Військовий облік на підприємстві: веди або відповідай

Хто вони — «потенційні солдати»? На це запитання нам відповість ч. 9 ст. 1 і ч. 1 ст. 15 Закону № 2232*.

* Закон України «Про військовий облік і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

Так, призовники — це особи, приписані до призовних дільниць. Це молоді люди віком від 18 до 27 років, які придатні до служби за станом здоров’я і не мають звільнень або відстрочень.

У свою чергу, до військовозобов’язаних належать особи, що перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони країни. Це ті, хто за плечима має армійське минуле, військову кафедру тощо (нагадаємо, що для чоловіків, які мають звання від солдата та аж до старшого офіцера, граничний вік перебування у військовому запасі тепер становить 60 років, вищих офіцерів — 65 років, а для жінок — 50 років).

Ви вже подумки прикинули, хто з ваших працівників підпадає під такі критерії? Ось ми сьогодні й розповімо, що саме потрібно від роботодавця.

Між тилом та АТО — роботодавців ланка

Виконання громадянами України військового обов’язку забезпечують у тому числі й підприємства, установи та організації ( ч. 7 ст. 1 Закону № 2232).

Як саме? За допомогою цілої низки заходів, зазначених у згаданому Законі. Зокрема, вони зобов’язані вести персональний військовий облік призовників і військовозобов’язаних (а також резервістів).

Фізособи-підприємці не ведуть військовий облік, оскільки не зазначені в  ч. 7 ст. 1 Закону № 2232.

Персональному обліку підлягають військовозобов’язані та призовники, які взяті на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах ( п. 1.2 Інструкції № 660**). Зняті або виключені з військового обліку у військкоматах призовники або військовослужбовці знімаються з обліку на підприємствах.

** Інструкція з організації ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затверджена наказом Міністерства оборони України від 15.12.2010 р. № 660.

Ведення військового обліку на підприємстві покладено на його керівника ( ч. 5 ст. 34 Закону № 2232). Проте, як правило, таку справу доручають працівнику кадрової служби, а на малих підприємствах — і зовсім бухгалтеру. Далі називатимемо таких осіб «військововідповідальними».

Якщо ви покладаєте обов’язки з ведення військового обліку на одного з своїх працівників, то отримайте від нього письмову заяву, для того, щоб ініціатива виходила саме від працівника. Адже якщо ініціатором виступить роботодавець, то доведеться дотриматися повідомлювальної процедури, яка є обов’язковою при зміні істотних умов праці ( ч. 3 ст. 32 КЗпП), тобто попередити працівника за два місяці та отримати згоду виконувати обов’язки з ведення військового обліку.

До речі, якщо ведення військового обліку покладено, зокрема, на працівника кадрової служби (зазвичай, якщо число військовозобов’язаних і призовників на підприємстві не досягає 500 осіб), то доцільно встановити йому доплату. Максимальний розмір — 50 % посадового окладу (без урахування інших надбавок і доплат). Таку думку озвучило Мінсоцполітики в листі від 12.09.2013 р. № 1033/13/84-13.

«Військововідповідальний» тільки веде облік, підписує документи все одно керівник.

Що ж належить до обов’язків «військововідповідального»?

Трудові будні «військововідповідального»

Ясна річ, що на «військововідповідального» лягає уся документальна тяганина. Але це не усе. Детальний перелік заходів, які зобов’язаний проводити «військововідповідальний» на підприємстві, визначений п. 3.4 Інструкції № 660. Розглянемо найбільш примітні.

1. При прийнятті на роботу в обов’язковому порядку перевіряє наявність військово-облікових документів. Нагадуємо, що призовників і військовозобов’язаних приймають на роботу, якщо вони перебувають на військовому обліку у військкоматі. За порушення — штраф (див. п. 3 таблиці наприкінці статті). Рекомендуємо зробити копії таких документів і підшити їх в особисту справу новоприйнятого працівника.

Військово-облікові документи — це посвідчення про приписку до призовної дільниці (у призовників), військовий квиток або тимчасове посвідчення (у військовозобов’язаних).

2. Веде персональний облік усіх військовозобов’язаних і призовників.

«Військововідповідальний» заповнює реквізити розділу II «Відомості про військовий облік» типової форми первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника» (далі — особова картка). Форму особової картки затверджено спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 р. № 495/656. Порядок заповнення рядків розділу II «Відомості про військовий облік» залежить від категорій осіб, які підлягають військовому обліку, і описаний у  пп. 3.6 — 3.10 Інструкції № 660.

Крім того, «військововідповідальний» протягом 5 днів уносить до особових карток «потенційних солдатів» зміни, що стосуються сімейного стану, місця проживання, освіти, місця роботи та посади. Щомісяця, до 5-го числа повідомляє у військкомати донесенням за формою додатка 1 до Інструкції № 660 про зміни, що відбулися в облікових даних.

Також «військововідповідальний» періодично звіряє дані особових карток із записами у військово-облікових документах працівників. Увага! Такі документи приймаються «військововідповідальним» під розписку, форму якої наведено в  додатку 4 до Інструкції № 660. І не менше 1 разу на рік проводить звірку особових карток працівників з обліковими даними військкоматів.

До речі, у листі від 07.02.2015 р. № 322/2/964 Міноборони зазначає: потрібно заповнювати, вести та подавати до відповідних військкоматів три списки військовозобов’язаних (опрацюванням списків займаються різні структурні підрозділи військкоматів), а саме на: військовозобов’язаних рядового, сержантського та старшинського складу; офіцерів запасу; призовників. Зауважимо: формально такі списки — це парафія навчальних закладів. Але враховуючи той факт, що підприємства зобов’язані сприяти мобілізації (див. п. 3 далі), формувати такі списки можуть зобов’язати і підприємства.

3. Сприяє мобілізації. Підприємства зобов’язані надавати відповідним органам державної влади і органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування та проведення мобілізаційних заходів ( абз. 14 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII).

4. Сигналізує про «текучку». Протягом 7 днів повідомляє військкомати про прийнятих або звільнених призовників і військовозобов’язаних. Письмове повідомлення складають окремо щодо кожного прийнятого/звільненого працівника в довільній формі за підписом керівника підприємства.

Повідомлення, як правило, подають до військкомату за місцем реєстрації підприємства. Виняток: якщо не збігаються місця приписки, фактичного проживання та роботи***.

*** Наприклад, така ситуація: працівник зареєстрований в одному населеному пункті, а проживає та працює в іншому. За загальним правилом роботодавець повинен повідомити військкомат за своїм місцем реєстрації, що у нього з’явився новий військовозобов’язаний працівник. Однак ми рекомендуємо повідомити і військкомат за місцем прописки працівника. Імовірно, «подвійний сигнал» має бути підставою для військкомату за місцем реєстрації військовозобов’язаного про тимчасове зняття його з обліку, а для військкомату за місцем реєстрації підприємства — для взяття його на тимчасовий облік.

5. Повідомляє військкомати про наявність призовників. Не пізніше 1 грудня поточного року складає та подає у військкомати списки юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць за формою додатка 2 до Інструкції № 660. Ось тут відразу заспокоїмо: це «головний біль» скоріше ВНЗ, адже на підприємствах такі працівники працюють украй рідко.

6. На вимогу військкоматів повідомляє працівників підприємства, які є військовозобов’язаними та призовниками, про їх виклик до військкомату та забезпечує їх своєчасне прибуття за цим викликом.

7. Своєчасно оформляє бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на військовий час за підприємством, яке має мобілізаційні завдання.

Мабуть, найбільше напружує повідомлювально-забезпечувальний бік військового обліку. Однак нічого не вдієш. Зараз з’ясуємо, як із цим впоратися.

Місія «повідомлювача» і «зв’язкового»

Керівники підприємств зобов’язані забезпечувати своєчасне прибуття працівників за викликом військкомату, а також постійно контролювати дотримання працівниками правил військового обліку.

У листі від 07.02.2015 р. № 322/2/964 Міноборони наводить примірний алгоритм дій «військововідповідального»:

1) після того, як з військкомату надійде розпорядження про виклик працівників, потрібно видати наказ керівника про направлення військовозобов’язаних до військкомату. У наказі уточнюють строк прибуття та призначають старшого від підприємства;

2) довести зазначений наказ до військовозобов’язаних;

3) якщо військовозобов’язані відмовляться виконувати вимоги наказу та не з’являться до військкомату:

— письмово повідомити про порушників правил військового обліку до військкомату;

— направити повідомлення до органів внутрішніх справ про доставку тих, хто ухиляється.

Міноборони видає бажане за дійсне, оскільки до обов’язків підприємств не входить залучення органів МВС для доставки тих, хто ухиляється.

Увага! Роботодавець зобов’язаний відпустити працівника з роботи, не розцінюючи це як відсутність через неповажну причину.

А якщо «відкосити»?

Дійсно, а що буде, якщо «не морочитися» з військовим обліком? У такому разі керівнику або «військововідповідальному» загрожує покарання у вигляді адмінвідповідальності. «Тарифи» за порушення наведемо в таблиці.

Вважаємо, найбільше лякає п. 1 цієї таблиці. І не даремно! Норма прописана досить бідно, і при цьому під «покарання» може потрапити практично будь-яке «оборонно-мобілізаційне» порушення ☹. Такі реалії нашого напіввійськового часу.

До речі, протоколи про адмінпорушення складають уповноважені на те посадові особи військкоматів.

y.klyzhenko@buhgalter911.com