при подписке на рассылку
gift_icon
  • Щодо деяких питань застосування податкового законодавства при здійсненні операцій за договором оренди автомобільного підйомника, укладеного з фізичною особою (лист ДФС від 22.11.2016 р. №12487/З/99-99-13-01-02-14)

Щодо деяких питань застосування податкового законодавства при здійсненні операцій за договором оренди автомобільного підйомника, укладеного з фізичною особою (лист ДФС від 22.11.2016 р. №12487/З/99-99-13-01-02-14)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 22.11.2016 р. № 12487/З/99-99-13-01-02-14

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула Ваше звернення щодо деяких питань застосування податкового законодавства при здійсненні операцій за договором оренди автомобільного підйомника, укладеного з фізичною особою, і в межах компетенції повідомляє таке.

Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку, визначено ст. 54 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII „Про нотаріат” (із змінами). Так, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.

Статтею 799 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що договір найму транспортного засобу за участі фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню і укладається у письмовій формі.

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (частина 1 ст. 798 ЦКУ).

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 „Про Правила дорожнього руху” (із змінами)  транспортний    засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Договір оренди всіх транспортних засобів за участі фізичної особи укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

 Загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується ст. 198 Кодексу.

Відповідно до п.п. а) п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Кодексу).

При цьому відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Як зазначено у зверненні, згідно з умовами договору передбачено, що орендар повинен за власний рахунок проводити технічне обслуговування та ремонт автомобільного підйомника, а також з метою здійснення господарської діяльності заправляти його паливно-мастильними матеріалами (далі – ПММ).

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець, платник ПДВ, який відповідно до умов договору здійснює технічне обслуговування, ремонт орендованого майна (автомобільного підйомника) та забезпечує його ПММ для ведення господарської діяльності, має право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв’язку зі здійсненням таких витрат, за умови підтвердження зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Разом з цим зазначаємо, що норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43. Витрати палива понад такі норми вважаються використанням палива в негосподарській діяльності суб’єкта господарювання.

Отже, ведення обліку ПММ фізичною особою – підприємцем необхідно з метою підтвердження використання придбаних ПММ у його господарській діяльності.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.п. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці, платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, зобов’язані вести облік доходів та витрат за формою та у порядку, що встановлені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579.

Щодо питання правомірності здійснення господарської діяльності з надання послуг автомобільного підйомника, використовуючи коди відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (далі – КВЕД) 43.99, 77.32, 77.39, повідомляємо таке.

Національний класифікатор України „Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2010)” затверджено наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 із змінами, внесеними наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530.

Основний вид економічної діяльності – це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Зважаючи на викладене, з метою правомірності застосування коду економічної діяльності згідно з КВЕД Ви можете звернутися до Державної служби статистики України. 

Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления