Податкові та бухгалтерські новини

27.03.26 09:22

0 Друкувати

Обране

Відпустка без збереження зарплати: коли вона «з’їдає» щорічну відпустку

Автор: Марченко Олена, експерт з кадрових і податкових питань.

Відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану використовують доволі часто. При цьому період перебування працівника у такій відпустці може впливати на стаж, що дає право на щорічну відпустку. На практиці цей момент іноді залишається поза увагою. Розглянемо це питання на прикладі найпоширеніших неоплачуваних відпусток.

Зміст статті:

Види неоплачуваних відпусток
Вплив на відпускний стаж
- Таблиця 1. Інформація щодо (не)включення періоду відпусток без збереження зарплати до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку
Обчислюємо кількість днів щорічної відпустки
- Висновки

Можливість надання відпусток без збереження заробітної плати передбачена ст. 84 КЗпП та ст. 25 і 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Крім того, окремі види таких відпусток установлені й іншими законодавчими актами. Наприклад, у період дії воєнного стану відповідні норми містить Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Види неоплачуваних відпусток

Залежно від підстави надання відпустки без збереження зарплати умовно поділяють на ті, що надаються:

Ексклюзивний матеріал для передплатників сайту

новини, ексклюзивні статті, довідники
завантажуйте бланки
усе це без реклами

грн/
місяць

Вже сплатили? Увійти

Передплатники Factor PRO отримують безкоштовний доступ до порталу бонусом до передплати.

1) в обов’язковому порядку (далі — обов’язкові відпустки). Йдеться про відпустки, визначені, зокрема, у ст. 25 Закону про відпустки та ч. 4 ст. 12 Закону № 2136. Роботодавець не має права відмовити працівнику в їх наданні. Виняток — працівники, залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити таким працівникам у наданні будь-якої неоплачуваної відпустки (див. ч. 2 ст. 12 Закону № 2136);

2) за згодою сторін. Ці відпустки передбачені ст. 26 Закону про відпустки. Для їх отримання потрібна згода роботодавця.

Важливо! Неоплачувані відпустки надаються виключно з ініціативи працівника, за його заявою.

Надання відпустки без збереження зарплати з ініціативи роботодавця чинним законодавством не передбачено

Обов’язкові відпустки. З моменту своєї появи, а саме з середини липня 2022 року, найбільш затребуваною була неоплачувана відпустка на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136. За цією нормою у період дії воєнного стану роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження зарплати працівникам, які виїхали за межі України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи (ВПО), тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Наразі попит на цю відпустку спадає, оскільки 90 календарних днів — це максимальна тривалість, на яку працівник може претендувати за весь період воєнного стану.

Також доволі поширеними традиційно є обов’язкові відпустки за власний рахунок, які надаються:

— чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);

— матері або іншим законодавчо встановленим особам у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6 (16, 18) років (п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);

— пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно (п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);

— особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно (п. 7 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);

— особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів (п. 8 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);

— сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).

Відпустки за угодою сторін. Такі відпустки можуть надаватися за сімейними обставинами та з інших причин на строк, погоджений між працівником і роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік. Підстава — ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.

Водночас

протягом дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надати відпустку без збереження зарплати без обмеження 30-денним терміном

Це особливе правило визначено у ч. 3 ст. 12 Закону № 2136. Тож якщо оформлюєте працівнику неоплачувану відпустку за угодою сторін терміном більше ніж на 30 календарних днів на рік, у наказі про надання такої відпустки зазначайте як підставу ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки разом із ч. 3 ст. 12 Закону № 2136.

Цікавий момент. Частиною 3 ст. 26 Закону про відпустки передбачена можливість надання відпустки без збереження зарплати, зокрема на час виникнення загрози збройної агресії проти України. Однак під час воєнного стану йдеться вже не про загрозу, а безпосередньо про збройну агресію. Тож, на нашу думку, наразі недоцільно для надання відпустки за угодою сторін використовувати положення ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки.

Вплив на відпускний стаж

Щорічна основна відпустка. У загальному випадку мінімальна тривалість щорічної основної відпустки за відпрацьований робочий рік становить 24 календарних дні (див. ст. 6 Закону про відпустки).

Робочий рік відлічують з дня укладення трудового договору. Це правило працює й у разі виходу працівника на роботу після тривалої відсутності, мобілізації, призупинення трудового договору тощо. Стартуємо завжди від дати початку роботи за трудовим договором. Змінюємо роки, а день і місяць початку та закінчення робочого року завжди залишаються незмінними.

Наприклад, працівника прийнято на роботу з 15.04.2024. Його перший робочий рік — з 15.04.2024 по 14.04.2025, другий робочий рік — з 15.04.2025 по 14.04.2026 і так далі.

Щоб працівник отримав щорічну відпустку повної тривалості, його робочий рік має складатися виключно з періодів, що включаються до відпускного стажу

Тож перейдемо до ключового запитання статті: чи потрапляє до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, час перебування працівника у неоплачуваній відпустці? Тут усе залежить від підстави її надання. Узагальнимо інформацію щодо цього у табл. 1 нижче.

Таблиця 1. Інформація щодо (не)включення періоду відпусток без збереження зарплати до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку

Підстава надання відпустки без збереження зарплати	Чи включається до відпускного стажу?	Пояснення
Відпустки, що надаються в обов’язковому порядку
Обов’язкові відпустки, що надаються за пп. 1, 2 та пп. 3¹ — 20 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки	Так	Включається до відпускного стажу на підставі п. 4 ст. 9 Закону про відпустки
Відпустка для догляду за дитиною до 6 (16, 18) років, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки	Ні	Не включається до відпускного стажу на підставі п. 4 ст. 9 Закону про відпустки
Відпустка, що надається за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 тим, хто виїхав за кордон, та ВПО	Ні	Не включається до відпускного стажу на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136
Відпустки, що надаються за згодою сторін
Відпустки, що надаються на підставі ст. 26 Закону про відпустки, включаючи відпустку за свій рахунок за згодою сторін, що надається на час дії воєнного стану згідно з ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки з урахуванням ч. 3 ст. 12 Закону № 2136	Так — до 24.12.2023 Ні — з 24.12.2023	Не включаються до відпускного стажу на підставі п. 4 ст. 26 Закону про відпустки, який набрав чинності з 24.12.2023

Підсумуємо. Неоплачувані відпустки, які не «з’їдають» щорічну основну (тобто включаються у відпускний стаж), — це:

— відпустки без збереження зарплати, які надаються в обов’язковому порядку за ст. 25 Закону про відпустки (за виключенням відпустки для догляду за дитиною до 6 (16, 18) років);

— відпустки без збереження зарплати, які надавалися за згодою сторін за ст. 26 Закону про відпустки (зокрема й з урахуванням положень ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 щодо строку) за період до 24.12.2023.

Щорічна додаткова відпустка. Тут правила ще жорсткіші. До стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 та 8 Закону про відпустки, не зараховуються періоди перебування працівника у будь-яких відпустках без збереження зарплати (див. ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки). Тобто незалежно від підстави надання, період відпустки за свій рахунок завжди «мінусує» стаж для щорічної додаткової відпустки.

Про те, як обчислити тривалість щорічної основної відпустки за робочий рік, на який припала відпустка без збереження зарплати, розповідаємо далі.

Обчислюємо кількість днів щорічної відпустки

Якщо в робочому році, за який надається щорічна основна відпустка, були періоди, що не формують відпускний стаж, то слід визначити фактичну тривалість такої відпустки, на яку має право працівник. Для цього застосовуйте алгоритм, запропонований Мінекономіки у листі від 26.02.2024 № 4707-05/14491-09 (ср. 025135600).

Крок 1. Визначаємо кількість днів щорічної основної відпустки, що припадають на один календарний день робочого року. Для цього тривалість щорічної основної відпустки, яка надається за повністю відпрацьований робочий рік (Д), ділимо на кількість календарних днів у такому робочому році (Д_рік), зменшену на кількість святкових та неробочих днів, що припали на цей рік (С_рік).

Крок 2. Отриманий результат з кроку 1 множимо на кількість календарних днів робочого року, що увійшли до відпускного стажу (Д_стаж), без урахування святкових та неробочих днів, які припадають на періоди, що входять до відпускного стажу (С_стаж).

Цей алгоритм також зручно представити у вигляді формули:

Д_факт = Д : (Д_рік - С_рік) х (Д_стаж - С_стаж).

Звернуть увагу, що починаючи з 24.03.2022 й до завершення воєнного стану норми ст. 73 КЗпП, яка визначає святкові та неробочі дні, не застосовуються (див. ч. 6 ст. 6 Закону № 2136)! Тож якщо обчислюєте тривалість щорічної основної відпустки за робочий рік, який почався після наведеної дати й закінчився до завершення воєнного стану, то в розрахунку святкових та неробочих днів (С_рік та С_стаж у формулі вище) не буде.

Приклад. Щорічна основна відпустка працівника становить 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік. Йому має бути надана відпустка за робочий рік — з 17.03.2025 по 16.03.2026 (це 365 к. дн.). У такому році цей працівник з 1 квітня по 23 травня 2025 року (53 к. дн.) перебував у відпустці без збереження зарплати за угодою сторін на період дії воєнного стану (ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки та ч. 3 ст. 12 Закону № 2136).

Період відпустки без збереження зарплати за угодою сторін (53 к. дн.) не включається до відпускного стажу (див. таблицю вище). Кількість календарних днів, що увійшли до відпускного стажу, дорівнює:

365 - 53 = 312 (к. дн.).

Період робочого року — з 17.03.2025 по 16.03.2026 — повністю припав на час воєнного стану. Святкових та неробочих днів не було.

Фактична кількість днів щорічної основної відпустки, зароблена працівником за такий робочий рік, становитиме:

24 : 365 х 312 = 20,5 ≈ 21 (к. дн.).

Висновки

Відпустки без збереження зарплати надаються за бажанням працівника. Примушувати працівника оформлювати таку відпустку не можна.
Відпускний стаж формують обов’язкові відпустки без збереження зарплати, які надаються на підставі ст. 25 Закону про відпустки (крім відпустки для догляду за дитиною до 6/16/18 років).
З 24.12.2023 відпустки без збереження зарплати, що надаються за згодою сторін, не входять до відпускного стражу.
Відпустка без збереження зарплати, надана відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 ВПО та тим, хто виїхав за кордон, не формує відпускний стаж.
Якщо в робочому році, за який надається щорічна основна відпустка, були періоди, що не формують відпускний стаж, то слід визначити фактичну тривалість такої відпустки, на яку має право працівник.

Сподобалась стаття — читати повний випуск журналу на i.factor.ua Читати журнал

Інші матеріали із "Податки & бухоблік", 2026, № 25: