Автомобіль на підприємстві: технічне обслуговування та ремонт

"Вісник. Офіційно про податки"

На сьогодні майже кожне підприємство використовує у своїй господарській діяльності автомобіль. У процесі його експлуатації необхідно проводити технічне обслуговування, а також поточний або капітальний ремонт, під час яких здійснюється заміна запчастин, шин, акумуляторів тощо. Основні аспекти бухгалтерського та податкового обліку таких операцій розглянемо у цій статті.

Ремонт

Здійснення ремонту (капітального та поточного), технічного обслуговування (далі — ТО) автомобіля регулюється Положенням № 102.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення ТО, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 ПБО 7).

При цьому п. 14 цього ПБО передбачено, що первісна вартість основних засобів (далі — ОЗ) збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приз­водить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єкта.

Таким чином, всі види ремонту автомобілів включаються до складу витрат, оскільки будь-який ремонт направлено на підтримання автомобіля в працездатному стані.

В результаті ремонту не збільшується вантажо­підйомність автомобіля, не поліпшуються інші його технічні характеристики. Проте якщо внаслідок заміни, наприклад, двигуна можливо отримати автомобіль з кращими технічними характеристиками (підвищення його вантажопідйомності, швидкості), то таку заміну запчастини слід класифікувати як поліпшення автомобіля, а не ремонт. Про це йтиметься далі.

У разі якщо підприємство відремонтувало автомобіль, внаслідок чого замінено суттєву частину (запчастину) автомобіля, наприклад, кузов, то вартість такої запчастини може становити половину або й більше вартості всього автомобіля. Технічні характеристики автомобіля при цьому не збільшуються, тому відповідно до норм ПБО 7 вартість ремонту, включаючи вартість запчастини, слід включати до складу витрат (рахунки 91, 92, 93 залежно від того, до яких витрат підприємство включає власні «автомобільні» витрати).

Слід зазначити, що згідно зі ст. 4 Закону про бухоблік операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. А заміна кузова — це по суті глобальний (капітальний) ремонт, наслідки якого поширюються на кілька років вперед і вартість такого кузова суттєва.

Якщо облік на підприємстві ведеться за міжнародними стандартами, то згідно з п. 8 МСБО 16 запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються в прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте частини та резервне обладнання можуть розглядатися як ОЗ, якщо суб’єкт господарювання очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного періоду. Також якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки разом з об’єктом ОЗ, їх обліковують як ОЗ.

Тобто міжнародним стандартом допускається облік запасних частин як окремих об’єктів ОЗ.

Пунктом 13 МСБО 16 наведено варіант, коли собівартість замінюваної запчастини збільшує собівартість об’єкта ОЗ, а собівартість запчастини, що замінюється, зменшує собівартість такого об’єкта. Це відбувається тоді, коли періодичну нечасту заміну заздалегідь передбачено технічними умовами експлуатації об’єкта ОЗ (автомобіля).

Аналогічну позицію викладено в Метод­рекомендаціях № 561, згідно з п. 29 яких заміна окремих важливих компонентів (частин) ОЗ (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об’єкта ОЗ, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання ОЗ, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у прид­бання нового об’єкта ОЗ і замінений об’єкт списується.

Також п. 4 ПБО 7 передбачено, що якщо один об’єкт ОЗ складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухобліку як окремий об’єкт ОЗ.

Крім того, витрати на капітальний ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо такі витрати не можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) ОЗ (п. 30 Методрекомендацій № 561).

Слід зауважити, що відповідно до п. 46 зазначених Методрекомендацій у разі часткової ліквідації об’єкта ОЗ його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта, а пропорційна ліквідованій частині сума сальдо з дооцінки (індексації) відображається зменшенням додаткового капіталу і збільшенням нерозподіленого прибутку. Підприємство припиняє визнавати частину об’єкта ОЗ, якщо цю частину замінено, а витрати на її заміну включено до первісної (переоціненої) вартості об’єкта. Якщо підприємство не може визначити первісну вартість заміненої частини, воно може її оцінити у сумі витрат на заміну.

