Бонуси в роздробі

У сучасному торговельному бізнесі утримання постійних клієнтів є завданням номер один. Практично всі великі роздрібні компанії для досягнення цих цілей розробляють безліч програм лояльності. Серед них так звана бонусна програма. Це найпоширеніша модель із дуже простою механікою роботи — постійні покупці накопичують бонуси для подальшого обміну їх на матеріальні вигоди (дисконт, безоплатний товар тощо). У покупця — учасника програми створюється ефект вигідних придбань та економії своїх коштів, а продавець приваблює постійних клієнтів і розширює обсяги продажів. До того ж бонусна програма допомагає вирішити питання з розмінною монетою. Так, замість здачі дрібними грошима, продавець може, за вибором покупця, зарахувати йому «копійки» на бонусну картку або, навпаки, списати частину бонусів у рахунок оплати товару. Загалом, інтерес до цієї програми цілком виправданий як з боку покупця, так і з боку продавця. А ось як усе це відображати в обліку — розповімо саме зараз.

Альошкіна Наталя, податковий експерт.

Передусім зауважте: усі умови програми лояльності мають бути задокументовані в продавця й оприлюднені ним відповідним чином для всіх покупців. Умови випуску бонусних карток, кількість і порядок нарахування бонусів (відсоток від продажу) та інші особливості визначають в умовах такої програми лояльності. Тобто має бути чітко прописана та сума знижки, на яку може претендувати кожен покупець, що бере участь у програмі лояльності і пред’явив бонусну картку. Власне, за допомогою такої картки відбувається накопичення/списання бонусів. Вона, по суті, підтверджує право її пред’явникові отримати знижку в розмірі нарахованих бонусів.

Принцип бонусної програми

Програма лояльності (бонусна програма) використовується частіше в роздрібних супермаркетах. Тобто спочатку товар оплачується за повною його вартістю — без надання знижки в момент продажу.

При цьому з кожної купівлі покупцеві нараховуються бонуси на його картку лояльності, а накопичені таким чином бонуси він може витратити частково чи повністю в рахунок наступної купівлі. По суті,

бонус — це зобов’язання продавця надати покупцеві знижку за умови, що він скористається своїм правом її отримання

Інакше кажучи, підприємство при продажу певного товару надає покупцеві знижку, на яку він може зменшити вартість своєї наступної купівлі.

Коли умови програми погоджені і затверджені, наступний крок — продавець приступає до випуску бонусних карток.

Бонусна картка

Відразу зауважте: бонусна картка не є електронним платіжним засобом. Вона визнається матеріальним активом (п. 3 розд. І НП(С)БО 1), який прибуткується на баланс підприємства на субрахунок 209 «Інші матеріали». Первісна вартість такого активу визначається:

— при придбанні в сторонньої організації згідно з п. 9 П(С)БО 9;

— при виготовленні власними силами на рівні виробничої собівартості згідно з П(С)БО 16 (п. 10 П(С)БО 9).

Можна виділити два варіанти поширення бонусних карток:

— продаж картки за грошову компенсацію;

— безоплатне надання картки всім, хто бажає, або при виконанні певних умов (одноразова закупівля на певну суму або декілька покупок вище певної загальної суми).

Якщо картки покупцям реалізують за гроші, то їх продаж відображають із застосуванням субрахунків 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» і 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів». При безоплатній роздачі — їх вартість просто списують до складу витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут»).

Що стосується ПДВ, то реалізація бонусної картки вважається постачанням (п.п. 14.1.191 ПКУ), а отже, є об’єкт оподаткування ПДВ. А ось що стосується безоплатного їх розповсюдження, то тут «палиця на два кінці».

З одного боку, бонусні картки не мають самостійної цінності і самі собою жодної економічної вигоди покупцеві/отримувачеві картки не дають. Це всього лише матеріальний носій права на знижку — жодного товару тут немає. Суворо кажучи, покупцеві потрібна не сама картка, а право, яке має її пред’явник (купівлю за зниженими цінами тощо). Отже, і мінбазу потрібно визначати виходячи з вартості цього права. А оскільки немає ані звичайної ціни, ані ціни придбання цього права, отже, мінбази тут теж немає.

З іншого боку, не виключено, що фіскали будуть визначати мінбазу бонусних карток виходячи із вартості їх (карток) придбання.

Загалом, обережним платникам при безоплатній роздачі карток безпечніше все ж нараховувати податкові зобов’язання (ПЗ) виходячи з мінбази згідно з п. 188.1 ПКУ.

Розглянемо облік придбання та реалізації бонусних карток на прикладі. ЧИТАТИ ДАЛІ...

Інші матеріали із "Податки та бухгалтерський облік", 2019, № 73:

Передплатити "Податки та бухгалтерський облік"

Рубрика:

Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.

Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.