Право особи на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу

Стаття 18 Закону України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП) гарантує кожній особі право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративних органів. При цьому це оскарження може відбуватись як в адміністративному порядку відповідно до цього Закону, так і до суду.

Адміністративні органи зобов’язані інформувати громадян про спосіб, порядок та строки оскарження адміністративного акта, який негативно впливає на їхні права, свободи чи законні інтереси. Таке повідомлення має включати всю необхідну інформацію для подання скарги. Зокрема, в адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов’язок, зазначаються строки і порядок його оскарження, у тому числі - найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов.

Важливо зазначити, що процедура оскарження стосується не тільки кінцевих рішень, але й процедурних рішень і дій чи бездіяльності органів. При цьому, скарги лише на окремі процедурні рішенні і дії розглядаються до прийняття адміністративного акта. Це забезпечує можливість захисту прав на всіх етапах адміністративної процедури.

ЗАП також передбачає, що строк для подання скарги не може вважатися пропущеним, якщо адміністративний орган не зазначив в адміністративному акті строк та порядок його оскарження. Це значно підвищує відповідальність адміністративних органів за належне виконання їхніх обов’язків і гарантує особам право на справедливий розгляд.

Адміністративний орган повинен оперативно розглядати скарги на окремі процедурні рішення чи дії, які перешкоджають початку провадження чи суттєво впливають на розгляд справи. Це гарантує ефективність розгляду справи та додержання принципів добросовісності.

Ці положення спрямовані на забезпечення ефективного зовнішнього контролю за діяльністю адміністративних органів та захист прав осіб у державі.