Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, жовтень, 2015/№41
Друкувати

Сумісники: хрестоматія роботодавця

Клиженко Яна, експерт з питань оплати праці, y.klyzhenko@buhgalter911.com
Прийняття на роботу сумісників уже давно стало справою звичною. Проте запитань у роботодавців чомусь досі «вагон і маленький візочок». Що можна? Чого не можна? Які відмінності від основних працівників? У цьому матеріалі ми точно розберемося і з «вагоном» запитань і з «візочком» нюансів.
трудові відносини

Загальне правило: якщо особа має основну роботу (там, де зберігається її трудова книжка), вона має право працювати за сумісництвом — у цього або іншого роботодавця. У першому випадку має місце внутрішнє сумісництво, у другому — зовнішнє. Далі розглянемо питання, пов’язані з працевлаштуванням зовнішнього сумісника.

Фундаментальні основи

Для звичайних працівників (небюджетників і недержслужбовців) законодавчих обмежень для роботи за сумісництвом немає. Їх може встановити роботодавець в трудовому/колективному договорі (головне — не порушувати конституційне право працівника на працю).

Особливість такого працевлаштування — робота виконується у вільний від основної роботи час. Число трудових договорів за сумісництвом, як і сукупна тривалість робочого дня/тижня за ними, не обмежується (див. рішення Апеляційного суду Миколаївської обл. від 17.02.2010 р. № 22ц-433/2010). Отже, особа може укласти скільки завгодно договорів за сумісництвом. Головне, щоб робочий час за ними не збігався.

У загальному випадку для роботи за сумісництвом не потрібна згода роботодавця за основним місцем роботи.

Майте на увазі, що не є сумісником:

— студент, який навчається на денній, вечірній, заочній, екстернатній або дистанційній формі навчання та влаштовується на роботу вперше (не забудьте оформити йому трудову);

— фізособа-підприємець, яка влаштовується на роботу (і в іншого роботодавця не працює).

Приймаємо сумісника: майже все як в основних

Прийняти працівника на роботу за сумісництвом можна, якщо у штатному розписі підприємства є вакантна посада.

Суміснику, як і основному працівнику, може бути встановлений строк випробування ( ч. 1 ст. 26 КЗпП).

Оформлювальна частина при прийнятті сумісника є стандартною. Майбутній працівник подає роботодавцю заяву про прийняття на роботу. Разом із заявою надає документи, необхідні для укладення трудового договору. Ними є паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків, військово-обліковий документ (посвідчення про приписку до призовної дільниці — для призовників, військовий квиток або тимчасове посвідчення — для військовозобов’язаних), інші документи, які згідно зі ст. 25 КЗпП не заборонено вимагати від осіб, що приймаються на роботу.

Трудова книжка при прийнятті на роботу за сумісництвом не надається (детальніше читайте далі).

Трудовий договір може укладатися як у письмовій, так і в усній формі. Оформляють укладення трудового договору наказом (розпорядженням) роботодавця про прийняття працівника на роботу за сумісництвом. З наказом працівника знайомлять під підпис.

Однак майте на увазі, що дотримання письмової форми трудового договору є обов’язковим у випадках, зазначених у  ч. 1 ст. 24 КЗпП, зокрема, якщо працівник працевлаштується до підприємця. Зауважимо, що починаючи з поточного року реєструвати в центрі зайнятості трудовий договір, укладений з підприємцем, не потрібно.

Після того як наказ (розпорядження) про прийняття на роботу підписаний, відділ кадрів формує особову справу працівника-сумісника і заповнює на нього особову картку (типова форма № П-2, затверджена спільним наказом Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 р. № 495/656). Адже особова картка заповнюється на усіх працівників, прийнятих на підприємство, у тому числі за сумісництвом.

Важливо! Роботодавець повинен повідомити орган ДФСУ про працевлаштування працівника в порядку, установленому КМУ. Причому це стосується і працевлаштування сумісників. Детально про таке повідомлення ми розповідали в «Бухгалтер 911», 2015, № 38. Нагадаємо, що неподання повідомлення загрожує роботодавцям «драконівськими» штрафами.

Конкретна тривалість робочого часу за сумісництвом не встановлена, але вона не має перевищувати нормальну тривалість робочого часу, встановлену КЗпП.

Попрацював і досить. Звільняємо сумісника

Трудовий договір з працівником-сумісником розривають у загальному порядку з підстав, встановлених КЗпП, іншими нормативно-правовими актами (див. ст. 7 КЗпП).

