Оподаткування продажу вживаних речей: кому платити податки

 Фізичні особи постійно продають свої речі: одяг, техніку, меблі, дитячі товари тощо. Чи потрібно подавати декларацію про майновий стан і доходи, платити ПДФО 18%, військовий збір 5%?

 Консультація з категорії 103.02 ЗІР ДПС 

Частина таких продажів — це звичайне відчуження власних особистих речей, а частина вже має ознаки підприємницької діяльності (системний продаж з метою отримання прибутку, особливо через маркетплейси та соцмережі).

Податкові наслідки залежать від того, що саме продається і як часто це відбувається:

•  Разовий/несистемний продаж особистих вживаних речей – податкова до цього, по суті, не має претензій.
•  Системний продаж вживаних товарів з метою заробітку – це вже фактично бізнес, який має бути оформлений як підприємницька діяльність (ФОП тощо).
•  Продаж вживаного майна (не особистих речей) з доходом від інших фізосіб – такий дохід підлягає декларуванню та оподаткуванню як «інші доходи».

Як Податковий кодекс бачить продаж товарів та «вживані речі»

 Податковий кодекс України (ПКУ):

• не містить окремого визначення «вживані товари»;
• оперує загальними поняттями «продаж (реалізація) товарів» та «товари».

Продаж товарів

За пп. 14.1.202 ПКУ, продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, за якими відбувається передача права власності на товар за плату або компенсацію, включно з:

• купівлею-продажем;
• міною;
• поставкою;
• іншими цивільно-правовими договорами;
• а також безоплатним наданням товарів.

Що таке «товари» для цілей ПКУ

За пп. 14.1.244 ПКУ, товар – це:

• матеріальні та нематеріальні активи;
• у т.ч. земельні ділянки, паї;
• цінні папери, деривативи.

Тобто будь-яка річ/актив, який може бути об’єктом цивільного обороту, для ПКУ – «товар», незалежно від того, новий він чи вживаний.

Коли продаж вживаних речей не цікавить податкову

Податкова розрізняє:

• несистематичний продаж власних вживаних речей (особистого майна);
• системний продаж товарів з метою отримання прибутку.

Продаж індивідуального вживаного майна (особистих речей):

• не розглядається як підприємницька діяльність;
• не є предметом особливого інтересу податкових органів;
• не є підставою для фінансової чи адміністративної відповідальності за податкові порушення.

Приклади:

• продали власний старий ноутбук, дитячий візок, диван, одяг, що реально використовувався в побуті;
• це не регулярна діяльність, а епізодичний продаж власних речей.

У такому випадку податкових наслідків, як правило, немає, і ДПС це офіційно визнає як несуттєвий для контролю сегмент.

Коли продаж вживаних речей перетворюється на бізнес

Законодавство про господарську діяльність та підприємництво дає орієнтири, коли діяльність вважається підприємницькою.

Господарська та підприємницька діяльність

Під господарською діяльністю (зокрема за Законом № 4196-IX) розуміється:

діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру з ціновою визначеністю.

Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Додатково до цього Господарський процесуальний кодекс і судова практика підкреслюють такі ознаки підприємництва:

• самостійність;
• ініціативність;
• систематичність дій;
• мета отримання прибутку;
• діяльність на власний ризик.

Отже, якщо фізична особа:

• регулярно продає товари (у т.ч. вживані);
• робить це системно, протягом значного проміжку часу;
• має чітку мету заробітку, а не просто позбувається зайвих речей;

то така діяльність фактично є підприємницькою, незалежно від того, чи зареєстрована особа ФОПом.

Вимоги до таких фізосіб

У разі системного продажу вживаних товарів з метою отримання прибутку фізособа:

1.  Повинна зареєструватися як суб’єкт господарювання (як правило, ФОП) у порядку, встановленому Законом № 755-IV.
2.  Здійснювати розрахунки через РРО/ПРРО, якщо того вимагає законодавство.
3.  Сплачувати податки за обраною системою оподаткування (єдиний податок/загальна система тощо).
4. Інакше – ризики фінансової та адміністративної відповідальності в майбутньому.

ДПС заявляє: об’єктом контролю є продавці, які системно продають товари (у т.ч. вживані) через маркетплейси, соцмережі, платформи, з очевидною підприємницькою метою.

Продаж вживаного майна, що не є «особистими речами»

Інша ситуація – коли продаж вживаного майна:

• не має ознак побутового/особистого використання, або
• є несистемним, але все ж таки це товар, який приносить дохід від інших фізичних осіб.

У такому разі:

• фізична особа не виступає ФОПом, але отримує оподатковуваний дохід;
• джерело доходу – інша фізична особа, яка не є податковим агентом.

Обов’язок декларування

Згідно з пп. 168.2.1 та ст. 179 ПКУ:

• платник податку, який отримує доходи від особи, що не є податковим агентом (інша фізособа), зобов’язаний:
  • включити суму такого доходу до загального річного оподатковуваного доходу;
  • подати річну декларацію про майновий стан і доходи до 01 травня року, що настає за звітним;
  • самостійно сплатити податки до 01 серпня наступного року.

Який це вид доходу

Такі доходи, як правило, відносяться до категорії:

• «інші доходи» – які включаються до загального річного (місячного) оподатковуваного доходу (пп. 164.2 ПКУ), якщо вони не звільнені ст. 165 ПКУ.

Ставки податків

Для таких «інших доходів» застосовуються стандартні ставки:

• ПДФО – 18%;
• військовий збір – 5%.

Ці доходи не обкладаються під час виплати, оскільки фізична особа-покупець не є податковим агентом. Але продавець зобов’язаний:

1. Відобразити їх у декларації.
2. Розрахувати ПДФО + ВЗ.
3. Сплатити їх у встановлені строки.

Підсумкова логіка

Для зручності — коротко у вигляді таблиці.

Продаж вживаних речей між фізособами: як визначити податкові наслідки