Зміна основного місця роботи та сумісництва
Українське трудове законодавство дозволяє працівнику працювати одночасно на кількох роботах, проте механізм переходу із сумісництва на основне місце роботи і навпаки досі чітко не врегульований. Про це йдеться у роз’ясненнях Мінекономіки та Пенсійного фонду, наданих у відповідь на численні звернення роботодавців.
Основне місце роботи визначає працівник
За законом основним вважається те місце роботи, яке працівник сам визначив у заяві та подав роботодавцю, а інформація про це відображається у реєстрі застрахованих осіб.
Змінити основне місце роботи можна лише шляхом відкликання попередньої заяви.
Чи потрібно звільняти працівника?
КЗпП не вимагає обов'язкового звільнення та укладення нового договору при зміні статусу роботи.
Але Мінекономіки в листі від 24.06.2024 р. № 4701-05/45070-09 рекомендує оформлювати такий перехід через процедуру звільнення і прийняття на роботу, оскільки:
-
законодавство не містить чіткого механізму "переведення" з сумісництва на основне місце роботи;
-
трудові книжки за сумісництвом не ведуться;
-
у звітності зміна статусу роботи не відображається без припинення попередніх відносин.
Позиція ПФУ та проблеми з відображенням у Реєстрі застрахованих осіб
ПФУ у листі від 14.01.2025 № 2800-060202-8/2786 зазначив:
- у Податковому розрахунку немає механізму позначки «зміна основного місця роботи»,
- графа 12 додатка 5 призначена лише для переведення на іншу посаду,
- тому для коректного відображення слід:
Закрити трудові відносини за категорією 1 (найманий працівник з трудовою книжкою)
Відкрити нові — за категорією 2 (найманий працівник без трудової книжки)
Які труднощі виникають на практиці?
Роботодавці та працівники стикаються з низкою проблем:
-
складні процедури звільнення та прийняття керівників, що потребують рішень загальних зборів;
-
необхідність виплати компенсації за всі невикористані дні відпустки — що є фінансовим навантаженням для бізнесу;
-
ризики для працівника, який може боятися звільнятися без гарантії нового договору;
-
додаткові бюрократичні процедури: повідомлення ДПС, оперативні відомості до ПФУ (особливо при наявності бронювання).
Що радять державні органи?
Попри складнощі, обов’язкової законодавчої вимоги переводити через звільнення немає.
Втім, чинні нормативні акти і технічні можливості обліку змушують роботодавців застосовувати саме цю процедуру для уникнення помилок у звітності.
Мінекономіки визнає наявність прогалин у трудовому законодавстві та передає інформацію про проблемні питання до Держпраці — для подальшого опрацювання та можливих змін.
