Виплати мобілізованим за рахунок роботодавця у 2016 році

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232) та ч. 3 ст. 119 Кодексу законі про працю України (далі – КЗпП) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві незалежно від підпорядкування та форми власності зокрема, і у фізичних осіб − підприємців, в яких вони працювали на час призову. Отже, роботодавець повинен зберігати за працівником місце роботи (посаду) та виплачувати середній заробіток, допоки працівника не демобілізують.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, з огляду на виплати за останні два календарних місяці, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування середнього заробітку здійснюється за робочі дні, які мав би відпрацювати мобілізований працівник за графіком роботи підприємства чи індивідуальним графіком роботи (лист Мінсоцполітики України від 11.08.2014 р. № 1146/13/84-14).

Якщо працівник після мобілізації не демобілізується, а продовжує служити за контрактом, – він отримує такі ж гарантії на термін укладеного контракту.

Гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби:

• отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) і перебувають на лікуванні в медичних закладах – до дня, наступного за днем постановки на військовий облік у військових комісаріатах після звільнення з військової служби в разі закінчення лікування в медустановах незалежно від терміну лікування;
• потрапили в полон – до дня повернення з полону;
• визнані безвісно відсутніми – до дня появи після визнання безвісно відсутніми або дня оголошення судом їх померлими.

У 2015 році виплата компенсацій проводилась у межах середнього заробітку за рахунок Держбюджету. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VII викладено в новій редакції ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП, з яких виключили норму про виплату таких компенсацій із бюджету за рахунок коштів Держбюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як наслідок, із 01.01.2016 р. роботодавців позбавили можливості отримувати компенсації із бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу в особливий період.

Крім того, оскільки компенсаційні виплати з бюджету роботодавці не отримують, то й не діє звільнення від оподаткування виплат, нарахованих у межах середнього заробітку таким працівникам.

Натомість у ч. 2 ст. 265 КЗпП залишили відповідальність для роботодавців у вигляді штрафу в розмірі 10 мінімальних зарплат за кожного працівника, щодо якого не забезпечено гарантій, передбачених ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП.

Окрім того, передбачено й адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», накладається адміністративний штраф від 850 до 1 700 грн.