Рахунки ФОП, податківці та банківська таємниця: без паніки

Привід для хвилювання

Мова про зміни в Правилах № 267¹. Їх Правління НБУ оформило постановою № 98².

¹ Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою Правління НБУ від 14.07.2006 № 267.

² Постанова Правління НБУ від 04.10.2021 № 98.

Зачепило в тому числі й порядок розкриття банківської таємниці на запит держорганів. Банк за таким запитом може «світити» інформацію про операції по рахунках, про залишок коштів на рахунку, на конкретно певну дату або за конкретний проміжок часу.

Але якщо в цьому щось «валідольне»? Що тепер податківці отримали вільний доступ до інформації про рух коштів на банківських рахунках ФОП? Звичайно, ні.

Розпочнемо з того, що Правила № 267 — це підзаконний акт. А основні вимоги у частині розкриття банківської таємниці визначені ст. 62 Закону № 2121³. У цьому випадку НБУ якраз-таки робив апгрейд своїх Правил № 267 під нову редакцію цієї ст. 62. Але за цією статтею банки не дають податківцям за їхніми запитами інформацію про рух коштів по рахунках ФОП. Дають її за запитами органів прокуратури, СБУ, Нацполіції, НАБУ та інших органів. Але не податківців.

³ Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III.

А з податківцями все по-старому. І оскільки вже ми заговорили про це, то давайте нагадаємо зараз, як це «по-старому».

Про що відомо податківцям

Почнемо від «самого початку». Якщо ФОП відкриває в банку будь-який рахунок (навіть «цивільний», тобто не призначений для використання в бізнесі), то він має повідомити банку про свій підприємницький статус (п. 16 Інструкції № 492⁴). А банк, знаючи про такий статус, зобов’язаний повідомити податківцям реквізити нового рахунку ФОП (п. 69.2 ПКУ, п. 16 Інструкції № 492). У тому числі відкритого для непідприємницьких цілей.

⁴ Інструкція про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків від 12.11.2003 № 492.

Тобто податківці теоретично знають про всі банківські рахунки ФОПів. Якщо й може залишитися поза увагою податківців, то лише той «цивільний» (тобто непідприємницький) банківський рахунок, який був відкритий ще до держреєстрації ФОП. Або якщо ФОП у порушення законодавства не повідомив банк про свій ФОП-статус. Хоча теж не факт. Перевірити, які рахунки відомі податківцям, можна в Електронному кабінеті у вкладці «Облікові дані платника» — «Дані про банківські рахунки» (cabinet.tax.gov.ua/account).

Але що важливо розуміти. Усе, що відомо податківцям, — це реквізити рахунків. Тобто податківці знають, що в такому-то банку у ФОПа є такі-то рахунки. Щодо інформації про рух коштів за цими рахунками, то податківці можуть отримати й цю інформацію. Але якщо сам ФОП не зацікавлений у її добровільному розкритті, то податківцям буде зовсім не просто до неї дістатися. Деталі далі.

Якщо ФОП не хоче…

Податківці вважають, що нарівні з іншими первинними документами можуть запитувати в платників при перевірці в тому числі банківські виписки. У рамках реалізації права податківців із п.п. 20.1.6 ПКУ (тобто права витребувати при перевірці первинку) і обов’язків платників у тому числі з п. 44.3 ПКУ (забезпечувати зберігання первинки протягом установлених строків) та п. 85.2 ПКУ (пред’являти документи, що стосуються предмета перевірки).

Але очевидно, що запитуватися і вивчатися ці виписки можуть саме в контексті підтвердження інформації про задекларовані ФОП підприємницькі доходи. Відповідно, якщо на «цивільний» рахунок (тобто відкритий не для підприємницьких цілей) ми підприємницькі доходи не отримували та/або такі доходи не декларували, то й про рух коштів по «цивільних» рахунках податківцям інформацію ми не надаємо. Ба більше, під різними приводами ФОП іноді ігнорують навіть вимоги податківців про подання документів щодо руху коштів по підприємницьких рахунках.

Також податкові люблять запитувати інформацію (та її документальні підтвердження) про рух коштів по рахунках ФОП на підставі п. 73.3 ПКУ (ср. ). Мовляв, у них є певна «податкова інформація», що свідчить про можливі порушення з боку ФОП. Утім, рідко коли вони дотримуються вимог до формування таких запитів. Зокрема, не зазначають чітко окреслені обставини, які свідчать про те, що ФОП порушив податкове законодавство. Не зазначають чіткий перелік запитуваної інформації тощо. Як наслідок, платники замість надання інформації та документів надають податківцям ввічливі відписки⁵. До того ж, строки на відповідь податківцям на час карантину «заморожені» / не спливають (п. 52⁸ підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

⁵ Цікаві деталі знайдете в статті «Запити податківців: ввічливість і обачність» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 36).

