Самоізоляція: нагадуємо про дії роботодавця та працівника

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020 р. № 555-IX, самоізоляція - це перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи.

Усі особи, які підлягать самоізоляції визначені у п. 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією осіб, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.2020 р. № 211, із змінами внесеним Постановою КМУ від 22.04.2020 р. № 291.

Отже, працівник, який контактував з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування або є особами, щодо яких є підозра на інфікування, або які хворіють на COVID-19 в легкій формі та не потребують госпіталізації, підлягає самоізоляції.

Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19.

Строк самоізоляції становить 14 днів.

Працівники на самоізоляції повинні звернутися за оформленням листків непрацездатності.

Пунктом 5¹ ч.1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 23.09.1999 р. № 1105-XIV встановлений додатковий страховий випадок, за яким надається допомога по тимчасовій непрацездатності.

Особливий порядок видачі листків непрацездатності під час карантину передбачено розділом 5 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок Фонду соціального страхування надається з першого дня і за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

Відповідно до розділу 5 Інструкції право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язано з ризиком поширення інфекційних хвороб.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 50 % середньої заробітної плати (доходу), незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), незалежно від страхового стажу.

При зверненні працівника до роботодавця із заявою про самоізоляцію за підставами, визначеними у п. 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією осіб, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.2020 р. № 211, роботодавець повинен оформити його відсутність наказом (розпорядженням) про відсторонення такого працівника від роботи.

Відсторонення від роботи здійснює власник або уповноважений ним орган.

Один з таких випадків відсторонення передбачений ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». «Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями».

На період відсторонення від роботи таким особам виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності, затвердженої Наказом МОЗ України від 14.04.1995 р. № 66, відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають:

• хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;
• особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань;
• особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;
• особи, які відмовляються або ухиляються від обов’язкового медичного огляду;
• особи, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень.

Звернемо увагу, що особами, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, визнаються ті, хто знаходилися у діючому епідемічному (епізоотичному) вогнищі та зараження яких припускається за висновком лікаря-епідеміолога.

Ганна Масловська, начальник відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно – правових актів Управління Держпраці в області.