Є така професія… керувати автобусом
Назва професії. Правильно визначити професійну назву роботи (посади) водія автобуса нам допоможе Класифікатор професій ДК 003:2010 і Довідник № 136*. Так, Класифікатором професій передбачена посада «Водій автотранспортних засобів» (код 8322), тоді як посади «водій автобуса» в Класифікаторові немає.
* Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 69 «Автомобільний транспорт», затверджений наказом Мінтрансу від 14.02.2006 р. № 136.
Тут потрібно врахувати такий момент. Кількість місць для пасажирів у автобусах буває різною. Від цього безпосередньо залежить категорія транспортного засобу: D1 або D. Тому, вважаємо, правильно буде уточнити назву професії так: «Водій автотранспортних засобів категорії D1» або «Водій автотранспортних засобів категорії D»**.
** Див. також статтю «Класифікатор професій: як ним користуватися» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 39).
Також зазначимо, що Мінсоцполітики в листі від 07.09.2012 р. № 197/10/137-12 говорило про можливе включення до назви професії і класу водія (про який ітиметься далі).
Класність. Клас визначає рівень кваліфікації водія і є критерієм оцінки його професійної майстерності. Порядок присвоєння класності водіям у чинних нормативно-правових актах чітко не прописаний. А отже, роботодавець може самостійно його розробити і затвердити у вигляді внутрішнього документа (локального акта роботодавця). Наприклад, це може бути Положення про присвоєння класності водіям (далі — Положення).
Зверніть увагу! Присвоює і підвищує класність водієві створена на підприємстві кваліфікаційна комісія під час кваліфікаційної атестації. Порядок функціонування комісії та її повноваження обов’язково закріпіть у Положенні.
Також при розробці Положення враховуйте кваліфікаційні характеристики посади водія автотранспортних засобів, наведені в п. 4 розд. II Довідника № 136 (ср. ). Зокрема, приміткою до цього пункту встановлено, що для присвоєння:
— II класу — у посвідченні водія має бути дозвіл на управління транспортними засобами категорій В, ВЕ, С, СЕ або DЕ (D), а також безперервний стаж роботи водієм III класу у даного суб’єкта господарювання не менше 3 років;
— I класу — потрібен дозвіл на управління транспортними засобами категорій В, ВЕ, С, СЕ, D, DЕ, а також безперервний стаж роботи водієм II класу у даного суб’єкта господарювання не менше 2 років.
Звідси випливає, що при прийнятті на роботу водієві автотранспортних засобів установлюють кваліфікацію III класу. Далі в процесі роботи на даному підприємстві йому може бути присвоєна кваліфікація II і I класу.
Зверніть увагу! До безперервного стажу, який враховується при присвоєнні класності водієві, включається робота водія на автотранспортному засобі саме у даного роботодавця, а не весь період управління автотранспортним засобом відповідної категорії.
Водночас достатньо часто при прийнятті на роботу водії вже мають стаж і досвід роботи. Деякі водії мають класність. У зв’язку із цим виникає запитання: якщо водієві був установлений II або I клас за попереднім місцем роботи, чи дійсний він при прийнятті на роботу до нового роботодавця?
Мінсоцполітики в листі від 07.09.2012 р. № 197/10/137-12 зазначило, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено збереження класності водіям, присвоєної на колишньому місці роботи.
Прийняття рішення із цього питання належить виключно до компетенції нового роботодавця.
Так, роботодавець, враховуючи дотримання вимог для присвоєння II або I класу (наявність у водійському посвідченні відміток на право управління відповідними категоріями транспортних засобів і необхідний стаж роботи), може прийняти рішення про збереження (підтвердження) класності водієві, присвоєної на попередньому місці роботи. Відбувається це таким чином.
Водій пише заяву про збереження (підтвердження) класу, присвоєного на попередньому місці роботи. Після закінчення випробувального строку, протягом якого перевіряються знання і навички водія, комісія оцінює водія на відповідність цій кваліфікації. За рекомендаціями комісії керівник підприємства приймає остаточне рішення про збереження (підтвердження) класу і видає відповідний наказ. Процедуру збереження (підтвердження) класності водіїв має сенс прописати в Положенні.
Водночас керівник має право прийняти рішення не зберігати (не підтверджувати) класність водієві, присвоєну на колишньому місці роботи.
Це не буде порушенням законодавства.
Надбавки за класність. Приємним бонусом до підвищення класності є надбавки до зарплати. Розмір таких надбавок госпрозрахункові підприємства визначають самостійно виходячи зі своїх фінансових можливостей, але з дотриманням мінімальних гарантій. Генугодою на 2016 — 2017 роки визначені такі мінімальні розміри надбавок за класність водіям: I класу — 25 % тарифної ставки за відпрацьований водієм час; II класу — 10 % тарифної ставки за відпрацьований водієм час.
Такі ж розміри надбавок передбачені й багатьма галузевими угодами.
Але чи кожен роботодавець зобов’язаний виконувати норми Генугоди?
Якщо представники сторін (через уповноважених осіб), які представляють інтереси роботодавця, брали участь у підписанні Генугоди (чи згодом приєдналися до цієї Генугоди), то її норми є обов’язковими для такого роботодавця. Якщо ж роботодавець при укладенні Генугоди не був представлений уповноваженими представниками ні з боку власника, ні з боку профспілки, то він не зобов’язаний, але за бажанням може враховувати положення Генугоди при укладенні колективного договору***.
*** Деталі знайдете в статті «Генеральна угода: для кого писана» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 46).
Блоги 