Що роблять податківці в таких випадках? Вони звертаються до суду.

Доступ через суд

Чому податківці мають звертатися до суду? Пояснюється це тим, що інформація про рахунки, відкриті фізособами в банках, як і дані про рух коштів та залишок на них, — це є банківська таємниця (ст. 60 Закону № 2121). І фіскали хоча й мають право доступу до неї, але лише в обмеженому обсязі.

Вони можуть без особливих обґрунтувань отримувати від банку (направивши йому письмову вимогу) лише інформацію про наявність банківських рахунків, відкритих у цьому банку платником податків (п.п. 20.1.5 ПКУ та п. 4 ч. 1 ст.62 Закону № 2121).

До іншої інформації, яка є банківською таємницею (у тому числі й до даних про обсяг та обіг коштів на рахунках), їм шлях закритий.

Щоб отримати цю частину інформації у банків, фіскалам потрібно отримати судове рішення (п.п. 20.1.5, 73.4 ПКУ та п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону № 2121). Але наскільки цей шлях для податківців простий? Забігаючи наперед, зазначимо — що якщо ФОП демонструє певний рівень законослухняності, то зовсім не простий.

Орієнтир для судів у цьому питанні — документ десятирічної давнини, але досі актуальний — постанова Пленума Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб».

Топ-3 тез із цієї постанови:

1. Податківці не можуть запитати інформацію за якоюсь умовною вибіркою осіб. Скажімо так, узагалі. Можуть тільки за конкретною особою / за конкретним ФОПом.

2. Судами має перевірятися, чи діють самі податківці в правовому полі, коли взаємодіють із платником.

3. Податківці повинні отримувати інформацію, що їх цікавить, у першу чергу від самого платника в рамках тих же документальних перевірок за ПКУ. Не можна просто так узяти й звернутися до суду за розкриттям банківської таємниці в силу якоїсь необхідності! Навіть у разі наявності «податкової інформації».

Як зазначено в постанові, саме собою неподання у встановлений строк податкової декларації або розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок згідно з процедурою, визначеною ПКУ. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі (1) доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими: тобто особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо, або (2) є інша об’єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Власне, у більшості судових кейсів із відкриття банківської таємниці щодо ФОП якраз-таки й обговорюється, чи дійсно є обставини, за якими перевірка ФОП у рамках ПКУ є неможливою. І треба зауважити, що суди часто виставляють податківців «за ворота».

Наприклад, податківці заактували відмову ФОП подати необхідні документи для позапланової документальної перевірки, у тому числі документи, що підтверджують рух коштів за поточними рахунками. Але при цьому сам акт документальної перевірки був податківцями складений. Суд відмовив податківцям і звернув увагу, що податківці, зокрема, не обґрунтували необхідність розкриття банківської таємниці після завершення перевірки. А, як було зазначено нами раніше, банківська таємниця розкривається, зокрема, саме в разі неможливості провести документальну перевірку.

Або податківці відправили ФОПу поштою копію наказу та письмове повідомлення про проведення планової документальної перевірки. Проте ФОПом вони отримані не були, повернулися без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Далі податківці виїхали за адресою реєстрації ФОП для вручення цих документів, але теж цього зробити не змогли у зв’язку з відсутністю ФОП за цією адресою. Суд усе одно відмовив податківцям у відкритті банківської таємниці, оскільки вважав, що здійснені представниками ДПС заходи не дають правових підстав для висновку про умисне ухилення ФОП від отримання документів планової перевірки чи про відсутність ФОП за місцем реєстрації. Адже ФОП на момент звернення податківців до суду вже, можливо, й знаходився за адресою реєстрації, та податківці відповідних доказів не подавали.

Або податківці виїхали для вручення документів про перевірку ФОП за місцем його реєстрації, але його там не виявили. Суд звернув увагу, що податківці зробили лише одну спробу вручення документів і не довели, що ФОП відсутній за адресою реєстрації станом на день звернення податківців до суду.

Таким чином, можна дійти висновку, що в податківців з’являється шанс через суд дістатися до оборотів по рахунках ФОП у тому випадку, якщо їм удасться довести в суді, що конкретний ФОП здійснює навмисні дії, які унеможливлюють проведення його документальної перевірки за ПКУ. І що важливо: за умови дотримання податківцями всіх установлених ПКУ правил для ініціювання та проведення такої документальної перевірки.

Тож якщо ФОП, наприклад, ввічливо та аргументовано відповідає відмовами на запити податківців щодо надання документів та інформації, вірогідність відкриття банківської таємниці через суд невисока.