Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, січень, 2022/№5
Друкувати

Платіжні (POS) термінали: добірка актуальних запитань

Казанова Марина, налоговый эксперт
У цій статті розберемо популярні запитання, що стосуються платіжних терміналів (далі — POS-термінали). Хто із суб’єктів зобов’язаний їх використовувати? А хто може не використовувати? Скільки POS-терміналів має бути на торговельну точку? І яка відповідальність за їх відсутність?

Можливо, дещо несподівано, але насамперед звернемо увагу на дату «01.08.2022». Що це за дата? Із цієї дати вводиться в дію новий Закон про платіжні послуги1. І одночасно втратить чинність нині діючий Закон № 23462. А чим примітний Закон № 2346? Тим, що саме в ньому прописано базове регулювання в частині застосування POS-терміналів. Відповідно до 01.08.2022 живемо по-старому. А після, правильно, — по-новому.

1 Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.

2 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III.

Як до 01.08.2022?

«Матчастина». Обов’язок суб’єктів господарювання (в т. ч. і ФОП), які продають товари/роботи/послуги кінцевим споживачам, мати POS‑термінали випливає із:

1. Закону № 2346, у п. 14.19 ст. 14 якого зазначено, що:

«Суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів <…>. Вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України».

2. Законом про захист прав споживачів3. Так, у ч. 2 ст. 17 Закону сказано, що споживач має право на вільне використання електронних платіжних засобів (далі — ЕПЗ). Забороняється у будь-який спосіб обмежувати використання споживачем ЕПЗ, якщо (!) відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов’язаний їх приймати до оплати.

3 Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.

При цьому Закон № 2346 розділяє «сфери впливу» контролерів таким чином:

— «контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів» — за податківцями;

— «контроль за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків» — за захисниками прав споживачів.

Далі. Забезпечувати можливість покупцям розраховуватися за допомогою ЕПЗ, як бачимо, повинні тільки ті суб’єкти господарювання, для яких законодавством установлений обов’язок приймати їх до оплати. При цьому все віддано на відкуп КМУ. Як наслідок, на сьогодні перелік таких «зобов’язаних» суб’єктів визначений постановою № 8784. До речі, вельми архаїчною.

4 Постановою КМУ «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 № 878.

У ній сказано, що застосовувати POS-термінали зобов’язані суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій (РРО).

При цьому звільняються від застосування POS-терміналів (п. 2 постанови № 878):

1) суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше 25 тис. осіб;

2) підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій).

Кожен із цих критеріїв застосовується окремо.

3) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств.

Запитання. Від вивчення азів переходимо до конкретних запитань. Знайдіть серед них своє ☺.

Якщо ФОП провадить діяльність у сфері продажу товарів, звільнений від застосування РРО і програмного РРО (ПРРО) (наприклад, єдиноподатник групи 1 або єдиноподатник груп 2 — 4, що торгує на території села з використанням КОРО і РК5), чи зобов’язаний він мати POS-термінал?

Ні, не зобов’язаний. Оскільки з постанови № 878 можна дійти висновку, що POS-термінали повинні використовувати ті суб’єкти господарювання, які використовують РРО згідно із Законом про РРО. Тому, якщо ви законно не використовуєте РРО, оскільки звільнені від його застосування, то мати платіжний термінал вам теж не обов’язково.

5 Деталі знайдете в статті «Торгівля продуктами, село: РРО (КОРО з РК) — зміни для єдиноподатників» (журнал «Бухгалтер 911», 2022, № 1-2).

Іноді ті ж захисники прав споживачів намагаються «дивитися на питання ширше» і карати за відсутність POS-термінала навіть РРО-пільговиків. І навіть знаходять підтримку в суді (див. примітку ліворуч)☺. Але, на щастя, це не можна назвати тенденцією.

Див. постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 160/6096/20 (reyestr.court.gov.ua/Review/93849403). ФОП її оскаржив. Відкрито касаційне оскарження у Верховному Суді. Остаточний результат поки невідомий.

Якщо ФОП не зобов’язаний використовувати РРО/ПРРО, але хоче використовувати POS-термінал, чи стає для нього обов’язковим застосування РРО/ПРРО?

Ні, не стає. Таких вимог ні в Законі № 2346, ні в Законі про РРО немає. Тому за бажання суб’єкт господарювання, який не зобов’язаний за законодавством використовувати РРО/ПРРО, може встановити POS-термінал і РРО/ПРРО для нього, як і раніше, будуть необов’язкові.

А ось замінити РРО/ПРРО, якщо ви зобов’язані їх застосовувати, на POS-термінал («замість» РРО/ПРРО поставити POS-термінал) не можна. «Мухи окремо, котлети окремо» ☺.

Якщо суб’єкт господарювання використовує не РРО, а ПРРО, чи зобов’язаний він ставити POS-термінал?

Ми вже говорили, що постанова № 878 є дуже архаїчною. А ПРРО — явище порівняно молоде. І постанова більш ніж десятирічної давності про нього «ні сном, ні духом». Формально, якщо відкриємо Закон про РРО, можна дійти висновку, що РРО і ПРРО суть різні речі. У них як мінімум різні визначення. І в Законі про РРО вони скрізь згадуються окремо.

Але наполеглива порада — виходити з обережного підходу! Що правила постанови № 878 щодо застосування POS-терміналів рівною мірою поширюються і на тих суб’єктів господарювання, які застосовують ПРРО.

Якщо у вас немає пільги за постановою № 878 (були перелічені вище й обговорюватимуться нижче), то вам потрібен POS-термінал.

Ті ж захисники прав споживачів очевидно не вникатимуть у РРО/ПРРО-тонкощі. Штрафи величезні. А підхід судів зараз передбачити не може ніхто ☹.

При цьому дискусійним є питання: повинен це бути саме класичний POS-термінал чи достатньо забезпечити приймання від покупця його ЕПЗ за допомогою якихось інших програмно-технічних рішень?

Формально, знову-таки в архаїчній постанові № 878, згадуються саме платіжні термінали.

«Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості реєстраторів розрахункових операцій, а у разі наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів».

У свою чергу, згідно із чинним зараз Законом № 2346, «платіжний термінал — електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу».

Так, загальна вимога — дати покупцеві можливість розплатитися за допомогою його ЕПЗ. І якщо ми йому на місці здійснення розрахунків даємо таку можливість, але не через POS-термінал, питань до нас бути не повинно. Але, знову ж таки, в постанові № 878, яка конкретизує це питання, говориться саме про платіжний термінал.

Відповідно нештрафонебезпечним є застосування саме POS-термінала.

Якщо у ФОП, який зобов’язаний використовувати РРО/ПРРО, торговельна площа становить до 20 кв. метрів, чи зобов’язаний він використовувати POS-термінал?

Якщо займатися «буквоїдством», то в постанові № 878 сказано, що від застосування платіжних терміналів звільняються підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів. Тобто, формально, на підприємців конкретно це звільнення (за площею торговельного приміщення) не поширюється?

Ми такий підхід не поділяємо.

Були судові справи, де податківці хотіли довести, що на ФОП це звільнення не поширюється, аргументуючи це тим, що

«обрана позивачем організаційно-правова форма здійснення господарської діяльності не підпадає під визначення терміну «підприємство», наведене в Господарському кодексі України».

Але суд ніяк не відреагував на цей аргумент податківців, а перевіряв усе-таки, чи дотримано обмеження за площею.

Див. постанову Запорізького окружного адмінсуду від 19.09.2017 у справі № 808/1133/17.

На наш погляд, це звільнення «за площею» стосується всіх суб’єктів господарювання, включаючи ФОП, які займаються торгівлею. У принципі, підтвердження цьому можна знайти і в чинній нормативці. Узяти, наприклад, Інструкцію про позначення роздрібних цін6.

6 Інструкція про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 04.01.97 № 2.

Вона поширює свою дію на підприємства роздрібної торгівлі та заклади ресторанного господарства. При цьому в ній чорним по білому написано, що її вимоги стосуються «всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють торговельну діяльність у сфері роздрібної торгівлі та ресторанного господарства на території України».

Тобто у якості підприємств торгівлі Мінекономіки тут якраз-таки бачить і ФОП у тому числі. І цей приклад не єдиний.

Знову ж таки, чому юрособам у цій частині має бути більше привілеїв, ніж ФОП?

Торговельна площа до 20 кв. метрів: що вона включає?

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Торгівля роздрібна та оптова» торговельна площа (магазину) — сума площ торговельних залів, приміщень приймання та видавання замовлень, зали кафетерію, площ для торговельних послуг покупцям.

Таким чином, наприклад, складські приміщення в торговельну площу не входять.

