Кредит від нерезидента: особливості валютного нагляду з 07.02.2019 р. (Лист НБУ від 17.01.2019 р. № Р/25-0006/2831)
Лист Національного банку України від 17.01.2019 р. № Р/25-0006/2831
Національний банк України (далі — Національний банк) відповідно до статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» повідомляє таке.
Національним банком 02 січня 2019 року прийнято низку нормативно-правових актів нової системи валютного регулювання, яка передбачає зняття частини обмежень відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Поступове зняття всіх валютних обмежень і перехід до режиму вільного руху капіталу відбуватиметься залежно від темпів поліпшення макроекономічних умов в Україні, а також прийняття низки законів, спрямованих, зокрема, на попередження відпливу капіталу з країни (законопроект щодо протидії BEPS «Про імплементацію Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування»).
Належне виконання банками функцій агента валютного нагляду, зокрема з метою попередження відпливу капіталу з України, також створюватиме сприятливі умови для переходу до наступних етапів лібералізації валютного ринку України.
Враховуючи зазначене, Національний банк звертає увагу на особливості здійснення банками валютного нагляду за здійсненням розрахунків згідно з кредитними договорами/договорами позики, укладеними між резидентами — позичальниками та нерезидентами-кредиторами (далі — кредитний договір з нерезидентом), в умовах скасування з 07 лютого 2019 року вимоги дотримання установленої Національним банком максимальної процентної ставки за такими договорами.
Порядок здійснення розрахунків за кредитними договорами з нерезидентами врегульований, зокрема, Положенням про порядок надання банками Національному банку України інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками1 (далі — Положення № 6) та Положенням про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції2 (далі — Положення № 8).
Відповідно до Положення № 6 запроваджується повідомча процедура, за якою інформація про кредитні договори з нерезидентами надається банками до Національного банку, у тому числі на підставі звернення резидента до фактичного проведення валютних операцій за такими договорами.
Положення № 8 встановлює обов’язок банків здійснювати додатковий аналіз, зокрема валютних операцій, за кредитними договорами з нерезидентами, щодо яких у банка можуть виникати сумніви з приводу невідповідності вартості зовнішнього залучення за окремим договором кредитування ринковим умовам (далі — індикатор за номером 24).
У разі якщо під час здійснення банком аналізу валютних операцій клієнта за кредитним договором з нерезидентом відповідно до вимог Положення № 8 установлено наявність індикатора за номером 24, а також є підстави вважати, що будь-який інший учасник валютної операції за відповідним договором є пов’язаною з клієнтом особою, банк має здійснити поглиблений аналіз таких операцій, оскільки наявність двох цих умов одночасно може свідчити про ймовірне залучення коштів та розрахунки, що не пов’язані з реальною господарською діяльністю клієнта, а також підвищує ризики відпливу капіталу з України.
Отже, під час здійснення банками валютного нагляду за кредитними договорами з нерезидентами Національний банк рекомендує таке.
1. Під час здійснення аналізу в частині оцінки відповідності вартості зовнішнього залучення ринковим умовам банк має враховувати дві складові:
базову складову, яка оцінюватиме поточну вартість залучень у відповідній валюті на світовому (місцевому) ринку капіталу (як приклад, LIBOR/облікова ставка центрального банку певної країни тощо);
додаткову різницю, що враховувала б інтегровану оцінку суверенного ризику України (як країни залучення коштів) та індивідуального ризику, пов’язаного з приватним позичальником.
У випадку якщо інший учасник валютної операції за кредитним договором з нерезидентом є пов’язаною з клієнтом особою, орієнтиром для оцінки відповідності вартості зовнішнього залучення ринковим умовам може бути дохідність за угодами на вторинному ринку з борговими фінансовими інструментами з відповідним строком погашення та у відповідній валюті (наприклад, єврооблігації, випущені урядом України).
Орієнтовні приклади щодо оцінки банком процентної ставки за кредитним договором з нерезидентом зазначені в додатку до цього листа.
2. Національний банк рекомендує інформувати своїх клієнтів про їх звернення в банк до початку розрахунків за кредитним договором з нерезидентом. Оскільки в протилежному випадку у банка можуть виникнути питання, сумніви, потреба витребовувати у клієнта додаткові документи під час повернення коштів за цим договором. Такі ситуації можуть призвести до непорозумінь з клієнтом, невиконання/несвоєчасного виконання договірних зобов’язань клієнта перед нерезидентом, ускладнення здійснення банком аналізу валютних операцій.
Заступник Голови Національного банку України
Олег ЧУРІЙ
1 Затверджено постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 6.
2 Затверджено постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 8.
Додаток до листа
Орієнтовні приклади щодо оцінки банком процентної ставки за кредитним договором з нерезидентом
Приклад 1
Кредит у доларах США на 3 роки під 15 процентів річних надається позичальнику-резиденту кредитором-нерезидентом, який є пов’язаною особою, розташованою в країні з офшорною юрисдикцією. Дохідність єврооблігацій України з відповідним строком погашення за даними міжнародних інформаційних агенств становить 9,5 процентів річних.
Висновок: можна вважати, що вартість зовнішнього залучення завищено.
Приклад 2
Кредит у турецьких лірах на 1 рік під 30 процентів річних надається позичальнику-резиденту кредитором-нерезидентом, який не є пов’язаною особою та зареєстрований в європейській країні. Облікова ставка центрального банку цієї європейської країни становить 24 проценти річних.
Висновок: можна вважати, що вартість зовнішнього залучення відповідає ринковим умовам, оскільки процентна ставка відрізняється від облікової ставки лише на розмір маржі кредитора для покриття кредитних ризиків.
Приклад 3
Кредит у доларах США на 1 рік під 20 процентів річних надається позичальнику-резиденту кредитором-нерезидентом на таких умовах: фіксується гривневий еквівалент отриманої суми кредиту за офіційним курсом Національного банку України на дату його отримання, через рік повертається еквівалент цієї суми у доларах США за офіційним курсом Національного банку України на дату повернення, а також проценти. Облікова ставка Національного банку України становить 18 процентів річних.
Висновок: можна вважати, що вартість зовнішнього залучення відповідає ринковим умовам, оскільки по суті це гривневий кредит, розрахунки за яким здійснюються в доларах США, тому для орієнтира використовується ставка в гривні (облікова ставка Національного банку України).
Приклад 4
Резидент розміщує на зовнішньому ринку публічний євробонд з використанням компанії SPV, яка випускає ці облігації, а потім отримані кошти надаються резиденту як кредит від нерезидента.
Висновок: можна вважати, що вартість зовнішнього залучення відповідає ринковим умовам, оскільки має місце публічне розміщення, а вартість зовнішнього залучення визначається через ринкові механізми. Компанія SPV в цьому разі не може вважатись пов’язаною особою, тому що є елементом інфраструктури для публічного розміщення.
Блоги 
