Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення (лист Фонду соцстраху з ТВП від 31.05.2016 р. № 5.2-32-880)

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

від 31.05.2016 р. № 5.2-32-880

Щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула звернення щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення та повідомляє наступне.

Пунктами 25 - 27 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (далі - Порядок), визначено механізм обчислення розрахункового періоду.

Так, відповідно до пункту 25 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Надалі у Порядку наведено механізм визначення розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, головним критерієм якого є включення до розрахункового періоду тільки повних календарних місяців, а саме с першого до першого числа, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (пункт 26 Порядку).

Згідно із пунктом 27 Порядку у разі, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Отже, вирішальним при визначенні розрахункового періоду для застрахованої особи є саме факт перебування у трудових відносинах повний календарний місяць, який визначається прямою нормою Порядку з першого до першого числа, що і підтверджується різним визначенням такого періоду - останні 12 календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа); фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Враховуючи зазначене, якщо особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць, тобто не з першого дня місяця, то у разі настання у неї страхового випадку розрахунковий період буде визначатися за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку. Якщо у розрахунковому періоді застрахованої особи є фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), то неповний календарний місяць, в якому особа була прийнята на роботу, не включається до розрахункового періоду.

Пунктом 3 Порядку визначено, що середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 31.07.2015 р. N 445/18/99-15 за період з 18.03.2014 р. до 31.12.2015 р. час військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації, на особливий період можна вважати періодом, не відпрацьованим з поважної причини. Тому, якщо деякі місяці та дні розрахункового періоду застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини, Мінсоцполітики пропонує ці місяці та дні виключати з розрахункового періоду та здійснювати розрахунок середньої заробітної плати за відпрацьовані місяці та дні розрахункового періоду. У випадку, коли застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини всі місяці розрахункового періоду, може бути застосовано пункт 28 Порядку.

Слід зазначити, що з 01.01.2016 р. відповідно до нової редакції статті 119 Кодексу законів про працю України не передбачено компенсації із бюджету в межах середнього заробітку за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже, починаючи з 01.01.2016 р. середній заробіток працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, повинен включатися у розрахунок середньої заробітної плати відповідно до норм Порядку.

Статтею 31 Закону визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) застрахованій особі видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях (пункт 2.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. N 455). Такий листок непрацездатності видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі (пункт 2.5 Інструкції).

Згідно із пунктом 2 Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Враховуючи зазначене, у наведеному в листі випадку оплаті підлягають усі календарні дні хвороби працівника, визначені листком непрацездатності, незважаючи на те, що на період тимчасової непрацездатності працівника припадає святковий день.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією із соціального страхування, яка здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Порядок заповнення листка непрацездатності визначено Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. N 532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція N 532).

Так, пунктом 12 Інструкції N 532, передбачено, що у разі втрати листка непрацездатності оформлення дубліката листка непрацездатності здійснюється лікуючим лікарем при наявності довідки з місця роботи про те, що виплата за цим листком непрацездатності не здійснювалася. У верхньому кутку листка непрацездатності зазначається "дублікат", у графі "Звільнення від роботи" одним рядком записується весь період непрацездатності, що підтверджується підписом і печаткою лікуючого лікаря та голови лікарсько-консультативної комісії. У медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого робиться відповідний запис із зазначенням номера дубліката листка непрацездатності.

Враховуючи зазначене, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації має приймати рішення про призначення матеріального забезпечення на підставі листків непрацездатності з позначкою "дублікат".