Поворотна фінансова допомога від нерезидентів. Облікові та податкові наслідки

Наталія Сухарева, керівник податкового та митного департаментуюридичного об’єднання ID Legal Group.

Останнім часом виникають ситуації коли бізнес потребує поповнення обігових коштів. Отримати поворотну фіндопомогу можна від будь-кого: від іншої юрособи, від фізособи (у т. ч. і директора, засновника тощо), від СПД. Як і надати поворотну фіндопомогу можна будь-кому (звісно, якщо керівництво підприємства вправі вирішувати такі питання -тобто якщо немає обмежень у статутних документах).

На нашій практиці доволі часто юридичні особи-резиденти отримують таку безвідсоткову фіндопомогу, зрозуміло що поворотну, від нерезидентів в іноземній валюті.

І, як правило, звертаються з питаннями щодо облікових та податкових наслідків. То ж розглянемо більш детально.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги (ПФД) є договір позики. Відносини за договором позики регулюються відповідно до статей 1046 - 1053 Цивільного кодексу.

ПФД — сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення (пп. 14.1.257 Податкового Кодексу України).

У розумінні Податкового Кодексу України ПФД має три визначальні ознаки:

- передаються обов’язково кошти (а не інші активи);

- не передбачається нарахування процентів чи іншої компенсації за користування;

- є обов’язок повернути.

Перш за все зазначимо, що в зв’язку з прийняттям Закону «Про валюту і валютні операції» скасовується процедура реєстрації резидентами в НБУ зовнішніх запозичень.

Термін для повернення поворотної фіндопомоги.

Законодавчо терміни повернення ПФД не встановлено – такий строк визначається сторонами самостійно в договорі.

Податок на прибуток.

Варто зазначити, що різниця, яка передбачена п. 140.2 ПКУ, розраховується виходячи з розміру нарахованих відсотків. У даному ж випадку відсотки не нараховуються, тож відповідно податкова різниця не виникає.

Відповідно така операція враховується при розрахунку фінрезультату до оподаткування виключно за правилами бухобліку.

Бухгалтерській облік.

Отримання поворотної фіндопомоги призводить до збільшення активів підприємствам з одночасним виникненням зобов’язань, а повернення такої ПФД, з одночасним зменшенням активів, призведе і до зменшення зобов’язань підприємства. Таким чином, операція з отримання ПФД не включається до доходу отримувача, а операція з повернення відповідно до витрат.

Сума ПФД не впливає на визначення фінрезультату до оподаткування.

Облік ПФД ведеться на відповідному рахунку в залежності від строків її повернення:

- 506«Інші довгострокові позики в іноземній валюті» якщо строк повернення позики згідно із договором більший як 12 місяців з дати складання фінзвітності (закінчення звітного періоду);

- 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», якщо позику слід повернути не пізніше, ніж протягом 12 місяців з дати складання фінзвітності (закінчення звітного періоду).

Отже, якщо ПФД планують повернути пізніше ніж через 12 місяців з дати складання фінзвітності, то облік такої ПФД здійснюється на рахунку 506, а у разі настання року повернення такої ПФД її переводять на рахунок 685 записом ДТ 506 КТ 685. 

Важливо знати!!!Щодо дисконтування довгострокових безпроцентних позик.

У разі, якщо ТОВ здійснюватиме операції з поворотною фінансовою допомогою за договорами з терміном погашення яке перевищує 12 місяців та яка повинна в обліку була відображатися як довгострокові зобов'язання існує певний ризик щодо нарахування контролюючими органами бухгалтерських доходів. Це відбувається шляхом дисконтування довгострокових безпроцентних позик і відповідно нарахування зобов’язань з податку на прибуток отримувачу безпроцентної поворотної фінансової допомоги.

               Позиція контролюючого органу з даного питання полягає в тому щоб позичальник здійснював дисконтування довгострокових безпроцентних позик.

               А отже, СГД – позичальник, зобов’язаний спочатку оцінити фінансові зобов’язання ПФД і відобразити їх в обліку за фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості зобов’язань (величини позики) і витрат, які безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансового інструмента (п. 29 П(С)БО 13). 

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов’язання оцінюють за амортизованою собівартістю.

Це означає, що позичальник визнає фінансову допомогу за номінальною вартістю (ДТ 312 — КТ 506). А потім на наступну дату балансу визначають амортизовану собівартість такого фінансового зобов’язання. Суму дисконту (різницю між номіналом і амортизованою собівартістю ПФД) включають до іншого доходу (ДТ 506 — КТ 746 «Інші доходи»).

Впродовж усього строку безоплатного користування позиковими коштами суму боргу дисконтують, тобто амортизують дисконт і одночасно нараховують відсотки за методом ефективної ставки відсотка.

Такі відсотки відображають у складі інших фінансових витрат з одночасним збільшенням балансової вартості зобов’язань: ДТ 952 «Інші фінансові витрати» — КТ 506 (лист Мінфіну від 31.10.2013 р. № 31-08410-07-27/31749). В результаті на дату погашення боргу балансова вартість ПФД дорівнюватиме її номіналу.

Напевно дати визнання доходу і витрат за довгостроковою позикою припадуть на різні звітні (податкові) періоди.

 Доходи та витрати, що виникають у процесі дисконтування в бухгалтерському обліку позичальника, безпосередньо вплинуть на «прибутковий» об’єкт — фінансовий результат.

А оскільки зараз запроваджений механізм визначення податково-прибуткового об’єкту на основі даних бухгалтерського обліку, то неправильне відображення операцій у бухгалтерському обліку автоматично веде до появи податкових ризиків.