Також і в Інструкції № 3277 сказано, що торгова площа магазину — площа для торгівлі та обслуговування покупців, уключаючи здану в оренду (крім площ окремих приміщень, що повністю здані в оренду), тобто сума площ, на яких здійснюється продаж товарів, та площ для розміщення служб з додаткового обслуговування покупців (відділ замовлень, кафетерій, демонстраційний зал, камера схову, пакувальна, оформлення продажу у кредит та інші служби з додаткового обслуговування покупців). При цьому торгова площа включає площі, зайняті під прилавками, стелажами та іншим обладнанням, яке встановлене в торговому залі.

7 Інструкція щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затверджена наказом Держкомстату від 24.10.2005 № 327.

Якщо торговельна площа рівно 20 кв. метрів, чи діє звільнення від застосування POS-терміналів?

Тут момент теж не однозначний. Оскільки в чинному законодавстві немає чітких правил використання прийменника «до».

Наприклад, у постанові Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 16.01.2018 у справі № 808/1133/17 суд, посилаючись на те, що немає слова «включно», а просто сказано «до 20 кв. метрів», вказав на те, що виходячи з п. 2 постанови № 878 від застосування платіжних терміналів звільняються підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів, тобто площа яких менше 20 кв. метрів.

Хоча було і судове рішення (постанова Запорізького окружного адмінсуду від 13.07.2016 у справі № 808/329/16), у якому зазначено, що

«конструкція «з торговельною площею до 20 кв. метрів» означає, що крайня верхня межа, якої може сягнути площа приміщення, 20 кв. метрів. Вищою від цієї кількісної межі вона не може бути, а нижчою за неї — може. Слово «включно» в цій конструкції не потрібне, бо прийменник «до» з числівниково-іменниковою формою виражає входження до кількісної межі, визначеної числівником».

Безпечніше вважати, що «до 20 кв. метрів» це менше 20 кв. метрів.

Якщо загальна торговельна площа більше 20 кв. метрів (наприклад, 38 кв. метрів), але її частину (19 кв. метрів) суб’єкт господарювання здає в оренду), чи діятимуть звільнення від застосування POS-терміналів?

Момент неоднозначний. За логікою — треба враховувати ту площу, яку використовує конкретний суб’єкт господарювання. Але з постанови № 878 можна дійти й іншого висновку — якщо діяльність ведеться на торговельній площі більше 20 кв. метрів, то навіть якщо конкретний суб’єкт господарювання, наприклад, орендує тільки частину цієї площі (менше 20 кв. метрів) — потрібен термінал.

На двох торговельних точках є РРО/ПРРО. Скільки потрібно POS-терміналів?

Згідно з постановою № 878 кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості реєстраторів розрахункових операцій. А в разі наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів. На наш погляд, ця норма стосується окремо кожної господарської одиниці (торговельної точки). Наприклад, якщо в одній господарській одиниці є два місця проведення розрахунків, відповідно і зареєстровано два РРО/ПРРО — то треба в цій одиниці мати мінімум один POS-термінал. Якщо, наприклад, зареєстровано три РРО/ПРРО, то округлюємо в більший бік — тобто треба мати мінімум два POS-термінали.

Якщо ж це дві окремі господарські одиниці, то РРО/ПРРО, який є на іншій господарській одиниці — не в рахунок. Якщо на іншій торговельній точці один РРО/ПРРО — отже, має бути обов’язково ще й один POS-термінал.

Що буде після 01.08.2022

Із цієї дати, як ми зазначили на самому початку статті, набере чинності Закон про платіжні послуги. Фактично всі торговці (а під ними маються на увазі юридична особа або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність) зобов’язані будуть забезпечити покупцям можливість розраховуватися в безготівковій формі в тому числі за допомогою ЕПЗ та/або платіжних застосунків та/або платіжних пристроїв.

При цьому жодних звільнень на кшталт тих, які встановлені постановою № 878, не буде. Але з іншого боку, тут уже говориться трохи про інше — щоб покупцеві була дана можливість розрахуватися в безготівковій формі — у т. ч. за допомогою ЕПЗ / платіжного застосунка / платіжного пристрою.

Відповідно, розуміємо це так, що застосування POS-термінала можна буде замінити прийманням реквізитів ЕПЗ покупця через той же платіжний застосунок. Головне дати можливість покупцеві розрахуватися в безготівковій формі.

«Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України».

На цьому поки все. Питання відповідальності закриємо в окремому матеріалі наступного номера.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам