Об установлении суммы ежемесячной страховой выплаты

   
   
   Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - виконавча дирекція Фонду) на постійній основі здійснює узагальнення судової практики у справах за участю робочих органів виконавчої дирекції Фонду.
   
   З метою захисту прав та законних інтересів Фонду, застрахованих осіб, належного застосування правових норм, виконавча дирекції Фонду доводить до відому всіх заінтересованих осіб постанову Верховного Суду України (далі - ВСУ) від 25.11.2014 у справі N 21-503а14 як досвід участі робочих органів виконавчої дирекції Фонду у судових справах за позовами застрахованих від нещасного випадку на виробництві про призначення, перерахунок страхових виплат та стягнення недонарахованих сум на підставі ст. 1197 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
   
   Так, ВСУ зазначив, що правове регулювання страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за своїм завданням та сферою дії є дещо відмінним від правового регулювання цивільно-правових відносин у цілому.
   
   Це підтверджується тим, що згідно з частиною другою статті 999 ЦК до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
   
   Частиною першою статті 34 Закону N 1105-XIV (Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у редакції, що діяла до 01.01.2015; на сьогодні це частина перша статті 42 цього Закону у новій редакції) установлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
   
   Водночас, відповідно до частини першої статті 1197 ЦК розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
   
   Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що до виниклих правовідносин слід застосувати норми статті 34 Закону N 1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2015) як спеціального, без субсидіарного (додаткового) застосування правила, наведеного в абзаці другому частини першої статті 1197 ЦК.
   
   Згідно зі ст. 244² Кодексу адміністративного судочинства України рішення ВСУ, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
   
   
   
   Начальник юридичного управління

А. Фреюк