Резидент не утримав податок з доходів нерезидента, а сплатив його за власний рахунок: які наслідки

Чи застосовується штраф, передбачений ст. 125¹ ПКУ, якщо резидентом не утримано податок з доходів нерезидента, але нараховано та сплачено такий податок за власний рахунок відповідно до п.п. 141.4.2 ПКУ пізніше виплати відповідних доходів/ під час їх виплати за умовами договору з таким нерезидентом?

Відповідно до абз.1 п.п. 141.4.2 ПКУ резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 % (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.5 та 141.4.11 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Згідно з абз. 3 п.п. 141.4.2 ПКУ, зокрема, якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за ПКУ до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД * 100 / (100 - СП) - СД, де:

Пс – сума податку до сплати;
СД – сума виплаченого доходу;
СП – ставка податку, встановлена п.п. 141.4.2 ПКУ.

Пунктом 137.3 ПКУ визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно з п. 125¹.1 ПКУ ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. III ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125¹.2 ПКУ).

Діяння, передбачені п. 125¹.2 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125¹.3 ПКУ).

Відповідно до п. 125¹.4  ПКУ діяння, передбачені п. 125¹.2 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента.

При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розд. IV ПКУ.

Отже, штраф, передбачений ст. 125¹ ПКУ, застосовується до платника податку, який здійснив виплати доходу нерезиденту без утримання та внесення до бюджету податку з такого доходу, або який перерахував податок з доходів нерезидента до бюджету в повному обсязі, але пізніше терміну, застосовується штраф, передбачений ст. 125¹ ПКУ.

Поряд з цим, п. 50.1 ПКУ встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ПКУ:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відс. від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Пунктом 120.2 ПКУ передбачено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами 3 – 5 п. 50.1 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого п. 120.2 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 % від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати) та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених ст. 50 ПКУ, суми податкових зобов’язань та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені главою 11 ПКУ, не застосовуються.

Форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджено наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897 (далі – Декларація), відповідно до якої Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, відображається у таблиці 1 додатка ПН до рядка 23 ПН Декларації.

Таким чином, до резидента, який виявив факт не утримання податку на доходи нерезидента з відповідного доходу під час виплати у минулих податкових періодах, але нарахував та сплатив такий податок за власний рахунок відповідно до п.п. 141.4.2 ПКУ і до початку перевірки контролюючим органом у порядку, встановленому п. 50.1 ПКУ, надіслав уточнюючу Декларацію з відображенням сплаченої за власний рахунок суми податку на доходи нерезидента та штрафу у розмірі 3 % від такої суми до подання такої уточнюючої Декларації, або відобразив сплачену за власний рахунок суму податку на доходи нерезидента у складі Декларації, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт не утримання податку на доходи нерезидента, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку, штраф, передбачений ст. 125¹ ПКУ, не застосовується.

При цьому, якщо резидентом внесено зміни до Декларації відповідно до ст. 50 ПКУ після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, та не нараховано суму пені згідно зі ст. 129 ПКУ, то пеня нараховується контролюючим органом самостійно.

У разі якщо резидент за умовами договору з нерезидентом не утримав податок з відповідного доходу нерезидента, а нарахував такий податок виходячи з розрахунку, визначеного п.п. 141.4.2 ПКУ, та сплатив його до бюджету під час виплати доходу, то штрафи, передбачені ПКУ, не застосовуються.