Отключить рекламу

Подпишитесь!


27.02.14
1593 3 Печатать

Актуальные вопросы рассмотрения налоговых споров: выявление фиктивных хозяйственных операций

   Сергій ТЕНЬКОВ
   Юридичний вісник України №9, 27 лютого 2014

   
   Ухвала Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 4.02.2014 у справі № К/800/64826/13.
   
   Позивач звернувся з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними дії ДПІ щодо проведення перевірки, внесення до акту перевірки висновків про нікчемність угод, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
   
   Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом булла проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства. За підсумками перевірки складено акт, в якому зазначено порушення позивачем вимог п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Це призвело до заниження суми податкових зобов"язань з податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту та завищення залишку від"ємного значення,який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.
   
   На думку відповідача-податкового органу, відображені у податковій звітності позивача господарські операції з контрагентами не мали реального характеру, а тому укладені правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, є нікчемними. Визначення платником податку податкового кредиту за безтоварними операціями є безпідставним, отже податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.
   
   Дата виникнення права платника податку па віднесення сум податку до податкового кредиту - це дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
   
   У випадку, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.
   
   Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише в разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов"язані з рухом активів, зміною зобов"язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
   
   ВАСУ дійшов таких висновків.
   
   Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач, як покупець. уклав договір на поставку товарів. Отримання позивачем вказаного товару підтверджено видатковими накладними та відповідними податковими накладними. На підставі даних податкових накладних позивач сформував податковий кредит. Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності контрагента позивача є організація перевезення вантажів, в той час як вищевказаним договором поставки контрагент позивача зобов"язався поставити певні види товару, які потребують наявності сертифікату якості.
   
   ВАСУ встановив, що за умовами укладеного договору поставки передача та прийом товару за його кількістю та якістю здійснюється сторонами на складі постачальника. Але в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б беззаперечно підтверджували факт поставки товару контрагентом та його приймання позивачем. Яким чином перевозився зазначений в договорі товар, з якого саме складу і ким цей товар було прийнято та перевірено його кількість та якість, позивачем а ні під час перевірки, а ні в ході розгляду справи попередніми інстанціями пояснено не було. Таким чином, на думку ВАСУ, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірного нарахування податковим органом позивачу суми зобов"язань, оскільки реальність господарської операції по виконанню спірного договоруна поставку товару не знайшла свого підтвердження.
   
   Крім цього, Колегія ВАСУ погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що недоліки оформлення наказу про проведення перевірки, та відповідно, і оскаржувані дії податкового органу безпосередньо не впливають на права та обов"язки позивача та на правові наслідки, що ними створені.
   
   Ухвала ВАСУ від 4 лютого 2014 р. у справі № К/800/36905/13

   
   Позивач звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень. Постановою окружного адміністративного суду року адміністративний позов задоволено. Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
   
   ВАСУ дійшов таких висновків.
   
   Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану за результатами якої складено акт. В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту по декларації на суму 122 071 грн. та від"ємне значення різниці між сумою податкових зобов"язань і сумою податкового кредиту на суму 122 071,00 грн. за липень 2012 року та завищено суму бюджетного відшкодування на 7 840 128 грн.
   
   Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Колегія ВАСУ вважає такі висновки судів передчасними та такими, що винесені з неповним з"ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
   
   Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов"язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов"язаних з визначенням об"єктів оподаткування та/або податкових зобов"язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов"язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
   
   ВАСУ зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об"єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
   
   Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
   
   В акті перевірки зазначено, що позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання послуг з перевезення вантажів. З метою встановлення реальності здійснення вказаних операції з перевезення, податковим органом перевірено базу даних УДАІ ГУМВС. За контрагентом, що за документами надавав позивачу послуги з перевезення, зареєстрований легковий автомобіль. ВАСУ дійшов висновку, що перевезення вантажів у вказаній в договорі кількості зазначеним автомобілем не є можливим.
   
   ВАСУ звернув увагу і на те, відповідно до інформації з журналу пропускного режиму вбачається невідповідність даних первинних документів - товарно-транспортних накладних. відомостям, зафіксованим в журналі пропускного режиму.
   
   ВАСУ зазначив, що усі наведені обставини судами першої та апеляційної інстанції не були належним чином досліджені, як і реальність здійснення господарської операцій, як об’єкту оподаткування. Попередні судові рішення скасовані і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

По материалам ЛИГА. Мониторинг СМИ
Теги
Отключить рекламу
Комментарии
Комментирование новости отключено
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться