Відпустка підприємця: мрія чи реальність?

…єдиноподатник

Єдиний податок (ЄП). Єдиноподатник групи 1 або 2 може не сплачувати ЄП за період перебування у відпустці, якщо:

— по-перше, він не використовує найману працю. З єдиноподатниками групи 1 усе зрозуміло. Вони просто не можуть мати найманих працівників. А ось протягом якого часу не повинен використовувати найману працю єдиноподатник групи 2? Пункт 295.5 ПКУ відповіді на це запитання не надає. На нашу думку, достатньо, щоб підприємець не використовував найману працю з місяця, що передує місяцю виходу у відпустку.

Знову ж таки, якщо підприємець має працівника, який перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або у відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років, то у тому числі й для відпускних цілей вважається, що працівника такий підприємець не має ( п.п. 291.4.1 ПКУ). Відповідно, немає перешкод для виходу у відпустку. Податківці згодні* (роз’яснення в категорії 107.12 ЗІР);

* «…за наявності належним чином оформлених документів (з обов’язковим зазначенням у заяві на отримання відпустки відомостей про перебування в декретній відпустці такого найманого працівника)».

— по-друге, тривалість відпустки становить 1 календарний місяць. Якщо єдиноподатник іде у відпустку меншої тривалості, він повинен буде сплатити за період відпустки ЄП у повному обсязі;

— по-третє, раніше у поточному році він не використав таку можливість. Річ у тім, що відпускна пільга з ЄП надається 1 раз на рік.

Про намір піти у відпустку єдиноподатник групи 1 або 2 зобов’язаний повідомити орган ДФСУ за місцем обліку, подавши заяву про її запланований період у довільній формі.

Текст заяви може бути таким: «Прошу звільнити мене від сплати єдиного податку за липень 2016 року на підставі п. 295.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI як платника єдиного податку групи 2 без найманих працівників, оскільки в період з 1 по 31 липня 2016 року я перебуватиму у відпустці».

Строк подання «відпускної» заяви ПКУ не встановлений. Рекомендуємо вам подати її не пізніше місяця, що передує місяцю виходу у відпустку (аналогічним чином рекомендують діяти і податківці). Це дозволить уникнути «нестикувань» з нарахованими авансовими внесками з ЄП.

А чому законодавець не згадав у «відпускному» п. 295.5 ПКУ єдиноподатників групи 3?

Тому що вони сплачують ЄП не за фіксованими ставками з розрахунку на календарний місяць, а у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (див. п. 293.1 ПКУ). Простіше кажучи, за ними працює правило: є дохід — є ЄП, немає доходу — немає ЄП. При цьому повідомляти податківців про бажання відпочити від підприємницьких трудів єдиноподатнику групи 3 не потрібно.

Ще таке запитання: а якщо підприємець захворів, чи може він відкликати свою заяву стосовно періоду відпустки? Податківці надають ствердну відповідь — відкликати можна — до періоду відпустки (роз’яснення в категорії 107.12 ЗІР).

ЄСВ. На жаль, але Законом про ЄСВ не передбачені пільги з нарахування та сплати підприємцями ЄСВ «за себе» за період відпустки.

Відпочивай — не відпочивай, а ЄСВ за кожний місяць звітного року (у тому числі й за «бездохідний») потрібно сплатити в розмірі не менше мінімального страхового внеску ( п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

У 2016 році розмір підприємницького мінімального страхового внеску дорівнює: у січні — квітні — 303,16 грн., у травні — листопаді — 319,00 грн., у грудні — 341,00 грн.

Якось особливо виділяти періоди перебування підприємця у відпустці у Книзі обліку доходів, в ЄП- і ЄСВ-звітності не потрібно.

…загальносистемник

ПДФО та ВЗ. «Відпускні» пільги з ПДФО та ВЗ для загальносистемників не передбачені ПКУ. Та вони їм, правду кажучи, і не потрібні.

Адже авансові платежі з ПДФО розраховують на підставі фактичних даних Книги обліку доходів і витрат кожного календарного кварталу. І якщо в результаті розрахунку отримуємо нульове або від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачуємо.

Це саме є справедливим і для випадку сплати ПДФО та ВЗ за підсумками звітного року. Відсутність госпдіяльності в якомусь з місяців звітного року позначиться на сумі чистого річного доходу і, відповідно, зобов’язань з ПДФО та ВЗ.

ЄСВ. Для підприємців-загальносистемників базою для нарахування ЄСВ «за себе» є чистий дохід, отриманий від їх діяльності, який підлягає обкладенню ПДФО ( п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). Причому підприємець має право не сплачувати ЄСВ за місяці, в яких чистий дохід дорівнював нулю або отримано збиток.

Відповідно, такий «нульовий» місяць не враховуватиметься при визначенні середнього чистого доходу за місяцями, для порівняння його з мінімальним і максимальним страховими внесками**.

** Подробиці сплати ЄСВ «за себе» підприємцями-загальносистемниками знайдете в п. 5 розд. IV Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449 (у редакції наказу від 28.03.2016 р. № 393).

Однак підприємець може сплатити ЄСВ за бездохідні місяці добровільно, щоб у пенсійному страховому стажі не утворилася «діра».