З вищенаведеного можна зробити такі висновки:

• по-перше, підприємство може (але і не зобов’язане) облікувати замінену запчастину як окремий об’єкт ОЗ, якщо строк служби зап­частини і автомобіля різний і при цьому строк служби запчастини більше одного року. Це є доцільним тільки в тому разі, якщо на підприємстві встановлено вартісну ознаку малоцінних необоротних матеріальних активів і запчастина перевищує цю межу;
• по-друге, якщо очікується, що замінена запчастина (яка відповідає визначенню ОЗ) служитиме стільки ж, скільки і автомобіль, підприємство може провести часткову ліквідацію автомобіля на вартість заміненої частини і одночасно збільшити первісну вартість автомобіля на вартість встановленої запчастини з урахуванням витрат на її встановлення.

Розглянемо зазначене на прикладі 1.

Підприємство придбало двигун для заміни на автомобілі за 84 000 грн (у тому числі ПДВ 14 000 грн). За оцінкою підприємства первісна вартість двигуна, який буде знято з автомобіля, становить 50 000 грн, а нарахований на нього знос — 40 000 грн. Вартість двигуна враховується в ціні автомобіля, а не як окремий об’єкт ОЗ. Підприємство власними силами демонтувало старий двигун, оприбуткувавши його як металобрухт за чистою вартістю реалізації 1 000 грн. У бухобліку відобразили часткову ліквідацію автомобіля. До податкової декларації з ПДВ за період, в якому відбулася часткова ліквідація, додано відповідний акт. Тому податкове зобов’язання з ПДВ не нараховувалося. Новий двигун передано та встановлено на автомобіль. У бух­обліку на вартість ремонтних робіт, яка становить 73 000 грн (3 000 грн — зарплата з нарахуваннями, 70 000 грн — вартість двигуна),  збільшено первісну вартість автомобіля.

Бухоблік цих операцій наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Поліпшення

У разі використання підприємством зап­частин на поліпшення власного автомобіля їх вартість збільшує первісну вартість цього автомобіля (п. 14 ПБО 7).

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об’єкта, що призведе у майбутньому до збільшення економічних вигід, чи здійснюються вони для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (п. 29 Методрекомендацій № 561).

Таке рішення керівника може оформлятися окремим наказом, або ж керівник може затвердити відповідний документ, яким оформляються витрати з поліпшення автомобіля (наприклад, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів за формою № ОЗ-2).

Бухоблік поліпшення автомобіля такий самий, як при здійсненні ремонту.

Податковий облік

Податок на прибуток

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат, визначений у фінансовій звітності підприємства, відкоригований на податкові різниці, передбачені цим Кодексом. Зауважимо, що коло платників, які мають право не застосовувати податкові різниці, визначено також вищезазначеним підпунктом.

Отже, якщо відповідний платник не застосовує податкові різниці, то об’єкт оподаткування визначається на рівні фінансового результату (прибутку), до якого і застосовується ставка податку на прибуток (18 %). Це означає, що всі доходи і витрати, відображені в бухобліку внаслідок здійснення господарських операцій, пов’язаних з заміною запчастин, вплинуть на такий результат і сформують базу оподаткування податком на прибуток.

Якщо платник застосовує коригування на податкові різниці, то слід керуватися ст. 138 Податкового кодексу, зокрема у разі часткової ліквідації об’єкта ОЗ (автомобіля). Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості за даними бухобліку. Водночас фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму залишкової вартості за даними податкового обліку.

Особливості розрахунку податкової амортизації і залишкової вартості визначено п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу. Наприклад, податкова амортизація не нараховується на невиробничі ОЗ. Тому якщо автомобіль належить до невиробничих об’єктів, залишкової вартості від часткової його ліквідації в податковому обліку не буде і фінансовий результат для визначення об’єкта оподаткування не зменшується.

Податок на додану вартість

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу ліквідація ОЗ для цілей оподаткування вважається постачанням за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Тобто податкове зобов’язання нараховується на залишкову вартість частини об’єкта ОЗ (автомобіля), що ліквідується.

Проте якщо ліквідація ОЗ здійснюється без згоди платника (у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, у разі викрадення тощо), податкове зобов’язання може не нараховуватися. Така ліквідація повинна бути підтверджена відповідно до законодавства, наприклад, сертифікатом Торгово-промислової палати України, актами державних, правоохоронних та судових органів тощо. Детальніше про це розглянуто в листі № 2976.

Якщо ліквідація здійснюється з інших причин, має бути документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням (наприклад, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів за формою № ОЗ-2). Складаються такі документи комісією, призначеною для цього наказом по підприємству. Такі документи додаються до декларації з ПДВ за звітний період, у якому виникають такі обставини і здійснюється ліквідація ОЗ.

Придбання та рух запчастин

За загальним правилом запчастини обліковуються в складі запасів і при установці на авто списуються на витрати.

Основи бухобліку запчастин викладено в Інструкції № 291, ПБО 9, Метод­рекомендаціях № 2.

Запасні частини відносяться до складу запасів (п. 1.3 Методрекомендацій № 2). Тому визначення їх первісної вартості, методу вибуття здійснюється як для інших запасів згідно з ПБО 9. Наприклад, при вибутті запчастини можуть оцінюватися за одним з методів, наведених в п. 16 цього ПБО. Обраний метод має встановлюватися обліковою політикою підприємства.

Бухоблік запчастин ведеться на субрахунку 207 «Запасні частини». Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група тощо).

Документування руху запчастин може організовуватися за різними схемами. Для прикладу можна використати схему документування, запропоновану Методрекомендаціями № 929. Проте зауважимо, що ці Методрекомендації призначено для обліку запасів на сільгосппідприємствах, але як зразок вони можуть бути взяті за основу при розробці власної схеми документування руху зап­частин іншими підприємствами.

Аналітичний облік запчастин матеріально відповідальні особи (наприклад, механіки тощо) можуть вести в матеріальних звітах (форма № М-19). Це в першу чергу для тих, хто застосовує паперову (ручну) форму бух­обліку.

Як правило, на сьогодні майже всі підприємства застосовують комп’ютерні бухгалтерські програми, які дають змогу робити різноманітні звіти (аналітичні відомості) з різним ступенем деталізації до будь-якого субрахунку обліку. Наприклад, можна сформувати відомість за суб­рахунком 207 у розрізі матеріально відповідальних осіб. При цьому така відомість може містити дані про списання запчастин у розрізі кожного автомобіля. З таких даних видно, коли, скільки, на який автомобіль яких запчастин списано. Підприємство може запровадити в себе такий порядок, що відомості роздруковуються, приміром, щомісяця, підписуються відповідальною особою і надаються на затвердження керівнику чи іншій відповідальній особі. Керівник (інша відповідальна особа, наприклад головний механік, інженер тощо) перевіряє такі звіти (відомості), маючи перед собою розгорнуту інформацію про списання, та затверджує їх. Так ведеться кон­троль керівника за списанням запчастин.

Спершу поломку слід встановити, визначивши дефекти деталей, вузлів, які підлягають заміні або реставрації. Це робить інженер-механік, який на кожну машину складає відомість дефектів на ремонт машини (форма № ВЗСГ-6 додатка 6 до Методрекомендацій № 929). Проте така відомість може і не складатися. Кошторис на ремонт і ТО автомобілів може бути затверджено керівником підприємства. Також можливий варіант, коли після встановлення поломки відразу складається документ на відпуск запчастин зі складу в ремонтний підрозділ чи в підзвіт працівника, який виконує ремонт. Таким документом на відпуск зі складу може бути лімітно-забірна картка на отримання запасних частин (форма № ВЗСГ-2 додатка 2 до Метод­рекомендацій № 929). Замість форми № ВЗСГ-2 можуть застосовуватися лімітно-забірні картки форми № М-8 та № М-9, затверджені наказом № 193, чи накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11).

Списання запчастин

Для списання вартості запчастин можливі два варіанти.

Перший — запчастини списуються на витрати на підставі документів на передачу зі складу у підзвіт підрозділу (працівників), які здійснюють заміну зап­частин (здійснення ремонту). Тобто оформивши (лімітно-забірною карткою, накладною) видачу запчастин зі складу у підзвіт працівників, які здійснюють встановлення запчастин на автомобіль, на підставі такого документа роблять бухгалтерський запис Дт 91, 92, 93 тощо Кт 207.

Другий — на підставі документів на передачу зі складу у підзвіт відображають внутрішню передачу запчастин (бухгалтерський запис Дт 207 «Підзвіт» Кт 207 «Склад»). Списання на витрати здійснюють на підставі окремого документа — акта довільної форми (виконаних ремонтних робіт, заміни/встановлення тощо), відомості дефектів тощо.

Кожне конкретне підприємство обирає той варіант, який вважає для себе доцільним.

Вище було розглянуто окремі аспекти документування господарських операцій із запчастинами. Водночас підприємство вправі систематизувати документування запчастин, оформивши окремим внутрішнім документом. Наприклад, затвердити положення про документування (облік) зап­частин чи видати наказ по підприємству, яким встановити основні положення. Формалізація особливо доцільним на підприємствах зі значним автомобільним парком. В такому наказі можуть бути, зокрема, такі положення:

• хто має право приймати рішення, давати дозвіл і підписувати документи на видачу запчастин зі складу, на списання запчастин;
• чи слід створювати резервний фонд запчастин, якщо так, то в якому розмірі (мінімальна, максимальна кількість запчастин кожного виду, які завжди мають бути на складі підприємства).

Якщо запчастини знято з автомобіля

Відповідно до п. 5 ПБО 9 запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначено.

Таким чином, якщо зняті запчастини планують надалі встановити на автомобіль чи використати за іншим призначенням, їх слід оприбуткувати на баланс підприємства за чистою вартістю реалізації або в оцінці можливого їх використання, яку може бути визначено виходячи з вартості подібних запасів, що вже обліковуються на балансі підприємства, з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації таким записом: Дт 207 Кт 719.

Нагадаємо, що відповідно до п. 4 ПБО 9 чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Якщо запчастини відновлюватимуться, ремонтуватимуться з метою подальшого встановлення на автомобілі, то витрати на ремонт включаються до первісної вартості запчастин (п. 2.12 Методрекомендацій № 2). Робиться запис Дт 207 Кт 13, 63, 65, 66, 91 тощо, оскільки витрати на ремонт можуть включати зарплату працівників, витрати матеріалів, електроенергії, амортизацію обладнання тощо. Такі витрати зручно оформляти калькуляціями, які затверджуються керівником підприємства. До калькуляції доречно додати документи, якими оформлені понесені прямі витрати, а також розрахунки витраченої електроенергії, амортизації тощо.

Розглянемо облік зняття з автомобіля запчастин на прикладі 2.

Приклад 2

Підприємство у звітному періоді використало для ремонту автомобілів запчастини на суму 20 000 грн. Витрати на обслуговування автомобілів обліковуються підприємством на рахунку 91.

Зняті з автомобілів запчастини, які після відновлення планується використати для подальшого встановлення на автомобілі, оприбутковано на баланс за ціною можливого використання — 5 000 грн.

Вартість відновлення цих запчастин (амортизація обладнання, витрати електроенергії, зарплата з нарахуваннями працівників ремонтників) — 2 000 грн. Також оприбутковано на баланс за чистою вартістю реалізації — 500 грн, зняті з автомобілів запчастини, які непридатні для використання за призначенням і будуть здані на металобрухт.

Бухоблік цих операцій наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Податковий облік

В податковому обліку з податку на прибуток податкові різниці при списанні, оприбуткуванні запасних частин не виникають. Витрати і доходи у загальному порядку впливають на формування фінансового результату, який є основою для встановлення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Щодо ПДВ, то будь-яких специфічних особливостей в цій ситуації також немає.

Олександр ЗОЛОТУХІН,
консультант з бухгалтерського та податкового обліку

Надходження

Шини — це запчастини, які обліковуються як запаси. Облік шин напряму залежать від джерела їх надходження: надійшли в складі автомобіля чи придбано окремо.

Відповідно до Інструкції № 291 автомобільні шини, які є на колесах та в запасі при автомобілі, що враховані в ціні автомобіля  та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі ОЗ. При цьому на кожну шину обов’язково заводиться картка обліку пробігу (наробітку) пневматичних шин (далі — Картка) для відслідковування їх пробігу, форму якої наведено у додатку 5 до наказу № 488.

Автомобільні шини, що придбаваються окремо, обліковуються у складі запасів на субрахунку 207 «Запасні частини» незалежно від їх вартості.

На субрахунку 207 ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому самому субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах. За Дт субрахунку відображаються залишок і надходження, за Кт — витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами, які:

• придатні до експлуатації (нові та відновлені);
• підлягають відновленню (на складі);
• знаходяться в ремонті.

Згідно з п. 16 ПБО 9 при відпуску запасів у виробництво та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом, що прописується в наказі про облікову політику підприємства, а вартість запасів списується на витрати. Розглянемо зазначене на прикладі 3.

Підприємство для потреб адміністрації придбало легковий автомобіль Ford Mondeo вартістю 420 000 грн (у тому числі ПДВ — 70 000 грн). До вартості автомобіля включено комплект літніх шин, встановлених на автомобіль. Окремо придбано комплект зимових шин Michelin за 4 800 грн (у тому числі ПДВ — 800 грн). Здійснено заміну шин літніх на зимові. Вартість послуги щодо заміни шин — 600 грн. Бухоблік придбання шин наведено у табл. 3.

Таблиця 3

Шини є складовою єдиного механізму автомобіля і потребують періодичної заміни. Протягом року зазвичай встановлюється два комплекти шин: зимові та літні. Період сезонної заміни комплекту шин визначається в наказі по підприємству виходячи з погодних умов. Відповідно до п. 3.19 Положення № 102 заміна шин є одним із видів робіт, що необхідні для підтримання автомобіля в робочому стані і не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортного засобу.

Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин та порядок їх коригування залежно від умов експлуатації передбачено наказом № 488.

Як вже зазначалося, для обліку шин застосовується Картка щодо кожної шини окремо у кількісному виразі. В Картці облікують пробіг (наробіток) кожної шини, яку поставлено на баланс. Важливо відслідковувати пробіг кожної шини під час її встановлення і заміни та звіряти його з пробігом за подорожнім листом або іншим документом, прийнятим для обліку пробігу автомобіля. Пробіг у Картці повинен співпадати з пробігом у подорожньому листі або іншому документі, що прийнятий підприємством для обліку пробігу автомобіля.

Шина має використовуватися підприємством до закінчення її ресурсу. Базові значення норми середнього ресурсу шини (далі — норми) для різних марок машин наведено в додатку 1 до наказу № 488. Такі норми визначаються для безпечної експлуатації автомобіля і застосовуються для списання шин, якщо їх фактичний пробіг досягає установленої норми.

При цьому наказ № 488 дозволяє не застосовувати зазначені норми, якщо виробник шин установив (наприклад, у договорі купівлі-продажу чи в експлуатаційній документації) інші норми чи відповідні гарантії для конкретних конструкцій шин або автомобілів у визначених умовах їхньої експлуатації.

В основу норм покладено статистичні дослідження середнього ресурсу шин в нормальних і особливих умовах експлуатації внаслідок природного зносу протектора до установленого законодавством України граничного значення висоти рисунка протектора з урахуванням відновлення ресурсу ремонтом експлуатаційних пошкоджень та/чи виробничих дефектів.

Якщо умови експлуатації шини відрізняються від звичайних (на яких базуються норми), наприклад інтенсивна експлуатація або ускладнені кліматичні умови, визначені норми можуть коригуватися за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

В окремих випадках, наприклад коли базові норми для моделей та модифікацій автомобілів не встановлено, можуть застосовуватися норми тимчасові. Ці норми розробляються на комерційній основі профільною організа­цією відповідно до п. 5 наказу № 488 і вводяться в дію наказом керівника підприємства на визначений розробником термін. При цьому є кілька важливих моментів:

• перший — тимчасові норми застосовуються лише підприємством-замовником;
• другий — тимчасові норми втрачають чинність у разі внесення відповідних змін до норм, затверджених наказом № 488.

У разі виявлення експлуатаційних чи виробничих дефектів, з якими шини не допускають до експлуатації з огляду на небезпечність їхнього технічного стану або не ремонтують через неприйнятні витрати, їх списують незалежно від того, чи відповідає їхній фактичний ресурс нормам.

Ремонт

У процесі експлуатації можливе пошкодження шини. В такому випадку підприємство може прийняти рішення про її ремонт за умови економічної доцільності. Вартість робіт з ремонту шини належить до витрат поточного періоду. Облік витрат на ремонт визначається залежно від напряму використання автомобіля. Рішення про доцільність проведення ремонту приймається комісією підприємства.

На прикладі 4 розглянемо облік операцій з ремонту автомобільних шин.

Зношену шину автомобіля збутового підрозділу передано на ремонт сторонній організації. Вартість ремонту 480 грн (у тому числі ПДВ — 80 грн). Бухгалтерський облік операцій з ремонту шини наведено у табл. 4.

Таблиця 4

Списання

Якщо дотримано пробіг (наробіток) відповідно до норми (тимчасової чи скоригованої) або шина природно зношена до граничної висоти рисунка протектора, вона підлягає списанню. Проте це не єдина підстава для списання шини. У разі виявлення експлуатаційних чи виробничих дефектів, з якими пневматичні шини не допускають до експлуатації з огляду на небезпечність їхнього технічного стану або не ремонтують через неприйнятні витрати, шини списують незалежно від того, чи відповідає їхній фактичний ресурс нормам.

Підставою для списання шин є висновок комісії, затверджений наказом керівника.

У Картці зазначають сумарний пробіг до списання та висновок комісії щодо подальшого використання шини — відновлення зношеного протектора, ремонт або її переробка (утилізація). Списані шини обов’язково необхідно утилізувати. Утилізацію проводить підприємство, що має на це право.

Як обліковуються операції зі списання автомобільних шин, розглянемо на прикладі 5.

Забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо залишкова висота рисунка протектора шини менше:

для легкових та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т — 1,6 мм;

для вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т — 1,0 мм;

для автобусів — 2,0 мм;

для мотоциклів і мопедів — 0,8 мм.

Приклад 5

Повністю відпрацьовані шини списано на адміністративні витрати та передано їх на утилізацію спеціалізованому підприємству. Вартість утилізації — 420 грн (у тому числі ПДВ — 70 грн). Бухоблік операцій зі списання шин наведено у табл. 5.

Таблиця 5

Акумуляторні батареї

За своїми експлуатаційними властивостями акумуляторні батареї (далі — АБ) мають менший термін використання ніж шини, не потребують сезонної заміни, що значно спрощує їх облік.

Фактично АБ — це витратний матеріал, необхідний для експлуатації автомобіля, має встановлений термін використання і технічні параметри. У разі якщо АБ відслужила установлений термін, але при цьому придатна до використання, можна не проводити її заміну. Якщо встановлений строк використання минув і робочий стан досяг допустимої межі, то проводиться заміна АБ на нову.

Зверніть увагу, що АБ містить хімічне джерело струму — свинець і тому є джерелом забруднення навколишнього середовища. Отже, АБ потребує особливих вимог до зберігання та обов’язкової утилізації спеціалізованими підприємствами.

Придбання

Витрати на придбання АБ відображаються за аналогією із шинами. При придбанні автомобіля АБ у складі єдиного робочого механізму обліковується на субрахунку 105 «Транспортні засоби» у складі первісної вартості автомобіля (табл. 6).

Таблиця 6

Витрати амортизують у загальному порядку в процесі експлуатації автомобіля. На кожну АБ відкривається картка обліку наробітку та відстежування обігу (далі — картка обліку), форму якої затверджено наказом № 795.

Якщо АБ придбавається для заміни, її вартість відображається на субрахунку 207 «Запасні частини». Витрати на заміну АБ є витратами і списуються залежно від напряму використання автомобіля проведенням запису Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 207. Зазначимо, що згідно з п. 1.3 Положення № 102 така заміна розглядається як технічне обслуговування.

Поточні експлуатаційні характеристики АБ (наробітку), обсяг списання та передання на утилізацію відображаються в картці обліку. Така картка відкривається на кожен АБ і у разі придбання у складі автомобіля, і у разі прид­бання окремо для заміни. В картці обліку зазначається фактичний наробіток (щокварталу, за рік та з початку експлуатації).

Строк використання АБ визначається експлуатаційними нормами середнього ресурсу. Базові значення цих норм в календарних місяцях наведено в додатках до наказу № 489 і можуть коригуватися залежно від умов експлуатації автомобіля. Якщо експлуатаційна документація виробника передбачає більш високі норми середнього ресурсу, ніж у цьому наказі, то підприємство при визначенні строку використання АБ може застосовувати норми виробника (п. 3.9 наказу № 489). Також можливо встановлення тимчасових експлуатаційних норм, якщо автомобіль застосовують в особливих умовах експлуатації, середній місячний пробіг автомобіля перевищує зазначений в експлуатаційних нормах середнього ресурсу АБ або АБ живить споживачів, які не передбачено виробником автомобіля. Але при цьому слід пам’ятати, що тимчасові норми розробляються спеціалізованою організацією і вводяться в дію наказом по підприємству.

Списання

При експлуатації автомобіля важливо відслідковувати граничний стан АБ, у разі досягнення якого її подальша експлуатація неприпустима чи недоцільна через зменшення ємності нижче 40 % від номінальної (відновлення її справності неможливе чи недоцільне). З огляду на це АБ, що вичерпала встановлений ресурс, підлягає списанню. Рішення про технічний стан АБ, її списання, передачу на ремонт чи відновлення (залежно від її конструкції), утилізацію приймається комісією по підприємству. На підставі рішення комісії видається наказ по підприємству. Відповідний запис робиться на звороті картки обліку. Якщо облік наробітку відповідає нормі середнього ресурсу і АБ зношена до граничного стану, за яким її подальше використання економічно недоцільно, картка обліку є актом списання.

Утилізація

Відпрацьовані АБ мають передаватися спеціалізованому підприємству, що має ліцензію на їх утилізацію. Наказом по підприємству визначається особа, відповідальна за утилізацію відпрацьованих АБ. Така особа обліковує відпрацьовані АБ в спеціальному журналі (форму якого наведено у додатку 14 до наказу № 795), щомісяця інформує керівника про накопичені обсяги відпрацьованих АБ, своєчасно їх здає на спеціалізоване підприємство з утилізації або підприємству, яке їх транспортує до місця утилізації, контролює повернення спеціалізованої тари, обліковує і зберігає документи, що підтверджують факт здачі відпрацьованих АБ на утилізацію. Відповідно до п. 9.9 розділу IX наказу № 795 здають відпрацьовані АБ на утилізацію не пізніше трьох місяців після списання.

Порядок відображення в бухобліку операцій з придбання АБ та її утилізації наведено у табл. 7.

Таблиця 7

Олена ГАБРУК,
незалежний експерт з обліку та оподаткування,

та Лариса ПАНТЕЛІЙЧУК,
сертифікований аудитор

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наказ № 193 — наказ Мінстату від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

Наказ № 488 — наказ Мінтрансу України від 20.05.2006 р. № 488 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі».

Наказ № 489 — наказ Мінтрансу України від 20.05.2006 р. № 489 «Про затвердження експлуатаційних норм середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі».

Наказ № 795 — наказ Мінтрансу України від 02.07.2008 р. № 795 «Про затвердження Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі».

Положення № 102 — Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінфіну України від 30.03.98 р. № 102.

МСБО 16 — Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби».

ПБО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92.

ПБО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. № 246.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291.

Методрекомендації № 2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну України від 10.01.2007 р. № 2.

Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561.

Методрекомендації № 929 — Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджені наказом Мінагрополітики від 21.12.2007 р. № 929.

Лист № 2976 — лист ДФС України від 11.02.2016 р. № 2976/10/28-10-06-11 «Про надання роз’яснення».