Оформляють припинення трудового договору з сумісником наказом (розпорядженням) керівника про припинення трудового договору. У день звільнення з працівником проводять остаточний розрахунок і виплачують усі належні йому відповідно до трудового законодавства суми, а саме:

— зарплату за фактично відпрацьований час у місяці звільнення;

— вихідну допомогу у випадках, передбачених ст. 44 КЗпП;

— компенсацію за невикористану відпустку.

Трудова книжка: потрібна — не потрібна?

Трудову книжку працівника-сумісника ведуть за місцем його основної роботи. Отримати її на руки працівник зможе тільки при звільненні з основного місця роботи. Саме тому при працевлаштуванні за сумісництвом трудову книжку не пред’являють.

Не може бути працевлаштований за сумісництвом працівник, який не має основного місця роботи (тобто місця роботи, де ведуть його трудову книжку). Тому якщо працівник надає трудову книжку, то він вже не є сумісником!

Бажаєте ознайомитися з трудовими досягненнями працівника? Немає проблем! Для цього працівник звертається до роботодавця за основним місцем роботи з проханням видати йому засвідчену виписку з трудової книжки з відомостями про роботу.

Також майте на увазі, що виключно за бажанням працівника запис про роботу за сумісництвом може бути внесений до його трудової книжки окремим рядком роботодавцем за місцем основної роботи. Для цього потрібно отримати від роботодавця за неосновним місцем роботи довідку в довільній формі. У цій довідці мають бути вказані усі необхідні для заповнення трудової книжки дані:

— найменування підприємства, яке є неосновним місцем роботи для цього працівника;

— дати приймання та звільнення з роботи за сумісництвом;

— дати та номери наказів про прийняття на роботу за сумісництвом і про звільнення з роботи;

— найменування роботи, професії або посади, на яку працівник був прийнятий за сумісництвом.

Сумісникам також платять…

Робота за сумісництвом є різновидом роботи на умовах неповного робочого часу. Працю сумісника оплачують пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку ( ст. 1021 КЗпП). Тому зарплата сумісника може бути менше розміру мінзарплати. Однак майте на увазі: за умов нормальної тривалості робочого часу зарплата сумісника має бути не нижче встановленого законодавством рівня мінзарплати.

З 01.09.2015 р. мінзарплата становить 1378 грн.

Аналогічне правило діє і для сумісників-відрядників. Відрядні розцінки встановлюють у такому розмірі, щоб при виконанні місячної норми оплата праці працівника становила не менш мінімальної заробітної плати.

Крім того, сумісник має право на встановлення доплат, надбавок, премій, інших виплат, гарантованих КЗпП, генеральною або галузевою угодою, колективним договором, укладеним на підприємстві. Зокрема, роботодавець повинен оплачувати в підвищеному розмірі працю сумісника в нічний час, у подвійному розмірі — працю у святкові та неробочі дні тощо.

Однак є свої нюанси. Якщо сумісник виконує роботу понад передбачений трудовим договором час, але в межах встановленої законодавством тривалості робочого дня, то така робота не вважається наднормовою (див. абз. 2 п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. № 13). Тому вона оплачується в одинарному розмірі.

Оподаткування зарплати сумісника

Зарплата сумісника оподатковується в загальному порядку: на неї нараховують ЄСВ і з неї утримують ЄСВ, ПДФО та ВЗ. Однак деякі особливості є. Так, при нарахуванні ЄСВ на зарплату, лікарняні, декретні сумісника не потрібно дотримуватися вимоги щодо ЄСВ з мінзарплати.

Незалежно від розміру бази нарахування ЄСВ нараховуйте ЄСВ на фактичний розмір зарплати (лікарняних, декретних) сумісника.

Користуєтеся правом на понижуючий коефіцієнт до ставок ЄСВ? Тоді майте на увазі: його можна застосовувати і при нарахуванні ЄСВ на зарплату, лікарняні та декретні сумісника.

Що стосується ПДФО, то слід мати на увазі, що сумісник має право на ПСП, якщо він не користується такою пільгою за основним місцем роботи. Для цього він подає заяву про застосування ПСП. Рекомендуємо попередити працівника про відповідальність за застосування ПСП за двома місцями роботи (подробиці далі).

Відпустка сумісникам

Сумісники мають право на оплачувану щорічну основну відпустку повної тривалості. Робота в режимі неповного робочого часу на встановлену тривалість щорічної відпустки не впливає (працівник може відпочивати мінімум 24 календарні дні). За бажанням працівника відпустку на роботі за сумісництвом слід надавати одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Це право працівника, а не обов’язок! Працівник може піти у відпустку за основним місцем роботи, але продовжити працювати за сумісництвом (і навпаки).

«Поблажка» для сумісників: у перший рік роботи вони мають право взяти щорічну відпустку повної тривалості до настання 6-місячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві одночасно з відпусткою за основним місцем роботи ( п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). Рекомендуємо вимагати від працівника довідку з основного місця роботи (у довільній формі) про надання щорічної відпустки в певний період.

А ось щодо щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці ( ст. 7 Закону про відпустки) і за особливий характер праці ( ст. 8 Закону про відпустки) є нюанс. Вони надаються суміснику тільки тоді, коли час його фактичної зайнятості в таких умовах становить не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади ( п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки).

Право на таку відпустку мають працівники, зазначені у Списку № 1290-1 і Списку № 1290-2.

Майте на увазі: сумісникам, які працюють на умовах неповного робочого дня, не належна додаткова відпустка за ненормований робочий день (п. 3 листа Мінпраці від 03.03.2011 р. № 162/13/84-11). При поєднанні неповного робочого дня та неповного робочого тижня додаткова відпустка за ненормований робочий день також не надається.

Невже сумісників узагалі залишили без додаткових відпусток? Ні. Виняток є. Так, за наявності підстав, зазначених у  ст. 19 Закону про відпустки (ср. 025069200), сумісники мають право на додаткову відпустку «на дітей» (листи Мінпраці від 03.03.2008 р. № 42/13/133-08, від 18.05.2011 р. № 164/13/116-11). Також сумісникам надають соціальні відпустки: відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, а також відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Такі працівники мають право скористатися відпусткою без збереження зарплати на підставі ст. 25 і  26 Закону про відпустки.

Крім того, сумісникам є недоступними багато додаткових відпусток: оплачувана додаткова відпустка у зв’язку з навчанням (лист Мінпраці від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06) і для чорнобильців (лист Мінпраці від 18.05.2011 р. № 164/13/116-11).

Відпускні суміснику розраховуються в загальному порядку. Зверніть увагу: розрахунок середньої зарплати для оплати періоду відпустки за основним місцем роботи та за сумісництвом проводиться окремо. Подробиці на «відпускну» тему читайте у «Бухгалтер 911», 2015, № 16, с. 22.

До речі, якщо сумісник звільняється, не використавши належні йому дні щорічної відпустки, то йому в загальному порядку належить грошова компенсація ( ст. 24 Закону про відпустки). А ось просто замінити дні відпочинку на гроші — не можна.

Допомоги з ФСС для сумісника

Особи, які працюють за сумісництвом, так само, як і їх основні «одноплемінники», застраховані в системі загальнообов’язкового державного соцстрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Це означає, що вони можуть розраховувати на лікарняні і допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.

Допомогу на поховання за рахунок коштів ФСС за місцем роботи за сумісництвом не надають.

Сумісникам лікарняні та допомогу по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом призначаєте на підставі:

1) копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи;

2) довідок про середню заробітну плату з основного місця роботи та інших місць роботи за сумісництвом (якщо їх декілька).

Нагадуємо, що тепер на роботі за сумісництвом і за основним місцем роботи визначають розрахунковий період та середню зарплату окремо за кожним місцем роботи ( п. 30 Порядку № 1266).

Єдина норма, яка зв’язує різні місця роботи і, до речі, перекочувала зі старої редакції Порядку № 1266, — сумарна зарплата, з якої розраховують виплати, за місяцями розрахункового періоду — за основним місцем роботи і за сумісництвом не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Нагадаємо, що у 2015 році розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ становить: у січні — серпні — 20706 грн., у вересні — грудні — 23426 грн.

Детальніше про розрахунок лікарняних і декретних «по-новому» читайте у «Бухгалтер 911», 2015, № 28, с. 11.

А тепер декілька слів про оподаткування допомог. Лікарняні та декретні, нараховані суміснику, уключайте до бази справляння ЄСВ. До їх суми застосовуйте ставку ЄСВ у частині:

— утримань у розмірі 2 %;

— нарахувань на допомогу звичайних працівників у розмірі 33,2 %, працівників-інвалідів, працевлаштованих у юросіб, — 8,41 %.

Вимога про сплату ЄСВ з мінзарплати, якщо база справляння ЄСВ менше МЗП, на сумісників не поширюється.

Лікарняні (декретні) відображайте у табл. 1 і 6 Звіту з ЄСВ. Причому в табл. 6 для відображення лікарняних (декретних) формуйте стільки рядків, на скільки місяців припадає період тимчасової непрацездатності (відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами).

Лікарняні обкладайте ПДФО та ВЗ у складі зарплати за ставками 15 % і 20 %. Перехідні лікарняні для цілей оподаткування відносьте до місяців, за які вони нараховані.

У розд. І Податкового розрахунку за формою № 1ДФ лікарняні відображайте з ознакою доходу «101». Також їх суми та суми утриманого ВЗ повинні потрапити до рядка «Військовий збір» розділу II форми № 1ДФ.

Суми допомоги по вагітності та пологах названо серед виплат, які не включаються до складу оподатковуваного доходу працівника (див. п.п. 165.1.1 ПКУ). Отже, ПДФО та ВЗ з їх суми утримувати не треба.

У розд. І форми № 1ДФ суми декретних проставляйте з ознакою доходу «128». А ось у рядку «Військовий збір» розд. II форми № 1ДФ їм немає місця.

ПСП застосовували обидва роботодавці. Як повернути пільгу?

Якщо працівник користувався ПСП за декількома місцями отримання доходу, це є порушенням порядку застосування такої пільги. У результаті працівник втрачає право на застосування ПСП за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, і закінчуючи місяцем, в якому право на застосування ПСП відновлюється ( п.п. 169.2.4 ПКУ).

«Виловлюють» порушення податківці, вони ж складають і надсилають роботодавцям повідомлення за формою ФП. Після отримання повідомлення кожний роботодавець повинен:

— припинити застосування ПСП до зарплати працівника;

— перевірити, чи не припустився помилки бухгалтер при складанні Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, вказавши неправильну інформацію про застосування до зарплати працівника ПСП.

Щоб відновити право на пільгу, працівник подає заяву про відмову від ПСП усім роботодавцям (у довільній формі). У ній вказує місяць, коли вперше пільгу застосували за декількома місцями роботи одночасно. На підставі заяви кожний роботодавець повинен нарахувати та утримати:

— відповідну суму недоїмки, яка виникла внаслідок незаконного застосування ПСП. Недоплата за ПДФО розраховується починаючи з місяця, в якому відбулося порушення, і до місяця припинення застосування ПСП;

— штраф у розмірі 100 % суми такої недоїмки.

Такі суми утримують за рахунок найближчої виплати доходу працівнику. А якщо поточного доходу бракує, то такі суми утримують за рахунок подальших виплат.

Суми недоплати з ПДФО та штраф слід погасити за кожним місцем роботи.

При утриманні недоїмки з ПДФО та штрафу необхідно дотримуватися норм ст. 128 КЗпП. На нашу думку, у цій ситуації обмеження розміру відрахувань при утриманні недоплати ПДФО та штрафу становить 20 % від заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику (адже ПКУ спеціальних вказівок із цього приводу не надає). Однак за заявою працівника погашати «борги» можна і в більшому розмірі.

Якщо сума недоплати та/або штраф не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку (у разі припинення трудових відносин), то платник податків повинен відобразити такі суми в річній податковій декларації, яка подається до 1 травня року, наступного за звітним ( абзац другий п.п. 169.2.4 ПКУ).

Погасили борг і штраф? Право на застосування ПСП можна відновити з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума недоїмки і штраф повністю погашені ( п.п. 169.2.4 ПКУ). Але не автоматично! Для цього:

— працівнику потрібно подати нову заяву про застосування ПСП (тільки за одним місцем роботи на свій вибір). Зробити це можна з місяця, наступного за місяцем повного погашення недоплати та штрафу;

— роботодавцю слід направити до органу ДФСУ письмовий запит з проханням надати інформацію про відновлення права працівника на застосування ПСП. Тільки після того, як податкова «дасть добро», роботодавець може застосовувати пільгу до зарплати працівника.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ у графах 3а і 3 відображають суму зарплати за поточний квартал, а у графах 4а і 4 — суму ПДФО за поточний квартал, а також суми (чи їх частину) ПДФО, донарахованого у зв’язку з незаконним застосуванням ПСП, і штрафу. Коригування податкових розрахунків за формою № 1ДФ за попередні квартали в цій ситуації подавати не потрібно, оскільки неправомірне застосування ПСП не пов’язане з помилкою бухгалтера.

y.klyzhenko@buhgalter911.com

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться