Дефекти податкового запиту не є підставою для відмови в наданні інформації або документів податковому органу

Фахівці ID Legal Groupнеодноразово висвітлювали тематику з аналізом висновків судових рішень стосовно оскарження наказів про проведення перевірок (визнання їх протиправними), у зв’язку із ненаданням документів та/або інформації податковим органам, які приймалися на користь платників.

В сьогоднішній публікації розглянемо висновки судових рішень у справі № 804/1188/18, в яких містяться відмінні підходи адміністративних судів до аналізу норм податкового законодавства та оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.

Підставою для оскарження наказу про перевірку була необґрунтованість податкових запитів щодо надання документів та/або інформації, оскільки в них не було зазначено про допущені платником порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

На податкові запити платником були направлені листи щодо можливості надання запитуваних документів та/або інформації за умови приведення вказаних запитів у відповідність до вимог, встановлених нормами Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Судом першої інстанції позов платника було задоволено у зв’язку із відсутністю у вказаних податкових запитах конкретно визначеної підстави із переліку, встановлених нормами ПК України для цих запитів.

Натомість, апеляційний суд розглядаючи справу за скаргою податкового органу скасував рішення суду 1-ої інстанції та в позові платнику відмовив, оскільки прийшов до висновку, що податкові запити містять всю необхідну інформацію, визначену приписами ПК України, і обумовлені інформацією наявною у податкового органу, яка на його думку, свідчить про порушення платником законодавства, контроль за яким здійснюється податковими органами, і виявленою недостовірністю даних, що міститься у податковій звітності, поданій платником до податкового органу.

Вказані запити містять детальний опис обставин, наявність яких зумовила необхідність направлення податковим органом запитів платнику щодо отримання певних даних та їх документального підтвердження, що і слугувало підставою для надсилання таких запитів.

До того ж, запити податкового органу складені у відповідності до норм ПК Україниі містять перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які запропоновано надати.

Тобто, направляючи вказані запити платнику, податковий орган реалізував свої повноваження, визначені законом, а в свою чергу у платника виник обов’язок надати запитувану інформацію та/або документи у встановленому порядку та строки.

Отже, зважаючи на встановлений факт ненадання платником запитуваної інформації та документів відносно фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, тобто невиконання встановленого законодавством обов’язку, податковим органом у межах повноважень, визначених ПК України, призначена документальна позапланова виїзна перевірка платника, оформлена відповідним наказом.

Касаційний суд відхилив касаційну скаргу платника, а рішення апеляційного суду залишив без змін мотивуючи тим, що  у направлених податковим органом запитах містилися посилання на підстави їх направлення, і обставини, які встановлені згідно наявної у податкового органу податкової інформації. У податкових запитах також було зазначено опис запитуваної інформації та перелік документів, якими вона підтверджується. Це в свою чергу передбачає виникнення обов’язку у платника щодо надання податковому органу запитуваних документів та/або інформації.

Крім того, Касаційним судом зазначено, що обґрунтування платника наявністю певних дефектів у податкових запитах не звільняє такого платника від обов’язку надати запитувану інформацію та/або документи, тому що відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не свідчить про невідповідність податкових запитів приписам ПК України.

Таким чином підсумовуючи все вищезазначене, рекомендуємо платникам перед оскарженням до суду наказу про перевірку проводити ретельний аналіз податкового запиту на відповідність вимогам, встановленим ПК України, зокрема щодо:

• наявності підстав для його складання та направлення;
• наявності посилань на норми ПК України, які визначають конкретні підстави для його складання та направлення;
• зазначення податкової інформації, яка зумовлює необхідність отримання від платника копій документів та/або інформації;
• зазначення конкретно визначеної інформації або чіткого переліку копій документів, які запитуються у платника.

Олег Нікітін, адвокат, керівник судово - правового департаменту юридичного об'єднання ID Legal Group.