
З проблемою (не)нарахування ПДВ за п. 189.9 ПКУ при ліквідації основних засобів (ОЗ) на практиці стикаються багато платників. Посилилася ця проблема тим, що починаючи з минулого року податківці стали особливо фіскально роз’яснювати механізм застосування цієї норми. Сьогодні ми детально обговоримо ці питання і разом пошукаємо варіанти вирішення зазначеної проблеми.

Позиція податківців

Минулого року фіскали ще погіршили свій підхід до застосування норми п. 189.9 ПКУ, що визначає базу обкладення ПДВ при ліквідації ОЗ.

Нагадаємо, що в другому абзаці цього пункту серед підстав для ненарахування ПДВ при ліквідації ОЗ разом з форс-мажорною і вимушеною ліквідацією (зазвичай, у разі викрадення) ОЗ є третя підстава: коли платник подає податківцям «відповідний документ» про знищення, розбирання або перетворення ОЗ, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. На початку минулого року фіскали зовсім перестали бачити в п. 189.9 ПКУ цю третю підставу для ненарахування ПДВ при ліквідації ОЗ, ведучи мову тільки про дві перші: форс-мажор та «викрадення». Про це див. у ряді листів ДФСУ: наприклад, від 02.03.2017 р. № 4338/6/99-99-15-03-02-15, від 03.05.2017 р. № 52/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 13.07.2017 р. № 1179/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 01.02.2018 р. № 393/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

У багатьох зі згаданих листів фіскали намагаються прив’язувати фрагмент про «відповідний документ» з п. 189.9 ПКУ до перших двох причин. Тобто податківці вважають ліквідацію ОЗ за рішенням платника підставою для нарахування ПДВ незалежно від того, подав він їм «відповідний документ» чи ні. Це незаконно — адже за текстом перед ним стоїть розділовий сполучник «або», що говорить про те, що це — окрема третя причина.

До того ж кожна окрема причина (з трьох) у цій нормі розпочинається з одного і того ж слова «коли».

Але фіскали цих слів у п. 189.9 ПКУ впритул не помічають, та ще при цьому роблять особливий акцент на документальному підтвердженні форс-мажорів і крадіжок ОЗ, необхідних для ненарахування ПДВ. Ось перелік документів (не вичерпний), які, на думку фіскалів, за наявності якоїсь із цих двох причин надають платникові право не нараховувати ПДВ при ліквідації ОЗ:

— акт, що засвідчує факт пожежі, складений згідно з Порядком обліку пожеж та їх наслідків, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2003 р. № 2030, підписаний комісією, до складу якої входить не менше трьох осіб, у тому числі представник територіального органу ДСНС, представник адміністрації (власник) об’єкта, потерпілий;

— сертифікат ТПП, що підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору);

— дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на ОЗ у разі їх повного знищення відповідно до порядку, визначеного ст. 349 ЦКУ;

— заява про кримінальне правопорушення, зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, у разі викрадення ОЗ.

Ну й у будь-якому разі (див. нижче) має бути висновок спеціальної експертної комісії підприємства й акт форми № ОЗ-3 або № ОЗ-4, складені так, щоб вони чітко підтверджували «знищення, розібрання або перетворення» списаних ОЗ.

Типові форми цих актів установлені наказом Мінстату від 29.12.95 р. № 352.

Звернемося ще до консультацій у ЗІР (категорія 101.07). На запитання про документи, що підтверджують знищення або списання ОЗ, податківці говорять про акти форм № ОЗ-3, ОЗ-4 і про висновки відповідної експертної комісії підприємства. Відповідаючи на запитання, як визначити звичайну ціну при ліквідації ОЗ (а п. 189.9 ПКУ говорить про базу оподаткування ОЗ, що ліквідуються, у вигляді їх звичайної ціни, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації), фіскали відсилають до ринкової ціни (п.п. 14.1.219 ПКУ) на момент ліквідації. Але оскільки визначити її буває непросто, то податківці на перевірках частіше орієнтуються на балансову (залишкову) вартість ОЗ або на ціну матеріалів/запчастин/металобрухту (коли об’єкт ОЗ повністю замортизований).

До речі, в ПКУ й інших нормативах не зазначено, коли платник повинен подавати податківцям «відповідний документ». А ось у категорії 101.07 ЗІР фіскали «регулюють» це питання — документ про знищення, розбирання або перетворення ОЗ вони наказують подавати з декларацією з ПДВ за звітний період, у якому здійснено списання.

Яким чином подавати цей документ (адже декларація здається тільки в електронному вигляді), не зазначено. Зазвичай платники несуть/відправляють його (їх) фіскалам окремо в паперовому вигляді. Водночас цим поданням можна нарватися і на перевірку. А оскільки в нормативах не сказано, коли слід подати цей документ, то на практиці не всі поспішають з його поданням.

Але водночас факт подання з декларацією цих документів може відіграти важливу роль для винесення рішення на користь платника (див. нижче про судові рішення).

Хто готовий відстоювати свої права

Для тих платників, хто готовий в адміністративному або судовому порядку протистояти фіскалам, зазначимо, що судова практика в спорах з податківцями щодо застосування п. 189.9 ПКУ здебільшого на користь платників. Суди, зазвичай, бачать у другому абзаці цього пункту ПКУ згадану третю підставу для ненарахування ПДВ при ліквідації і вважають, що платникові при ліквідації за самостійним рішенням достатньо скласти акт № ОЗ-3 (№ ОЗ-4 — при списанні транспортних засобів).

«Старі» хороші рішення. Можна згадати як мінімум три судові рішення на користь платників (ухвала ВАСУ від 16.03.2016 р. № К/800/984/15; ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 р. у справі № 876/12184/15 і від 15.12.2015 р. у справі № 876/6491/15).

«Старі» погані. Для повноти картини зазначимо, що раніше були рішення і не на користь платників — наприклад, ухвала ВАСУ від 26.05.2015 р. № К/800/8300/15. Була ще ухвала ВАСУ від 04.10.2016 р. № К/800/14002/16, у якій суд став на бік фіскалів з тієї причини, що платник не подав з декларацією з ПДВ «відповідного документа».

Суд тут явно «перегнув», адже з нормативів така вимога абсолютно не випливає…

Далі обговоримо ще ряд нових судових рішень, зараз суди здебільшого до платників лояльні.

«Нові» рішення. В ухвалі ВАСУ від 31.10.2017 р. № К/800/27433/15 зазначається, що повне або часткове списання ОЗ оформляється актом на списання за формою № ОЗ-3 (крім автотранспорту) і що платник (позивач) провів ліквідацію ОЗ з оформленням актів, які містять дані, що характеризують об’єкти ОЗ і причини їх вибуття, і підписані уповноваженою особою. А тому донарахування за актом не є законним.

Щоправда, в цій ситуації платник ліквідовував ОЗ за наказами міністерства

В ухвалах Харківського апеляційного адмінсуду від 22.05.2017 р. у справі № 820/4154/16 і від 24.05.2017 р. у справі № 818/35/17 — судді чітко бачать у другому абзаці п. 189.9 ПКУ третю підставу для ненарахування ПДВ при ліквідації ОЗ за рішенням платника і зазначають, що акт за формою № ОЗ-3 якраз і є згаданим у цій нормі «відповідним документом» і його достатньо для звільнення платника від нарахування ПДВ.

Висновки суддів у цілому аналогічні наведеним в ухвалі ВАСУ від 31.10.2017 р.

Щоправда, в першій із цих ухвал судом, серед інших, акцентується факт направлення платником листом у податкову документів на ліквідацію (втім, незрозуміло, наскільки цей факт був значимим для суддів при винесенні рішення). У другій робиться акцент на підтвердженні непридатності об’єкта для подальшої експлуатації.

Львівський апеляційний адмінсуд постановою від 19.09.2017 р. № 876/6489/17 скаргу фіскалів у тій частині, яка стосувалася неправомірного донарахування ПДВ при ліквідації ОЗ, відхилив. Львівські судді теж чітко побачили третю підставу в п. 189.9 ПКУ і зазначили таке. З матеріалів справи видно, що позивачем створена постійно діюча комісія зі списання ОЗ, а кожен факт списання таких засобів оформлений відповідним актом, і ці документи про списання були подані контролерам. Тому така ліквідація для цілей ПДВ не може розглядатися як постачання ОЗ.

Скасування ІПК. Заслуговує на увагу і постанова Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 16.01.2018 р. у справі № 804/3396/17. Цією постановою було відмовлено ДФСУ в апеляційній скарзі на рішення адмінсуду першої інстанції про визнання незаконною і скасування ІПК ДФСУ від 03.05.2017 р. № 52/6/99-99-15-03-02-15/ІПК (ми її згадували вище). Платник переконав суд не задовольняти апеляцію податківців, зокрема тим аргументом, що ДФСУ в цій консультації не врахувала положень ч. 4 п.п. 14.1.191 ПКУ, цитуючи які, навмисно звузила перелік підстав для ненарахування податкових зобов’язань тільки до дії непереборної сили і викрадення, оминувши при цьому випадок, коли платник подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення ОЗ іншим способом, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. Апеляційний суд відхилив скаргу податківців, зазначаючи головною причиною те, що податківці не дали відповідей на запитання платника, а просто процитували (у вигідному для них світлі) ПКУ.

І хоча це далеко не всі позитивні судові рішення, поки що на цьому зупинимося і підведемо риску. Велика кількість позитивної судової практики обнадіює.

І якщо у вас відбудеться перевірка і фіскали оформлять ППР з донарахованим ПДВ (і штрафом) за фактами ліквідації ОЗ, можете сміливо оскаржувати таке ППР у суді.

А може, спочатку — «адмін»? Оскільки судові «перегони» довгі і недешеві, то, можливо, варто розпочати з адміністративного оскарження. Скаргу можна посилити перерахуванням в ній пари десятків позитивних судових рішень (можна при цьому і правило про конфлікт інтересів згадати — п.п. 4.1.4 і п. 56.21 ПКУ), окремо «пропедалювавши» постанову від 16.01.2018 р., яка скасувала їх ІПК (див. вище). Усе це підтверджує некоректне трактування фіскалами норм абзацу другого п. 189.9 ПКУ. І не забудьте наприкінці пригрозити зверненням до суду.

Не завадить ще й нагадати в скарзі фіскалам про норми пп. 21.2 — 21.4 ПКУ, у тому числі про можливість стягнення завданих вам такими їх діями збитків і про відповідальність за це відповідних посадових осіб фіскальної служби.

Тим, хто не шукає нелегких шляхів

Продаж. Багато платників, щоб не дратувати податківців, намагаються уникати списання навіть повністю замортизованих ОЗ. Вони «знаходять» на них покупця — зазвичай, ФОП або звичайну фізособу, але якщо при цьому є ризик потрапити під «додаткове благо» і ПДФО з ВЗ (п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ), то в покупці обирається юрособа. Їм і реалізуються «відпрацьовані» ОЗ — зазвичай, за ціною не нижче балансової вартості. А якщо об’єкт ОЗ повністю замортизований — за символічну «1 грн.» (точніше — за ціною лому/запчастин). Адже при продажу ОЗ база оподаткування згідно з п. 188.1 ПКУ визначається виходячи з договірної вартості (а не зі звичайної ціни, як установлено в «189.9»), але не нижче балансової*.

* До речі, попередні «заходи» зі зниження балансової вартості при варіанті з дуже дешевим продажем ОЗ можуть бути корисні.

Продаж таких ОЗ («кандидатів» на ліквідацію), на наш погляд, — один з найбільш безпроблемних способів.

Списання з оподаткуванням. Частенько ті, хто вирішує все-таки списувати ОЗ, але не хоче буцатися з фіскалами й обкладає таке списання ПДВ, заздалегідь готуються до цієї процедури. По-перше, вони максимально знижують балансову вартість ОЗ до моменту такого списання — тут може допомогти процедура зменшення корисності ОЗ, а крім того, зміна методу амортизації на «спритніший» або уцінка ОЗ. Водночас уцінка в ряді випадків — варіант не дуже вдалий, оскільки вимагає проведення обов’язкової оцінки, а також переоцінки всіх об’єктів відповідної групи ОЗ. По-друге, готують відповідні документи про ринкову ціну «мотлоху», що списується (бажано, щоб ціна ця була не вища за його балансову вартість). Підшукують оголошення в газетах/Інтернеті про продаж подібних «б/в» об’єктів (газети зберігаються або робляться скриншоти із сайта).

Усе це дозволяє мінімізувати ПДВшні втрати від списання ОЗ. Загалом, думайте, вирішуйте…

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться