Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, травень, 2018/№20
Друкувати

Як «таврують» ризикових платників

Казанова Марина, налоговый эксперт, CAP
Що сталося. ДФСУ наказом від 21.03.2018 р. № 144 затвердила Порядок формування переліку ризикових платників ПДВ* (далі — Порядок № 144). Його і пропонуємо сьогодні обговорити.

* Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, затверджений наказом ДФСУ від 21.03.2018 р. № 144.

Нагадаємо, одним з «нехороших» нововведень оновленої системи блокування податкових накладних (ПН)/розрахунків коригування (РК) стало те, що тепер при блокуванні враховується не лише ризиковість операції, але й відповідність самого платника критеріям ризиковості. Якщо платник визнається «ризиковим», то всі його ПН/РК (окрім тих, які випадають «з моніторингу») блокуються (п. 6 Порядку № 117**) незалежно від того, потрапляє сама операція, зазначена в ПН/РК, під критерії ризиковості чи ні.

** Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою КМУ від 21.02.2018 р. № 117.

Як «бонус», якщо його можна так назвати, — ввели показники позитивної податкової історії платника, які нібито повинні були захистити «реальних» платників ПДВ від блокування. Але! Парадоксально, що критерії ризиковості платника прописані так, що навіть якщо платник відповідає критеріям позитивної податкової історії, він цілком може опинитися в числі ризикових платників.

Критерії ризиковості платника податків визначені в листі ДФСУ від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18*** (далі — Критерії ризиковості). Нагадаємо, їх два види:

*** Детальніше — в статті «Блокування ПН/РК: нові критерії ризиковості — нові проблеми» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 14).

1) безумовні (пп. 1.1 — 1.5 Критеріїв ризиковості) — при відповідності яким (хоча б одному з них) платник відразу визнається ризиковим;

2) додаткові (п.п. 1.6 Критеріїв ризиковості) — при відповідності хоча б одному з яких рішення визнавати платника чи ні приймає регіональна Комісія (ГУ ДФС області, Києва, Офісу великих платників). Найнебезпечніший із цих критеріїв — «наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником».

За якими ознаками, на підставі яких документів/інформації визначається наявність у платника ризикових операцій, ніде не сказано. А це привід для зловживань з боку фіскалів.

Здавалося б, світло на ці критерії повинен «пролити» затверджений ДФСУ Порядок № 144. Але якоїсь «цінної» інформації в ньому ми не знайдемо . У ньому тільки описана технологія включення платників до переліку ризикових. Що ж передбачає Порядок № 144?

Якщо платник відповідає безумовним критеріям ризиковості (пп. 1.1 — 1.5 Критеріїв ризиковості), то на такого платника відповідальна особа ДФС (а саме представник підрозділу оперативного управління, який входить також і до складу регіональної Комісії) готує Облікову картку. Знову ж таки на підставі якої інформації — ніде не сказано. А далі не пізніше наступного робочого дня дані з Облікової картки внесуть в аналітичну систему ІТС «Податковий блок». Із цієї миті для системи вже такий платник вважатиметься «ризиковим». Єдине — Порядок № 144 вимагає від фіскала, який сформував Облікову картку, зберігати в «паперовому» вигляді інформацію, яка свідчить про відповідність платника Критеріям ризиковості. Але дістати цю інформацію навряд чи у вас вийде.

Щодо другого випадку (коли платник відповідає додатковим критеріям ризиковості з п. 1.6 Критеріїв ризиковості) — рішення про визнання платника ризиковим, як ми вже зазначали вище, приймається за рішенням регіональної Комісії (і воно протоколюється). За якими критеріями Комісія прийматиме таке рішення — у Порядку № 144 не сказано. У ньому тільки прописаний обов’язок голови Комісії внести негайно прийняте рішення про визнання платника ризиковим в ІТС «Податковий блок».

Подання платником будь-яких документів/пояснень, щоб вплинути на «результат» такого рішення, не передбачено.

До речі, відмітимо, що рішення Комісії платникові буде «недоступне». Ні у постанові № 117, ні в Критеріях ризиковості не прописано, що воно має бути направлене платникові .

Ще один момент. Якщо платник відповідав, а потім перестає відповідати критеріям з пп. 1.1 — 1.5 Критеріїв ризиковості, то він виключається з ризикових у день, коли фіскали отримають інформацію про це. Якщо ж платник відповідав, а потім перестає відповідати критеріям з п. 1.6 Критеріїв ризиковості, все складніше. Прийняти рішення про те, щоб перестати вважати платника ризиковим у цьому випадку знову- таки повинна Комісія (поки вона цього не зробить — платник вважатиметься ризиковим). Тільки ось коли такі рішення повинні прийматися, на підставі яких документів — не зрозуміло .

Також Порядком № 144 затверджено форми:

1) «Рішення про врахування/неврахування Таблиці даних платника податків». До речі, в причинах для «неврахування» Таблиці в бланку Рішення на першому місці ми побачимо «знайому» причину «наявність в органах Державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій». Причому форма Рішення просто передбачає проставляння «галочки» навпроти якоїсь із підстав. Полів, де б платникові надали конкретні пояснення, яка інформація підтверджує ризиковість операцій або свідчить, що платник не має достатніх ресурсів для здійснення операцій, зазначених у Таблиці даних платника, не передбачено;

2) «Рішення про неврахування Таблиці даних платника податків» — ця форма на той випадок, якщо фіскали вже прийняли раніше вашу Таблицю даних, а потім «передумали». Так, таке право у фіскалів є — у випадку якщо податківцям надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації в Таблиці, яка була врахована, у тому числі в автоматичному режимі (п. 36 Порядку № 117). Але! У самому бланку рішення про «неврахування» Таблиці ми побачимо дещо інші причини для її «неврахування». На першому місці — усе та ж «наявність… інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій». На другому — «виявлено невідповідність визначених платником податків у Таблиці даних видів діяльності наявним у платника засобам/факторам виробництва». І третя незрозуміла — «інше» .

Як фіскали користуватимуться критерієм «наявності податкової інформації, що свідчить про ризиковість операцій платника», — покаже практика. Але вважаємо, що судова практика дещо приструнить «апетити фіскалів».

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться