Як нарахувати ЄСВ працівнику, який після відпустки отримав зарплату менше мінімальної

Відповідно до ст. 2 Закону України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на відпустки.

Статтею 4 Закону № 504 передбачено такі види відпусток: щорічні, додаткова відпустка у зв’язку з навчанням, творча відпустка, соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв’язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи), відпустки без збереження заробітної плати.

Відповідно до абзаців 1 – 2 ч. 5и ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) ЄСВ для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄСВ.

У разі, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, та ставки ЄСВ.

Згідно з абз. 2 п.п. 6 п. 2 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449, умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця, які передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності згідно із законодавством.

Водночас, абз. 4 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка ЄСВ, встановлена ч. 5 ст. 8 Закону № 2464, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Суми оплати відпустки відносяться до того місяця, за який вони нараховані.     

Якщо після виходу з відпустки працівника загальна сума нарахованої заробітної плати та оплати частини відпустки, яка припадає на поточний місяць, не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄСВ за цей місяць розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, та ставки ЄСВ, за виключенням працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, нарахування ЄСВ здійснюється роботодавцем на суму фактично нарахованої заробітної плати.

Отже, найманим працівникам за основним місцем роботи (крім працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом), які після виходу з будь-якої відпустки, визначеної ст. 4 Закону № 504, крім відпустки без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону № 504, відпрацювали неповний місяць, в якому загальна сума нарахованого доходу за місяць не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, та ставки ЄСВ у розмірі 22 %.

Для працівників, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, нарахування ЄСВ здійснюється роботодавцем на суму фактично нарахованої заробітної плати.