Отключить рекламу

Подпишитесь!


21.05.14
2218 0 Печатать

Разграничение понятий зачета и мены при проведении расчетов и определении объекта налогообложения

   Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2014 № 824/1705/13-а
   
   З аналізу положень підпункту 196.1.1 Податкового кодексу України (ПК) судами визначено, що не є об’єктом оподаткування операції, зокрема, з продажу цінних паперів, за умови їх продажу за кошти або обміну на інші цінні папери. А також у випадку, коли кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Тобто цією статтею чітко визначено умови, що дають підстави суб’єкту господарювання для застосування підпункту 196.1.1 ПК з метою визначення об’єкта оподаткування. Окрім того, вказана норма є спеціальною та превалює над загальними засадами цивільного судочинства, оскільки застосовується саме з метою визначення групи операцій, які не є об’єктом оподаткування.
   
   Зокрема, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (ЦК) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
   
   Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов’язання може припинятися як виконанням, так і іншим способом, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Для проведення заліку необхідне виникнення зустрічних однорідних вимог. Тобто цій події мають передувати інші операції, пов’язані з поставкою (продажем) товарів.
   
   Таким чином, залік однорідних вимог є одним із способів припинення зобов’язань, який з метою оподаткування не може вважатися продажем (поставкою) товарів.
   
   Відповідно до статті 715 ЦК за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
   
   Отже, договір міни входить до групи договірних зобов’язань, направлених на оплатну передачу майна у власність. Основною ознакою, яка індивідуалізує таку передачу, є те, що зустрічне надання за відчужене майно має товарну форму, а не грошову. За договором міни кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на іншій.
   
   Договір міни є двостороннім і полягає в тому, що кожна із сторін цих правовідносин має не лише права, а й обов’язки. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, якій вона одержує взамін.
   
   Тобто чинне законодавство чітко розмежовує поняття заліку та поняття міни, а можливість обміну товару на іншій товар передбачається лише в рамках виконання договору міни.
   
   Як було встановлено судами, розрахунки за операціями з цінними паперами договірними сторонами проведено згідно зі статтею 601 ЦК — шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У зв’язку з цим визнано правомірними висновки податківців, що при реалізації акцій нерезиденту в підприємства-позивача були відсутні підстави для застосування підпункту 196.1.1 Податкового кодексу України (операції, які не є об’єктом оподаткування). Оскільки продаж цінних паперів не за кошти і не шляхом обміну на інші цінні папери є об’єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах. А тому при здійсненні продажу цінних паперів було занижено податкові зобов’язання за відповідний період

По материалам Головбух 24
Теги
Отключить рекламу
Комментарии
Комментирование новости отключено
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться