Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, вересень, 2018/№39
Друкувати

Аліменти — лише через держвиконавця?!

Амброзяк Наталья, юрист
Аліменти… Здавалося б, проблема виключно побутова. Та ж ні! У результаті клопоту додається не лише в сім’ї, але й у роботодавця (тобто бухгалтера). Свіже підтвердження тому: боротьба зі злісними неплатниками аліментів призвела до змін у виконавчому законодавстві, які, у свою чергу, відрикошетили по госпсуб’єктах. Маємо на увазі новий порядок перерахування аліментів. На кого він поширюється? Як бути тим, хто вже від­раховував аліменти за пос­тановами державних і приватних виконавців, а також за виконавчими листами?

Через що сир-бор?

Як ми вже говорили, Закон України від 03.07.2018 р. № 2475-VIII (набув чинності 28.08.2018 р.) вніс зміни до ст. 69 Закону № 1404*, згідно з якими аліменти повинні перераховуватися на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

* Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.

Якщо ми говоримо про стягнення аліментів за заявою працівника або за виконавчими листами і заявою від одержувача аліментів, то проблем у зв’язку зі змінами в Законі № 1404 не виникне.

Проте якщо йдеться про примусове стягування аліментів через державного або приватного виконавця, то тут виникають труднощі. Тож виникає цілком закономірне запитання: що з цим «щастям» тепер робити бухгалтерові? Є декілька порад для вас із цього приводу.

Що робити?

Ми вважаємо, що потрібно керуватися насамперед тими документами, які є сьогодні на руках у роботодавця. Роботодавець не може просто так узяти і змінити порядок здійснення відрахувань. Тим паче, якщо єдиним документом, на підставі якого відраховуються аліменти, є «немодернізований» виконавчий лист або постанова держвиконавця (приватного виконавця).

Адже там зазначені реквізити саме стягувача, але ніяк не рахунок виконавця, як того вимагає чинна редакція Закону № 1404.

Якщо розглянути цю ситуацію з погляду дії законодавчих актів у часі, то доходимо таких висновків. Закон № 1404 у чинній редакції «покриває» відносини, що виникли вже після 28 серпня (дата набуття чинності згаданого вище Закону України від 03.07.2018 р. № 2475-VIII).

Адже за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили (ч. 1 ст. 58 Конституції України).

До того ж у «змінюючому» Законі не говориться про поширення його норм на «старі» правовідносини. Тому за фактом постанови (виконавчі листи), отримані роботодавцями до 28.08.2018 р., повинні виконуватися так, як у них зазначено. Попри те, що вони не відповідають «сучасним» вимогам, оскільки відносини виникли ще до змін у Законі № 1404.

Проте зверніть увагу: держвиконавці в усних роз’ясненнях говорять про те, що навіть за старими виконавчими документами (постановами) аліменти необхідно перераховувати на рахунок держвиконавця (приватного виконавця).

Для того щоб дізнатися про реквізити «нового» рахунку, виконавці пропонують подавати письмовий інформаційний запит.

Якщо ви маєте намір піти цим шляхом, дамо вам невелику пораду. Затребувати цю інформацію цілком можливо в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI (ср. ). І тоді строк відповіді скоротиться з максимальних 30 днів (згідно зі ст. 30 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР) до 5 днів (згідно зі ст. 20 «публічного» Закону).

Зрозуміти позицію державних і приватних виконавців теж можна. Адже Закон № 1404 не передбачає якихось «рухів» тіла з їх боку в цьому випадку. У наявності пропуск у законодавстві.

А якщо нічого не робити?

Припустимо, роботодавець продовжуватиме перераховувати аліменти стягувачу, не маючи при цьому на руках інших зазначень держ- чи приватного виконавця, окрім «старої» їх постанови або виконавчого листа. Що в цьому випадку загрожує?

В «аліментній» сфері посадові особи роботодавця несуть відповідальність за: а) невиконання законних вимог держ- чи приватного виконавця (ст. 18813 КпАП); б) невиконання судового рішення (ст. 382 ККУ).

Ми вважаємо, що у разі сплати аліментів «не на той рахунок» вам не загрожує ані «а», ані «б». Чому? Якщо говорити про ст. 18813 КпАП, то законних вимог держвиконавця (приватного виконавця) в нашому випадку немає. Адже з вимогами він до вас, по суті, не звертався.

Коли ж ми говоримо про ст. 382 ККУ, то необхідно врахувати такі моменти. По-перше, об’єктивний бік злочину за цією статтею «не складається». Тут немає ознак невиконання рішення (постанови) суду, що набрав законної сили. І перешкодою їх виконанню теж «не пахне». Адже за фактом рішення суду виконується.

Аліменти перераховуються в повному обсязі. Їх отримує особа, зазначена в резолютивній частині судового рішення.

По-друге, для того, щоб притягнути винну посадову особу за ст. 382 ККУ, у неї щонайменше має бути намір. Причому в ч. 1 і 2 цієї статті (які можуть спробувати вам інкримінувати) йдеться лише про прямий намір. Нагадаємо: під прямим наміром розуміється ситуація, коли суб’єкт усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання (ч. 2 ст. 24 ККУ). Та й ст. 367 ККУ (службова халатність) тут «пришити» практично неможливо. Хоча в таких випадках і намагаються «розкрутити» на неї. Проте посадові особи підприємства своїми діями не завдають шкоди правам, свободам та інтересам ані одержувача аліментів, ані держвиконавця (приватного виконавця), ані держави. А саме наявність такої шкоди є однією з обов’язкових ознак злочину за ст. 367 ККУ.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам