НеCOVIDна допомога по частковому безробіттю: затверджено новий Порядок

¹ Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту населення на період дії карантину…» від 02.12.2020 р. № 1030-IX.

² Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

³ Див. також статтю «Соцзахисту багато не буває»: аналізуємо ще один Закон» (журнал «Бухгалтер 911», 2021, № 3).

⁴ Порядок надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений постановою КМУ від 03.02.2021 р. № 74.

Говоримо про неCOVIDну допомогу по частковому безробіттю, виплата якої регулюється ст. 47 Закону № 5067. Нагадаємо: отримати допомогу за цією статтею можуть роботодавці, що «призупинилися» («скоротилися») та діяльність яких пов’язана з виробництвом продукції! Раніше при наданні зазначеної допомоги керувалися Порядком, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 07.03.2013 р. № 103. Тепер йому на зміну прийшов кабмінівський Порядок № 74 (діє з 06.02.2021 р.). Що ж змінилося?

1. Критерії визначення переліку осіб, що мають право на отримання допомоги по частковому безробіттю, приведені у відповідність із чинною редакцією ст. 47 Закону № 5067.

2. У Порядку № 103 були закріплені дві підстави для отримання допомоги по частковому безробіттю. Вони «перекочували» й до Порядку № 74. Але тепер до них додалася ще одна (третя) підстава: зупинення (скорочення) виробництва і скорочення тривалості робочого часу працівників, які є вимушеними на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігти поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Визначено й перелік документів, які потрібно подати роботодавцеві для отримання допомоги за цією підставою:

— заява (за формою з додатка 1 до Порядку № 74);

— копія наказу про зупинення (скорочення) виробництва і скорочення тривалості робочого часу, засвідчена роботодавцем;

— відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно зі ст. 47 Закону № 5067 (додаток 2 до Порядку № 74).

Перелік документів для отримання допомоги за «старими» двома підставами скорочено. Зокрема, скасовано довідки про відсутність заборгованості з виплати зарплати і про відсутність несплачених фінансових санкцій за недотримання норм Закону № 1533⁵ та (або) Закону № 5067.

⁵ Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III.

3. Рішення про надання або про відмову в наданні допомоги центр зайнятості приймає протягом 3 робочих днів (раніше — 10 календарних днів) з дня подання документів роботодавцем.

Якщо документи подані в неповному обсязі або містять помилки, центр зайнятості повідомляє про це роботодавця на наступний робочий день після виявлення зазначених фактів. Роботодавець має право доповнити (допрацювати) документи і подати їх повторно протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення від центру зайнятості.

Для прийняття рішення про надання або про відмову в наданні допомоги після повторного подання документів роботодавцем у центру зайнятості є все ті ж 3 робочих дні (раніше — 5 календарних днів).

Якщо у виплаті допомоги відмовлено, центр зайнятості зобов’язаний повідомити про це роботодавця письмово не пізніше ніж на наступний робочий день після прийняття відповідного рішення з обґрунтуванням причин відмови.

4. Роботодавець щомісячно до 10-го числа подає центру зайнятості відомості про працівників, щодо яких виконані вимоги ч. 2 ст. 47 Закону № 5067 (додаток 2 до Порядку № 74). На підставі цих відомостей центр зайнятості перераховує кошти роботодавцеві протягом 3 робочих днів після зарахування відповідних коштів на рахунок центру зайнятості.

5. Роботодавець виплачує допомогу працівникам, як і раніше, протягом 3 робочих днів після надходження коштів за окремою платіжною відомістю (відомістю на виплату грошей). Копію зазначеної відомості з підтвердженням перерахування коштів на рахунок працівника або виплати їх готівкою роботодавець подає центру зайнятості протягом 5-ти (раніше — 10-ти) календарних днів після виплати допомоги працівникам.

6. Допомогу виплачують працівникам з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу в межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але:

— не більше 180 календарних днів протягом року — у загальному випадку;

— не більше 30 календарних днів після закінчення карантину, якщо зупинення (скорочення) виробництва викликане карантином, установленим КМУ.

7. Розмір допомоги залишився колишнім. Так, допомога встановлюється за кожну годину, на яку була скорочена тривалість робочого часу з розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду.

8. У загальному випадку роботодавець не може звернутися за наступним отриманням допомоги раніше ніж через рік після закінчення строку виплати попередньої допомоги.

Як виняток, виплата допомоги на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігти поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, не враховується при наступному зверненні за отриманням допомоги з причини зупинення (скорочення) виробництва.