Отключить рекламу

Подпишитесь!


10.09.19
1687 0 Печатать

Не сплатили задекларовану суму податку та подали уточнюючу звітність. Чи буде штраф за несвоєчасну сплату?

"Вісник. Офіційно про податки"

Однією із ключових компетенцій податкового органу є застосування штрафних санкцій до платників податків. Глава 11 ПКУ містить чимало статей, в яких прописана відповідальність платників податків за різноманітні правопорушення — і за порядок постановки на облік, подання звітності чи відображення у ній відомостей, надання різної інформації про виплати фізичним особам, ведення податкового обліку (в т. ч. ПДВ, акциз), нарахування та сплати податків.

Однією з напоширеніших фінансових санкцій є штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання, що регулюється ст. 126 ПКУ і передбачає розміри відповідальності 10 % при затримці сплати до 30 календарних днів та 20 % — понад 30 календарних днів.

При цьому не варто забувати і про таку неприємну санкцію як пеня — додаткова, крім штрафу, плата у процентному вираженні, нарахована на суму заборгованості, що застосовується до платників податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Разом із тим питання сплати податкового зобов’язання за наслідками поданої податкової звітності нерозривно пов’язане із результатами господарської діяльності за певний звітний період. Як відомо, майже всі бухгалтери повертаються до облікових записів минулих звітних періодів. Найчастіше протягом звітного року (по завершенню звітного кварталу), рідше — по завершенню звітного року особа, відповідальна за ведення обліку, щоразу змушена повертатись до облікових записів, коригуючи їх, вносячи доповнення тощо. Досить часто це пов’язано із виправленням помилок, які потрібно виправляти і у податковій звітності.

Податковий орган коментує зазвичай випадки виправлення податкової звітності виключно у бік збільшення податкового зобов’язання, нагадуючи про необхідність сплати уточненого зобов’язання до подачі звітності та самостійного нарахування 3 % чи 5 % суми штрафу.

Разом із тим подання уточненої звітності у бік зменшення суми податкового зобов’язання переважно коментується так: платник має право виправити помилку у разі, якщо вона ідентифікована до проведення перевірки контролюючим органом. При цьому ситуації у платників податків можуть бути різними, а їх вирішення — непередбаченим.

Саме в цьому контексті варто звернути увагу на постанову Верховного Суду від 27.06.2019 р. у справі № 817/3148/14 в адміністративному провадженні. Суть вказаної справи: платник податків, подавши у лютому звітну декларацію з податку на прибуток із некоректним податковим зобов’язанням, яке до того ж і не було сплачене у повному обсязі, виправив помилку тільки у жовтні, зменшивши суму податку до сплати. Податковий орган нарахував штрафну санкцію та пеню за період з граничного строку сплати зобов’язання за звітною декларацією до дати подачі уточнюючої декларації (вочевидь, за наслідками припинення обліку недоїмки по несплаченій сумі податкового боргу). Не погодившись із рішенням податківців щодо нарахування пені, платник податку подав судовий позов, який у першій інстанції та апеляції прийняв рішення на користь платника податків. Податковий орган подав касацію, яка також не принесла йому позитивного рішення.

Податковий орган наголошував на правомірності нарахування пені, виходячи із факту існування податкового боргу та припинення такого існування через факт погашення боргу через механізм подачі уточнюючої декларації.

Натомість суд врахував, що обставини, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, виникають через сам факт погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Інакше кажучи, саме фактична сплата узгодженої суми грошового зобовязання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який спричинює обовязок платника сплатити штраф.

Оскільки за положеннями ПКУ сплата податків здійснюється в грошовій формі (готівковій або безготівковій), то за змістом п. 87.1 ст. 87 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Наведене свідчить, що подання платником податків уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПКУ, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати, а також застосування пені за положеннями п. 129.4 ст. 129 ПКУ.

Головним аргументом суду, очевидно, є той факт, що платник податків у поданому уточнюючому розрахунку зменшив суму податкового зобов’язання, відповідно, у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки об’єкти їх застосування (нарахування) відсутні.

Відтак, судовий орган здійснив не формальний, а розгляд по суті, застосувавши норми права до конкретної ситуації, яка свідчить про наявність/відсутність зобов’язання зі сплати податку. Проте це не свідчить, що податківці в аналогічних ситуаціях надалі керуватимуться визначеною логікою та уникатимуть застосувань штрафів та пені. Швидше за все, платникам щоразу доведеться відстоювати свою правоту у судовому порядку.

Тетяна Савчук, сертифікований аудитор, канд. екон. наук, керівник Департаменту обліку та аудиту юридичного об’єднання

Отключить рекламу
Комментарии
Контекстная реклама
Отключить рекламу
Календарь бухгалтера
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Приложение
Курсы валют
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться