Замінюємо двигун на авто: як обліковувати?
Тут можливі два варіанти. Спочатку звернемося до Положення № 102*. У ньому зазначено, що:
— до поточного ремонту відносять роботи, пов’язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова та рами);
— до капітального ремонту — роботи, пов’язані із заміною кузова для автобусів і легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів.
Перелік базових агрегатів наведений у додатку Г до Положення № 102. До них належить і двигун з картером зчеплення у зборі. Звідси висновок: якщо ви вирішили замінити лише двигун, то ця операція ні що інше, як поточний ремонт.
Але якщо разом з двигуном замінюють ще якісь базові агрегати, тоді це може стати частиною капремонту. Щоправда, на порядок обліку це не впливає. Тобто обидві ситуації передбачають, по суті, такий підхід до обліку: вартість двигуна, а також робіт, пов’язаних з його заміною, спрямовують на поточні витрати (у періоді складання акта виконаних робіт — якщо така заміна здійснювалася на СТО). Зокрема, на дебет рахунка 92, 93 або 94 (залежно від напрямку використання автомобіля).
Якщо ви оприбутковуєте старий двигун, то його слід поставити на рахунок обліку запасів (рахунок 20) з одночасним збільшенням інших доходів (субрахунок 746) — за чистою вартістю реалізації або в оцінці їх можливого використання. Якщо потім ви його продасте, то покажете відповідні доходи та витрати.
Але це лише один підхід, тоді як є й другий. Якщо заміна двигуна призводить до зростання майбутніх економічних вигод від використання автомобіля (а це є цілком реальним), то таку операцію слід розцінювати як його поліпшення (зі збільшенням первісної вартості автомобіля та обліком витрат на заміну двигуна шляхом амортизації). Причому рішення про характер таких витрат (тобто спрямовані вони на поліпшення об’єкта чи на підтримання його в робочому стані) приймає керівник підприємства. Про це див. п. 29 Методрекомендацій № 561**.
Крім того, цей самий пункт Методрекомендацій передбачає можливість обліку таких об’єктів (у нашому випадку — двигуна) як окремих ОЗ.
На податковий облік низькодохідних платників обраний підхід ніяк не впливає. Тобто податкові наслідки будуються лише на підставі бухобліку.
А ось для високодохідних різниця є очевидною — у випадку з поліпшенням або відображенням нового двигуна як ОЗ їм доведеться мати справу з відповідними амортизаційними різницями***.
*** Детальніше з ними ви могли ознайомитися у статті «Перехідна» амортизація: нараховуємо правильно» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 7.
Блоги 
