Не заповнено ряд. 18.1 ПДВ-декларації: що робити?

Від такої прикрої помилки не застрахований ніхто. Тим більше що частково в цьому вина і податківців — адже у зв’язку з оновленням форм звітності не було своєчасно налагоджено автоматичний контроль заповнення декларації з ПДВ.

Як дивляться на цю помилку контролери? На їх думку, якщо ряд. 18.1 у декларації не заповнено (при заповненому ряд. 18), то вважається, що платник узагалі не задекларував суму податкових зобов’язань (ПЗ). Тому за особовим рахунком вони проведуть суму ПЗ, що дорівнює нулю. Казначейству у зв’язку з цим податківці також подадуть Реєстр з нульовою сумою ПДВ, а отже, гроші з електронного ПДВ-рахунка на сплату ПЗ за декларацією так і не будуть списані до бюджету.

Як раніше зазначалося в ЗІР (категорія 101.30 — діяла до 01.02.2016 р.), а також у листі № 3318¹, при незаповненому ряд. 25.1 (нинішній ряд. 18.1) фіскали вважають, що вони мають право самостійно донарахувати ПЗ і застосувати штраф на підставі п. 123.1 ПКУ — у розмірі 25 % суми визначеного ПЗ. Як альтернативу податківці пропонують подати УР і «самовиправитися» з нарахуванням «самоштрафу» в розмірі 3 %.

¹ Лист Міндоходів від 13.05.2013 р. № 3318/7/99-99-19-04-02-17-06.

Наскільки правомірні вимоги податківців? Ми вважаємо, що йти на поводі у них не варто. Спочатку декілька слів зазначимо про наслідки виконання прохання податківців (якщо його виконати взагалі реально).

Подавши УР, як того хочуть податківці, ви покажете з «плюсом» значення за ряд. 18.1, визнавши, що тільки з цього моменту ви задекларували ПЗ. Причому, оскільки гроші «за декларацією» з електронного ПДВ-рахунка не були списані, сплатити ПЗ, зазначені за ряд. 18.1 УР, доведеться вже за правилами виправлення помилок, тобто безпосередньо до бюджету, повз електронний рахунок ( п. 25 Порядку № 569²). При цьому мало того, що ПДВ буде сплачено, вважайте, повторно (один раз гроші для сплати за декларацією були забезпечені на ПДВ-рахунку, а вдруге — сплачені за УР безпосередньо до бюджету), так ще й сума ПДВ, яку ви своєчасно та належно забезпечили на ПДВ-рахунку для сплати ПЗ за декларацією, фактично буде заморожена.

² Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 569.

Адже якщо захочемо її повернути (це можна зробити через додаток Д4³ — п. 200¹.6 ПКУ), то таке повернення спричинить автоматичне зменшення «законного» регліміту ( абз. 5 п. 200¹.6 ПКУ, абз. 3 п. 21 Порядку № 569). Чого б не було, якби суми одразу списалися до бюджету на підставі декларації. І це при тому, що помилки як такої в декларації немає. Платник правильно визначив суму ПДВ до сплати, просто забув продублювати її значення в ряд. 18.1.

³ Знову ж таки, для такого повернення потрібно мати еквівалентний регліміт ( абз. 6 п. 200¹.6 ПКУ).

Що ж робити в цій ситуації? Як варіант, можна порекомендувати не подавати УР, а чекати подальших дій податківців.

Якщо вони пришлють повідомлення-рішення про суму недоплати та штрафні санкції, то необхідно врахувати таке.

Суди справедливо вважають незаконною позицію податківців щодо недекларування ПЗ, якщо не заповнено ряд. 18.1. Так, наприклад, ВАСУ (постанова від 07.10.2015 р. № К/800/13837/14) за ситуації, коли платник задекларував ПЗ за ряд. 25 (аналог нинішнього ряд. 18) і не заповнив ряд. 25.1 (аналог нинішньої ряд. 18.1), виніс рішення, що допущена платником помилка не мала наслідком заниження суми ПЗ, а тому не утворює склад податкового правопорушення. Адже за результатами внесення виправлень до податкової звітності обсяг податкових зобов’язань не змінився.

У постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 р. у справі № 821/4833/13-а зазначено, що:

«…рядок 25.1 є складовою рядка 25 Декларації з ПДВ і фактично визначає тільки напрям податку. У зв’язку з цим суд не погоджується з позицією податкового органу, що незаповнення рядка 25.1 свідчить про недекларування платником ПДВ.

Таким чином, суд доходить висновку, що заповнення рядка 25 декларації з ПДВ є підтвердженням обчислення платником суми його податкового зобов’язання з податку на додану вартість».

Тобто суди вважають недоліком організації роботи податківців те, що вони для визначення суми ПЗ керуються тільки значенням ряд. 25.1 (нинішній ряд. 18.1) і не враховують при цьому значення ряд. 25 (нинішній ряд. 18) і вид декларації. А за недосконалість програмного забезпечення платники відповідальність нести не повинні.

Крім того, потрібно врахувати, що якщо з «шапки» декларації виходить, що подається загальна декларація (проставлено позначку «Х» навпроти коду 0110), то в такій декларації апріорі ряд. 18.1 дублюватиме ряд. 18. І іншої альтернативи заповнення бути не може.

І таких позитивних судових рішень чимало. Тому, отримавши від податківців податкове повідомлення-рішення про сплату ПЗ та суму штрафів, не бійтеся його оскаржити в суді.

Те, що гроші не списалися з електронного ПДВ-рахунка до бюджету, буде виною податківців. Для платника головне — забезпечити наявність коштів на електронному ПДВ-рахунку у граничні строки, відведені для сплати ПДВ. За те, що вони були списані несвоєчасно, він відповідальності не несе ( п. 40 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).

Крім того, пам’ятайте, що у 2016 році діє мораторій на перевірки⁴, у тому числі й на камеральні ( Закон № 71⁵, роз’яснення в категорії 136.06 ЗІР). Помилку про недекларування ряд. 18.1 податківці можуть виявити тільки за результатами проведення камеральної перевірки. Тому всі повідомлення-рішення, які податківці надсилатимуть за результатами такої перевірки особі, на яку поширюється дія мораторію, визнаються недійсними. На це звертають увагу й суди (постанова Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 р. у справі № 818/2646/15, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 р. у цій же справі).

⁴ Детальніше про мораторій можна дізнатися у статті «Штрафні (податок на прибуток) і перевірочні мораторії: на що сподіватися цього року» у журналі «Бухгалтер 911», 2016, № 9.

⁵ Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ.