Об администрировании рентной платы

   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 14.02.2011 р. N 4011/7/15-0917

   
   Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим,
   Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській,
   Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Сумській,
   Харківській, Чернівецькій та Чернігівській областях
   
   

Про адміністрування рентної плати

   
   Державна податкова адміністрація України з метою удосконалення адміністрування рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, в умовах дії Податкового кодексу України, направляє вказівки для керування в роботі.
   
   Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
   
   Відповідно до пункту 87.7 статті 87 Кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом.
   
   Відповідно до статті 256 Кодексу платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні (далі - платники), є суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.
   
   Таке коло платників виходить із спеціального законодавства, що регулює гірничі відносини та відносини у нафтогазовидобувній галузі. Зокрема, частиною шостою статті 16 Кодексу України про надра та частиною першою статті 11 Закону України від 12 липня 2001 року N 2665 "Про нафту і газ" (далі - Закон N 2665) визначено, що господарська діяльність з користування надрами здійснюється лише за наявності спеціальних дозволів на користування надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.
   
   Разом з тим, в органах державної податкової служби перебувають на обліку як платники рентної плати - договори про спільну діяльність, в особі одного із учасників такого договору, який є відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.
   
   Зауважуємо, що спеціальне законодавство з питань надрокористування містить певні обмеження з цивільного обороту спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, які у відповідності до статті 24 Кодексу України про надра та статті 10 Закону N 2665 наділяють власника правами здійснювати користування надрами та розпоряджатися видобутою сировиною. Зокрема, згідно із частиною другою статті 14 Закону N 2665 власнику спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами заборонено дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб'єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність. Тобто, з огляду на статтю 14 Закону N 2665 та виходячи із норм статті 189 Цивільного кодексу України майнові права, що випливають із володіння спеціальним дозволом на користування надрами, не можуть розповсюджуватися на третіх осіб, а продукція, плоди та доходи отримані в результаті використання таких майнових прав належать лише власникові речі, тобто спеціального дозволу на користування надрами. Отже, визначене у податковому законодавстві коло платників рентної плати ототожнюється із колом надрокористувачів нафтогазоносних надр, визначене у спеціальному законодавстві з питань надрокористування.
   
   У відповідності до статті 16 Кодексу до обов'язків платника податків, зокрема, належить:
   
   - стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;
   
   - вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
   
   - подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
   
   - сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
   
   Слід відзначити, що відповідно до норм пункту 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби, зокрема, за місцем розташування об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням. При цьому, платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. За порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби платники у відповідності до статті 117 Кодексу несуть фінансову відповідальність.
   
   Згідно із нормами статті 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків за встановленою центральним органом державної податкової служби формою контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
   
   У відповідності до пункту 260.3 статті 260 Кодексу платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
   
   Складений платником податковий розрахунок за відповідний податковий (звітний) період подається ним, у порядку визначеному у пункті 260.5 статті 260 Кодексу, до органу державної податкової служби і сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у такому розрахунку сплачується в порядку визначеному у пунктах 260.6 та 260.7 статті 260 Кодексу.
   
   Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. N 1012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2011 р. за N 82/18820, затверджена форма Податкового розрахунку з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні (далі - Розрахунок).
   
   Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Кодексу податковий розрахунок повинен містити такий обов'язковий реквізит, як повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами або прізвище, ім'я, по батькові платника податків згідно з реєстраційними документами і код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або податковий номер.
   
   Так, у розділі 2 Розрахунку зазначаються відомості про платника, зокрема його назву та код ЄДРПОУ. Також, у розділі 4 Розрахунку зазначаються відомості про спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр, у тому числі вказується назва та код ЄДРПОУ власника цього дозволу.
   
   З огляду на викладене, повне найменування суб'єктів господарювання, а також їх коди ЄДРПОУ, що зазначені у розділах 2 та 4 Розрахунку, повинні бути ідентичними. В інших випадках суб'єкти господарювання вказані у розділі 2 Розрахунку не включаються до реєстру платників рентної плати, а поданий документ, який складений за формою податкової звітності, у зв'язку із порушенням пункту 48.7 статті 48 Кодексу не вважається податковою декларацією (розрахунком). У такому випадку нарахування не здійснюються, кошти, перераховані на рахунки по обліку доходів бюджету, вважаються помилково сплаченими і відображаються в обліковій інформаційній системі органу державної податкової служби як нез'ясовані платежі та підлягають поверненню у порядку, встановленому статтею 43 Кодексу.
   
   При цьому, факт виявленої розбіжності відомостей про платника та власника спеціального дозволу на користування надрами, вказані у розділах 2 та 4 поданого до органів державної податкової служби Розрахунку, у відповідності до пунктів 78.1.1, 78.1.2 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Кодексу є підставою для проведення документальної виїзної або невиїзної позапланової перевірки.
   
   Зобов'язуємо довести цей лист до підпорядкованих органів державної податкової служби та встановити контроль за його виконанням.
   
   Заступник Голови Комісії з проведення
   реорганізації ДПА України,
   заступник Голови ДПА України
   
   О. М. Любченко