Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, жовтень, 2020/№44
Друкувати

«Касові» та РРО‑порушення VS штрафи: що важливо не випустити з уваги

Казанова Марина, налоговый эксперт
Зараз активно обговорюється новина, що Верховний Суд нібито визнав штрафи за Указом № 436/95* нелегітимними з 1995 року. Пропонуємо обговорити цей момент. А заразом розглянемо й інші «проблемні» питання, які стосуються застосування «касових» та РРО-штрафів.

* Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.

«5-кратний» штраф за Указом № 436 був недійсним ще з 1995 року?

Розпочнемо з того, що Указ № 436 ще минулого року (а саме з 20.06.2019 р.) було скасовано. А разом із ним пішли у небуття такі монстри, як «5-кратний» штраф за неоприбуткування готівки, «2-кратний» штраф за перевищення ліміту каси, 25 %-й штраф за видачу коштів під звіт без звіту за раніше видані кошти тощо.

Причому навіть якщо зараз (точніше, після скасування карантинного перевірочного мораторію) фіскали виявлять «касові» порушення, вчинені до скасування Указу № 436 (строк давності за «касовими» порушеннями, вважаємо, становить «загальні» 3 роки), застосувати штрафи за Указом № 436 податківці все одно не зможуть ! Адже цих штрафів уже просто немає.

Тобто про Указ № 436 уже давно пора було забути. Але тут ВС став масово видавати на-гора рішення, що після набрання чинності Законом про РРО 5-кратний штраф за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки за Указом № 436 уже був недійсним, а отже, в податківців не було підстав його застосовувати з 1995 року. У когось заблищав промінець надії, що щодо вже раніше застосованих «касових» штрафів за Указом № 436 можливий «відіграш». Але не так усе просто. Точніше, все зовсім не просто. Пропонуємо заглибитися в деталі.

У своїй постанові від 04.09.2020 р. № 814/3845/15 ВС доходить такого висновку:

«оскільки шляхом прийняття Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то наведений вище Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення, як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися».

Причому у своїй постанові суд посилається на аналогічну позицію, викладену Великою Палатою ВС у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 1340/3510/18.

Тут уже перший висновок — не весь Указ № 436/95 піддано обструкції, а тільки ту його частину, яка стосується санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки. Але і далі все не так просто й однозначно .

У судовому рішенні йдеться про ситуацію, коли була «накладка» штрафів Закону про РРО і «касових» штрафів. Сперечальник-щасливчик, який здолав систему, повинен був проводити розрахунки з використанням РРО, але він: (1) не провів розрахункових операцій через РРО; (2) не показав оприбуткування готівки за операціями, які повинен був провести через РРО, в касовій книзі. Як наслідок, податківці застосували до нього і (1) штраф за порушення вимог Закону про РРО; і (2) штраф за Указом № 436 у 5-кратному розмірі за неоприбуткування готівки.

У постанові № 814/3845/15, яка обговорюється, суд дійшов висновку, що:

«об’єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу Президента № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), так і того, що визначено пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фактично полягає в одних і тих самих діях».

Тому суд вирішив, що до позивача повинні були застосовуватися штрафи тільки згідно із Законом про РРО, як за таким, який регулює питання проведення розрахункових операцій. А штрафи за Указом № 436 у частині оприбуткування готівки з моменту набрання чинності Законом про РРО не повинні були застосовуватися.

Але (далі для любителів ще глибшого аналізу) слід зазначити, що з рішення суду напрошується висновок про те, що суд вважає, що Закон про РРО і Указ № 436 установлювали санкції за одне і те саме порушення. Але це не зовсім так.

І до речі, такої ж думки (що ця позиція суду не зовсім коректна) дотримуються і деякі судді Великої Палати Верховного Суду. Див. Окрему думку (загальну) суддів Великої Палати ВС на постанову від 20.05.2020 р. у справі № 1340/3510/18 (www.reyestr.court.gov.ua/Review/90458962).

У цьому випадку не йдеться про те, що суб’єкт господарювання допустив одне і те саме порушення. Адже порушення за Указом № 436 і згідно із Законом про РРО не є тотожними, оскільки Закон про РРО регулює саме порядок здійснення розрахункових операцій, а Указ № 436 був «підлаштований» саме під порушення положення про порядок ведення касових операцій. Просто при застосуванні штрафів за неоприбуткування готівки за Указом № 436 і за непроведення розрахункової операції через РРО згідно із Законом про РРО, по суті, до суб’єкта господарювання застосовується подвійна відповідальність при одному і тому ж складі порушення. Тому в разі неоприбуткування готівки, якщо розрахунки повинні були проводитися через РРО, штрафи мають застосовуватися тільки за одним нормативним документом — Законом про РРО, оскільки саме з моменту його прийняття «він головний» у регулюванні розрахунків, які повинні здійснюватися із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Висновок. Що з усього цього випливає? Твердження, яке гуляє Інтернетом, що штрафи за Указом № 436 з 1995 року за неоприбуткування готівки були незаконними, не зовсім точне. Ідеться тільки про ситуацію неоприбуткування готівки — коли платник повинен був проводити розрахунки через РРО. Адже Закон про РРО, по суті, регулює тільки відповідальність за непроведення розрахунків/неоприбуткування готівки за операціями, які проводяться через РРО.

Цим Законом не унормовано як питання обігу готівкових коштів суб’єкта підприємницької діяльності в цілому, так і питання оприбуткування або неоприбуткування (неповного та/або несвоєчасного оприбуткування) у касах готівки.

Тому якщо, наприклад, суб’єкт господарювання не повинен був використовувати РРО, але не оприбуткував готівку, то говорити, що санкції за Указом № 436 були необґрунтовані, не зовсім доречно.

Хоча, як показує судова практика, судам не чужий підхід, що штрафи за Указом № 436 не повинні були застосовуватися навіть у тому випадку, коли суб’єкт господарювання не зобов’язаний був застосовувати РРО, але сама операція визнається розрахунковою в розумінні Закону про РРО (див., наприклад, рішення Тернопільського окружного адмінсуду від 22.09.2020 р. у справі № 500/2491/18).

Чи можна у зв’язку з тим, що є такі висновки суду, якось повернути по суті незаконно нараховані та сплачені штрафи?

Тут варто зауважити, що зробити це можна в тому випадку, якщо (1) ваша справа зараз перебуває на розгляді в суді, або (2) ще не минули строки позовної давності для подання позову до суду для оскарження штрафів (тобто якщо на 18.03.2020 р.** з моменту винесення ППР не пройшло 1095 днів і до цього ви не оскаржували це рішення в податківців***).

** Дата, починаючи з якої на період карантину призупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ (що передбачено п. 522 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

*** Якщо рішення податківців оскаржували в податковому органі, діє місячний строк давності для оскарження в адмінсуді (див. статтю «Скорочені строки для судоскарження блокування ПН/РК!» у журналі «Бухгалтер 911», 2019, № 49).

А ось ініціювати перегляд судової справи, якщо вже є рішення суду, не вийде, оскільки ст. 328 і 353 КАСУ чітко визначають перелік таких підстав. І наш випадок туди не потрапляє.

Тож слід визнати, що, по суті, практичної «користі» від цього рішення ВС для більшості суб’єктів господарювання немає .

Адмінштраф за «касові» (не плутати з РРО) порушення

Хоча штрафи за Указом № 436 за касові порушення скасовано, адміністративна відповідальність за ці порушення залишилася. І тільки якщо у світлі сказаного вище виникне конкуренція: штрафувати конкретну винну особу РРО-адмінштрафом (за ст. 1551 КпАП) чи «касовим» адмінштрафом (за ст. 16315 КпАП), перевага буде за РРО-адмінштрафом. Якщо ж «накладки» відповідальності за Законом про РРО і «касової» відповідальність не буде, то «світитиме» «касовий» адмінштраф. З ним теж не все просто. Тому розбираємося далі.

По суті, КпАП передбачає за касові порушення такі адмінштрафи:

— за ст. 1644 за порушення строків здавання виручки. Протоколювати і розглядати його уповноважені органи Нацполіції. Тому про нього відразу забуваємо ;

Вважаємо, загрози він не становить жодної.

— за ст. 16315 КпАПза порушення порядку проведення готівкових розрахунків — від 1700 до 3400 грн, а при повторному порушенні — від 8500 до 17000 грн. Це вже цілком реальний штраф. Протоколюють і накладають його податківці.

Узагалі адмінштраф за ст. 16315 КпАП передбачено за:

«порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів».

Зрозуміло, що його можуть накласти за перевищення лімітів готівкових розрахунків (10 / 50 тис. грн) і за ненадання можливості клієнтові розрахуватися карткою. А як бути з усім іншим? Адже в ст. 16315 прямо говориться саме про порушення порядку проведення готівкових розрахунків, а не касових операцій. Чи можуть застосувати цей штраф, наприклад, за несвоєчасне оприбуткування готівки у касовій книзі або, якщо йдеться про ФОП, — у книзі обліку доходів?

Відразу зазначимо, податківці на практиці застосовують штраф за ст. 16315 КпАП за неоприбуткування/несвоєчасне оприбуткування готівки. І що важливо, судам не чужий підхід, що в ст. 16315 КпАП склад порушення сформульований способом відсилання. І відсилає він у тому числі й до вимог до організації готівкових розрахунків — з розд. II Положення № 148 (раніше — з розд. II Положення № 637).

Див., наприклад, постанову Восьмого апеляційного адмінсуду від 24.06.2020 р. у справі № 161/1550/20.

Хоча, по-хорошому, в Положенні № 148 є визначення понять «готівкові розрахунки» і «касові операції». І невідображення готівки в книгах обліку належить якраз-таки до порушень касових операцій.Але, як показує практика, є ризик того, що адмінштрафом за ст. 16315 КпАП можуть покарати за невиконання будь-якого обов’язку, визначеного в розд. II «Вимоги до організації готівкових розрахунків» «касового» Положення № 148. За те ж неоприбуткування.

Інша річ, що в адміністративного штрафу є строк давності для його накладення. Згідно зі ст. 38 КпАП адміністративне стягнення (яке не підвідомче суду) може бути накладене не пізніше як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому порушенні — не пізніше ніж через 2 місяці з дня виявлення.

Узагалі, по-хорошому, раз ідеться про порушення порядку проведення готівкових розрахунків — це разове порушення (вчиняється в момент проведення розрахунків). Саме так суди і вважають. Але «фішка» податківців (з якою суди не погоджуються) — відлічувати строк давності від моменту виявлення податківцями порушення.

Знову ж таки, за невиконання інших обов’язків з «касового» Положення № 148 податківці адмінштрафом за ст. 16315 КпАП покарати не можуть. Так, наприклад, вони самі визнають, що цей адмінштраф не застосовується за те ж порушення правил ведення касових документів: виправлення, помилкові записи, відсутність обов’язкових реквізитів. Це роз’яснення в категорії 109.21 ЗІР.

Повторність РРО-порушень

Обговоримо ще один момент — що стосується вже штрафів за РРО-порушення за ст. 17 Закону про РРО, а саме питання «повторності» РРО-порушень. Розпочнемо з того, що розмір штрафу залежить не від дати його вчинення (якщо не говоримо про 3-річний строк давності), а від дати його виявлення. Так, якщо порушення, визначені в ст. 17, податківці виявили/виявлять:

— у період до 01.08.2020 р., то суб’єктові «належав» штраф за порушення, вчинене вперше у розмірі 1 грн, а за кожне наступне — 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (послуг);

— у період з 01.08.2020 р. до 01.01.2021 р., то уже за перше порушення — штраф у розмірі 10 % вартості проданих з порушеннями товарів, а за кожне наступне (повторне) порушення — 50 %;

— у період з 01.01.2021 р., то загрожує штраф у розмірі 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) за перше порушення. а за кожне наступне (повторне) порушення — 150 %.

Так ось, «усе життя» цих РРО-штрафів проблемним є питання: як саме визначається кількість порушень (це перше порушення чи вже наступне (повторне)): за кількістю проведених перевірок чи за кількістю фактично встановлених порушень під час однієї перевірки?

Розпочнемо з позиції податківців. Вона традиційно фіскальна (див. врізку).

Позиція податківців — «Оскільки продаж товару без застосування РРО та/або ПРРО не є триваючим порушенням і невидача касового чека під час кожного продажу товару визнається окремим порушенням, то наступне незастосування РРО та/або ПРРО при продажу товарів (наданні послуг) є окремим порушенням, тобто наступне незастосування РРО та/або ПРРО чи невидача чека при продажу товару буде вважатись повторним порушенням».

Їх позиція зводиться до того, що якщо платник вчинив низку однотипних порушень (конкретний випадок — продавав товари без застосування РРО), то податківці за перший продаж застосують штраф як за перше порушення, а за кожен наступний продаж — у підвищеному розмірі (як за повторне). Навіть якщо ці порушення виявлені вперше під час однієї перевірки.

Але фактично із цим можна і потрібно сперечатися (хоча на тлі зникнення «символічного» штрафу в 1 грн зацікавленість у судовому оскарженні, безумовно, менша). Суди не підтримують підхід податківців, вважаючи, що:

— якщо однотипні порушення вперше виявлені під час однієї перевірки, то за всі ці порушення можуть бути застосовані штрафні санкції тільки як за перше порушення (див., наприклад, постанову від 05.09.2019 р. у справі № 822/328/15). І хоча ця постанова приймалася, коли працювало інше формулювання штрафної норми (коли формулювання зводилося до того, що порушення вважається вчиненим уперше, якщо протягом календарного року контролюючим органом попередньо не було встановлено порушення суб’єктом господарювання), основної суті це не змінює. Оскільки суд акцентує увагу на тому, що для того, щоб порушення вважалося «повторним», воно мало бути виявлено вже раніше проведеною перевіркою, а не під час поточної;

— непроведення операцій через РРО — це продовжуване (не плутати з триваючим) порушення — низка ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії та які становлять у сукупності єдине правопорушення (див. постанову ВС від 27.08.2020 р. у справі № 815/4014/16). А це знову ж таки приводить до висновку, що РРО-порушення вважається вчиненим повторно, якщо воно вже фіксувалося податківцями під час попередніх перевірок (задокументоване актом попередньої перевірки).

Але враховуючи позицію податківців, швидше за все, домогтися правди (вважати, що однотипні порушення, вперше виявлені під час однієї перевірки, є першим порушенням) вдасться поки що тільки в суді .

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам