Інвалютні ціни у внутрішньоукраїнських договорах, «курсові» коригування

Прив’язка цін до інвалюти? Можна!

Хоча питання залишається дискусійним.

ГКУ вважає ціну однією з істотних умов госпдоговору. І її згідно з ч. 2 ст. 189 цього Кодексу вказують у договорі у гривнях. Ціни у ЗЕД-договорах (контрактах) можуть визначати в іноземній валюті за згодою сторін.

Водночас абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГКУ встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулює ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

А що ЦКУ? Він підтверджує (ч. 1 ст. 524), що в загальному випадку зобов’язання має бути виражено у гривні. Однак відповідно до ч. 2 цієї статті сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання і в інвалюті. Причому (що важливо!) ЦКУ не встановлює жодних додаткових вимог для цього.

Крім того, ч. 2 ст. 533 ЦКУ визначає: якщо в зобов’язанні визначений грошовий еквівалент в інвалюті, суму, що підлягає сплаті у гривнях, розраховують за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Таке правило діє, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором чи законом (іншим нормативно-правовим актом).

Здавалося б, ось і відповідь усім скептикам, які виступають проти можливості прив’язки цін до курсу інвалют. У чому ж тоді дискусійність питання?

Уся річ у тім, що останнім часом і Мінекономрозвитку (лист від 02.09.2014 р. № 3723-08/30327-07), і НБУ (лист від 28.08.2014 р. № 18-315/47707) виступають проти встановлення цін у інвалюті у внутрішніх договорах.

Крім того, на сьогодні діє постанова КМУ «Про удосконалення порядку формування цін» від 18.12.98 р. № 98. Хоч і розроблено її було під час першого різкого стрибка курсу інвалют (майже 17 років тому), чітка вимога про те, що формування, встановлення та застосування вільних цін на території України здійснюється виключно у гривні, з неї нікуди не зникла.

Між тим ми все одно вважаємо, що прив’язка цін до інвалюти можлива. Останнє слово тут за судами. А ВСУ — «за» можливість установлення цін, яке нас цікавить, в інвалюті (постанова від 07.10.2014 р. № 3-133гс14, ср. ). При цьому акцент у його висновках був зроблений на тому, що положення чинного законодавства хоча й передбачають обов’язковість застосування гривні під час здійснення розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквівалента зобов’язань в інвалюті. Нещодавно висловив свою підтримку такої позиції і ВГСУ (питання 10 Оглядового листа від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013, питання 8 постанови від 17.12.2013 р. № 14). При цьому він звертав увагу на те, що встановлення прив’язки цін у внутрішніх договорах до інвалюти унеможливлює отримання інфляційних у разі прострочення боржником своїх грошових зобов’язань за договором.

Та й поки валютні коливання не були такими різкими, вищі органи були більш-менш одностайні, не вбачаючи нічого «гріховного» у прив’язці «внутрішніх» цін до інвалюти (листи Мінекономіки від 20.10.2009 р. № 3804-25/544 і ДПАУ від 11.03.2005 р. № 2045/6/23-5315).

Зверніть увагу! Якщо ви вирішили прив’язати ціни до курсу інвалюти, то майте на увазі: ціну в договорі потрібно визначити у гривнях із зазначенням її еквіваленту в інвалюті на дату укладення договору. Найбільш вдалим нам здається таке формулювання в договорі: «Вартість товарів за цим договором складає 27000 грн. (у тому числі ПДВ — 4500 грн.), що відповідає 1000 євро на момент укладення договору. Плата за договором здійснюється у гривнях виходячи з офіційного курсу євро на момент оплати».

Як бачите, останнє слово формулювання також може варіюватися, адже прив’язку цін допускають не лише до курсу на дату оплати, а й на дату відвантаження товару.

Бухгалтерський облік

Саме за його даними з початку цього року визначаємо об’єкт обкладення податком на прибуток*.

* Детальніше — у статті «Податок на прибуток: фінрезультат усьому голова» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 4.

Тут діють загальні правила обліку доходів і витрат.

Доходи слід визначати на дату переходу покупцю ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на товар, при виконанні всіх умов з п. 8 П(С)БО 15. Витрати у вигляді собівартості реалізованих товарів — одночасно з визнанням доходу, для отримання якого такі витрати були понесені (п. 7 П(С)БО 16). Отримання передоплати згідно з п.п. 6.3 П(С)БО 15 до виникнення доходу не призводить.

Ось тільки в деяких випадках доведеться вдатися до їх коригувань.

Якщо ціна в договорі прив’язана до курсу інвалюти на дату відвантаження товару, то з визначенням доходів все є однозначним. Жодних коригувань їх сум проводити не доведеться.

«Познайомитися» з коригуваннями ближче вам доведеться лише в тих випадках, якщо ціна в договорах прив’язана до курсу НБУ на дату оплати зобов’язання.

Але якщо першою подією при цьому є саме оплата, то жодних коригувань проводити не потрібно. На дату відвантаження доходи слід визнати в сумі отриманої передоплати.

Якщо ж ви спочатку поставили товар і тільки потім вам його оплатили (саме цього дня ви дізналися про його ціну та вартість), тоді суму доходу доведеться виправити. Залежно від того, зросла чи зменшилася ціна товару, розраховану різницю доведеться відобразити у складі доходів або витрат.

Як же правильно їх обліковувати? Мінфін (див. лист від 31.07.2009 р. № 31-34000-10-16/20869) рекомендує ідентифікувати такі доходи/витрати як інші операційні (субрахунки 719 «Інші доходи від операційної діяльності» і 949 «Інші витрати операційної діяльності» відповідно). Ми ж вважаємо, що не буде помилкою використання рахунка 70 (збільшення доходу показуємо, наприклад, за кредитом субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів», зменшення — за дебетом субрахунку 704 «Вирахування з доходу»).

Так, і ще обов’язково подбайте про оформлення первинними документами зміни ціни товару (для вашого ж спокою). Наприклад, це може бути коригування до витратної накладної.

Облік з ПДВ

ПЗ з ПДВ у постачальника в загальному випадку визначають за першою подією, тобто надходженням грошей або відвантаженням товарів. У зв’язку з цим є сенс розглянути декілька можливих ситуацій.

1. Якщо ціна в договорі прив’язана до дати оплати.

У такому разі з коригуваннями ви матимете справу, лише якщо (а) першою подією є відвантаження товару; (б) має місце часткова оплата з остаточним розрахунком після відвантаження товару.

Якщо ж перша подія — оплата товару в повному обсязі, то необхідності проводити коригування не буде. ПЗ постачальника в такому разі слід визначити на дату передоплати за курсом НБУ, установленим на цей день. Відвантаження ж товару на податкові наслідки з ПДВ жодним чином не вплине.

У першому випадку, тобто при подальшій оплаті, ПН, на підставі якої визначають ПЗ постачальника, складають на дату відвантаження товару. Для визначення ціни товару при цьому використовують курс НБУ, що діє на таку дату. При проведенні оплати товару залежно від зміни валютного курсу переглядають ціну товарів і відповідно ПЗ з ПДВ постачальника (разом з ним, зрозуміло, і ПК покупця). Для коригування ПДВ при цьому складають (на дату оплати) РК до ПН на підставі п. 192.1 ПКУ. Якщо РК є «збільшуючим» (або РК до ПН, складеної до 01.02.2015 р., або РК до ПН, яка не повинна видаватися покупцю), реєструє його в ЄРПН продавець, «зменшуючим», — покупець**.

** Корисну для себе інформацію ви знайдете у статті «РК зареєстрували із запізненням: що в декларації?» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 16.

У другому випадку все дещо складніше. На частину товару, оплачену під час першої оплати, потрібно скласти ПН, вказавши в ній кількість товару пропорційно загальній сумі вартості товару за курсом на таку дату.

Оскільки ціна в договорі прив’язана до оплати, то надалі вартість оплачених «за першим разом» товарів не переоцінюють. Відповідно, не виправляють і ПЗ з ПДВ за ними.

А ось на частину товарів, що залишилася неоплаченою, складають ще одну ПН на дату відвантаження всієї партії товару. При цьому ціна в такій накладній — та сама, що і в першій ПН. Склали. Але що робити з курсом, який змінився? При проведенні остаточного розрахунку продавець складає РК до «другої» ПН (підстава — зміна ціни товарів, які були поставлені) — з рівнянням на потрібний нам курс НБУ. Реєструвати в ЄРПН такий РК слід у загальному порядку (див. вище).

Зауважте, що існують й інші підходи, але, на нашу думку, цей є найбільш логічним.

2. Якщо ціна в договорі прив’язана до дати відвантаження товарів.

Тоді коригування потрібно проводити, якщо (а) перша подія — передоплата; (б) має місце часткова оплата (остаточний розрахунок — після відвантаження товару).

Якщо першою подією в такому разі є саме відвантаження товару, вдасться обійтися без проведення коригувань. ПЗ постачальника потрібно визначити на дату такого відвантаження за курсом НБУ на цей день. Подальша ж оплата товару не вплине на податкові наслідки як з ПДВ, так і з податку на прибуток.

У першому випадку вам доведеться виписати ПН на дату отримання передоплати, тоді як на дату відвантаження товару — РК до такої ПН. У останньому ви виправите і ціну на товар, і ПЗ з ПДВ.

Другий випадок є дещо складнішим. Тут доведеться виписати дві ПН:

— першу — на дату отримання передоплати — на частину товару, на яку «вистачає» такої суми (за ціною, визначеною за курсом на дату отримання часткової оплати);

— другу — на дату відвантаження товару — на частину товару, що залишилася (ціна, визначена згідно з курсом НБУ на цю дату, — уже остаточна).

При цьому за допомогою РК до першої ПН вартість передоплаченої частини товару також потрібно привести до потрібної ціни. Такий РК реєструвати в ЄРПН слід у загальному порядку (див. вище).

Залишається лише закріпити розглянутий матеріал прикладом.

Облік постачання/купівлі товару з прив’язкою ціни в договорі до курсу інвалюти на дату проведення оплати за товар

m.shevchuk@buhgalter911.com