Чи зобов'язаний нотаріус контролювати граничний розмір готівкових розрахунків при укладанні договорів між фізособами

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148 передбачено, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 тис.грн уключно.

Платежі на суму, яка перевищує 50 тис.грн, здійснюються шляхом:

1) переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок;

2) унесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Нотаріальна палата України у листі від 15 січня 2018 р. звертає увагу нотаріусів на те, що дія Положення поширюється на всі договори купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, тобто як на договори купівлі-продажу нерухомого майна, так і на договори купівлі-продажу іншого майна (майнових прав).

Згідно зі статтею 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Вказаний перелік є вичерпним.

Отже, на сьогодні виконати норму Положення про проведення розрахунків фізичних осіб через депозит нотаріуса не вбачається можливим до внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України.

Нотаріальна палата зазначає, що після нотаріального посвідчення договору функція нотаріуса щодо вчинення нотаріальної дії є виконаною. Діючим законодавством на нотаріусів не покладено обов’язку щодо здійснення ними перевірки дотримання сторонами договорів купівлі-продажу обмежень розрахунків готівкою в межах граничної суми.

Враховуючи те, що відповідно до статті 5 Закону “Про нотаріат” нотаріус зобов’язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду, вбачається доцільним нотаріусам при нотаріальному посвідченні договорів купівлі-продажу доводити до відома сторін правочину зміст зазначених вище норм Положення.