Отключить рекламу

Подпишитесь!


14.05.17
1688 0 Печатать

Наслідки «процедурних» порушень ДФС: огляд судової практики

Руслан Щербак, основатель Юридической компании "ARSWISE"

Як показує судова практика, досить часто платники податків вдаються до захисту своїх прав не лише шляхом оскарження результатів податкової перевірки, зокрема, шляхом подачі позовів про скасування податкових повідомлень-рішень, а також піднімають перед судом питання щодо: 1) законності самого наказу на проведення перевірки; 2) дотримання встановленої законом процедури повідомлення платника податків про проведення податкової перевірки; 3) законності дії органів Державної фіскальної служби України (ДФС України) під час проведення перевірки; 4) законності дій контролюючого органу щодо складання акту перевірки та викладення у його змісті висновків такої перевірки.

Слід відразу зазначити, що над останнім пунктом достатньо жирну крапку було поставлено Верховним Судом України (ВСУ) у постанові від 10 вересня 2013 року (справа № 21-237а13), де зазначено про те, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, в основу яких покладені згадувані висновки акта. Оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Простими словами, ВСУ вказав на необхідність оскарження податкових повідомлень-рішень чи інших рішень у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Такий висновок із посиланням на зазначену позицію ВСУ був підтриманий також Вищим адміністративним судом України (ВАСУ) у постанові від 17 липня 2014 року (справа К/9991/61101/12). 

У листі ДФС України від 12.09.2014 р. № 4352/7/99-99-10-02-02-17 «Про узагальнення судової практики ВАСУ та ВСУ з питань оскарження наказів на проведення перевірок та актів перевірок» наведено основні позиції вищих судових органів щодо так званих «процедурних» порушень у призначенні та проведенні податкових перевірок.

Безперечно можемо стверджувати про відмінність правових наслідків порушень процедури проведення перевірок виїзних (документальні, фактичні) та невиїзних (документальних) перевірок.

З аналізу позиції ВСУ, яка висловлена в постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом ТОВ  «Foods and Goods L.T.D» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, вбачається висновок про те, що якщо податковий орган при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки порушив норми податкового законодавства, а платник податків, в свою чергу, допустив його до проведення перевірки,  то такі порушення контролюючого органу, самі по собі не можуть бути підставою для скасування рішень податкового органу, прийнятих за результатами перевірки.

Виключенням, в окремих випадках можуть стати хіба що грубі «процедурні» порушення органом ДФС під час проведення перевірки щодо прийняття до уваги та дослідження первинних чи інших документів платника податків, поданих до перевірки та/або не врахування їх змісту при формуванні висновків перевірки.

Щодо наслідків «процедурних» порушень при призначенні та проведенні невиїзних перевірок ситуація постає по іншому. Згідно позиції ДФС України у вищезазначеному листі від 12.09.2014 р. для виникнення у контролюючого органу права на проведення невиїзної перевірки достатньо лише відправлення останнім платнику податків копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та інформації про дату початку та місце проведення перевірки достатньо для початку перевірки, а факт отримання платником податків відповідного повідомлення не є необхідним.

Проте, така позиція податкової дещо розходиться з практикою ВАСУ. Згідно постанови від 20.08.2014 р., справа № К/800/1805/13, неотримання платником податків наказу та повідомлення про проведення невиїзної перевірки не може слугувати підставою для висновку про порушення прав платника лише у випадку якщо податкова перевірка проведена не була (що мало місце у розглядуваній справі). У випадку ж якщо невиїзна документальна податкова перевірка була проведена з порушенням порядку повідомлення платника податків про проведення перевірки (фактично проведена без відома останнього), наслідки такої перевірки визнаються недійсними. До такого висновку нещодавно дійшов ВАСУ в ухвалі від 15.03.2017 р. у справі № 823/359/15. Мотивування суду на користь захисту прав платника податків зводиться до наступного:

  1. Відсутність доказів про отримання позивачем копії наказу про призначення невиїзної документальної перевірки та інформації про дату початку та місце проведення перевірки свідчить про неправомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки.
  2. В свою чергу, неправомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки свідчить про неналежність та недопустимість такого доказу як акт перевірки, оскільки податковий орган не мав права проводити перевірку, та, відповідно, складати акт перевірки.
  3. Акт перевірки не може бути використаний для прийняття будь яких рішень на його підставі, оскільки податкова інформація зібрана з порушенням норм чинного законодавства та прав платника податків (зокрема права присутність під час проведення перевірок та надання пояснень з питань, що виникають під час таких перевірок).

Звісно таке рішення суду не має приюдиційного значення для платника податків щодо обставин про його правовідносини зі своїми контрагентами, які були досліджені та щодо яких були викладені висновки в акті перевірки, разом із тим позитивне значення такої практики важко переоцінити.

Отже, у випадку  призначення та проведення виїзної податкової перевірки, законність дій і рішень податкового органу необхідно «контролювати» на етапі отримання відповідної інформації та документів і, відповідно, вирішувати питання про допуск чи не допуск до проведення перевірки, враховуючи при цьому ризики настання можливих негативних наслідків недопуску. Оскарження підстав призначення чи процедури проведення виїзної податкової перевірки після допуску органів ДФС до її проведення, як правило, не має ніяких позитивних практичних наслідків для платника податків. Порушення контролюючим органом процедури призначення та/або повідомлення платника податків про проведення щодо нього невиїзної документальної перевірки, про які, як правило стає відомо коли за результатами такої перевірки контролюючим органом вже вчинено певні дії чи прийнято певні рішення, мають наслідком визнання такої перевірки незаконною, а її наслідків - недійсними.  

По материалам Ліга.Блоги
Отключить рекламу
Комментарии
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Календарь бухгалтера
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31
Приложение
Курсы валют
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться