Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, лютий, 2017/№6
Друкувати

Облікова політика — 2017: чи потрібно коригувати?

Марина Казанова - податковий експерт, m.kazanova@buhgalter 911.com
Початок року — найкращий час зробити ревізію наказу про облікову політику, оцінити його положення на відповідність нормам законодавства і, у разі потреби, внести зміни. Як саме це зробити — читайте в сьогоднішній статті.
облікова політика, елементи облікової політики

Навіщо потрібна облікова політика? Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності ( ст. 1 Закону про бухоблік*, п. 3 П(С)БО 1). Часто-густо бухзаконодавство передбачає декілька варіантів методів оцінки, обліку і процедур — на вибір підприємства. Наприклад, П(С)БО 9 передбачає декілька варіантів методів оцінки вибуття запасів. В обліковій політиці якраз і фіксують обраний метод обліку.

* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Важливо! В обліковій політиці фіксують тільки ті принципи і методи обліку та оцінки, які передбачають декілька варіантів обліку на вибір підприємства або щодо яких є невизначеність.

А ось одноваріантні вимоги і норми П(С)БО (коли немає вибору з декількох варіантів) дублювати в наказі про облікову політику не потрібно .

До речі, оскільки податок на прибуток «посаджений» безпосередньо на бухгалтерський фінрезультат, наказ про облікову політику перестав бути суто бухдокументом. Від обраної підприємством облікової політики напряму залежить величина податку на прибуток, який йому доведеться платити.

Наприклад, за допомогою облікової політики можна оптимізувати податок на прибуток . Зробити це підприємство може, приміром, змінивши вартісний критерій розмежування основних засобів і малоцінки або змінивши метод амортизації.

Розглянемо приклад зі зміною вартісної межі основних засобів. Цей варіант «оптимізації» підходить тільки підприємствам-малодохідникам, яким можна не коригувати бухфінрезультат у податковому обліку.

Нагадаємо, що в податковому обліку критерій розмежування малоцінки і основних засобів складає 6000 грн. ( п.п. 14.1.138 ПКУ). А ось у бухобліку критерій малоцінності підприємство встановлює на власний розсуд ( п.п. 5.2 П(С)БО 7) і закріплює в обліковій політиці ( п. 2.1 розд. II Методрекомендацій № 635**).

** Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635.

«Високодохідникам» і малодохідникам-«добровольцям»*** доцільно у бухобліку встановити такий же критерій розмежування основних засобів і малоцінки, як і в податковому обліку (6000 грн. без ПДВ). А ось малодохідники, які не коригують бухфінрезультат, можуть встановити цей критерій у будь-якому розмірі. Адже на них податкове визначення основних засобів для цілей податку на прибуток не поширюється. Збільшення вартісного критерію може бути вигідне з тієї позиції, що у такому разі можна «підвести» більше активів під малоцінку. А для малоцінки можна використати особливі методи амортизації ( п. 27 П(С)БО 7): 50 % / 50 % (у першому місяці використання і в місяці списання з балансу) і 100 % (у першому місяці використання).

*** Тобто тим, хто не відмовився від застосування різниць.

У результаті застосування цих методів амортизації вартість об’єкта необоротних активів потрапить у витрати швидше, ніж якщо використати методи амортизації основних засобів.

Щоправда, відносно ПДВ все ж і малодохідникам-добровольцям доведеться орієнтуватися на податковий критерій основних засобів — 6000 грн.

Відмітимо, що така зміна вартісного критерію належить до зміни облікової оцінки (лист Мінфіну від 14.05.2012 р. № 31-08410-07-25/12004). А значить, проводити перекласифікацію «старих» малоцінних активів не треба. Тобто усі «старі» активи продовжують враховуватися за тією ж процедурою, що і раніше.

Облікова політика — 2017: чи треба коригувати? В першу чергу відмітимо, що згідно зі ст. 4 Закону про бухоблік облікова політика повинна застосовуватися послідовно з року в рік. А значить, розробляють облікову політику не на якийсь визначений термін, а на тривалий період діяльності підприємства.

Перевидавати наказ про облікову політику щороку не потрібно.

Щоб розібратися з тим, чи треба коригувати облікову політику під новий 2017 рік, нагадаємо, що розрізняють обов’язкові і добровільні зміни облікової політики ( п. 9 П(С)БО 6).

Обов’язкові зміни вносять при зміні вимог органу, що затверджує П(С)БО (Мінфіну). Але знову ж таки, корективи в облікову політику вносять тільки у тому випадку, якщо зміни в П(С)БО впливають на облікову політику (тобто припускають варіантність методик обліку і оцінок).

Оскільки в минулому 2016 році зміни в П(С)БО і інші нормативні акти, які впливають на облікову політику, не вносилися, коригувати її підприємствам, що використовують нацстандарти, на цій підставі в 2017 році не потрібно.

Добровільні зміни можливі в таких випадках:

— якщо змінюються статутні вимоги, внаслідок чого відбуваються зміни і з елементами облікової політики. Прикладом таких змін може бути зміна власника підприємства, реорганізація тощо;

— якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності. Приміром, підприємство змінює метод амортизації основних засобів, мотивуючи це достовірнішим відображенням операцій у фінансовій звітності. Або в 2015 році зміни в наказ про облікову політику могли бути спричинені «подорожчанням» з 01.09.2015 р. податкової малоцінки до 6000 грн.

Як внести зміни в облікову політику? Змінювати облікову політику на власний розсуд підприємство може у будь-який момент впродовж звітного року (звісно, за наявності на те підстав, вказаних в п. 9 П(С)БО 6).

За наявності таких підстав підприємство на власний розсуд може:

— або внести зміни і доповнення в діючий наказ;

— або викласти наказ у новій редакції з урахуванням змін, що відбулися, і доповнень.

Як відображаються зміни облікової політики? Згідно з п. 11 П(С)БО 6 облікова політика застосовується до подій і операцій з моменту їх виникнення. У зв’язку з цим п. 12 цього стандарту вимагає відображати вплив перегляду облікової політики на події і операції минулих періодів у фінансовій звітності. Роблять це шляхом:

— коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

— повторного надання порівнянної інформації про попередні звітні періоди.

Але можливе і перспективне застосування змін (не призводить до коригування нерозподіленого прибутку на початок року і повторного подання порівнянної інформації). Допускається це у разі, якщо:

(1) суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно ( п. 13 П(С)БО 6);

(2) зміни відбуваються в облікових оцінках.

Під обліковою оцінкою розуміють попередню оцінку, яка використовується підприємством у цілях розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

На практиці іноді досить складно відрізнити перегляд облікової політики від зміни в облікових оцінках. Якщо розрізнити неможливо, розглядайте і відображайте це як зміну облікових оцінок .

Наприклад, Мінфін (лист від 02.11.2009 р. № 31-34000-20-23-5535/5708) пропонує розглядати перегляд методу амортизації необоротних активів як зміну облікових оцінок. Значить, перераховувати раніше нараховану амортизацію в цілях коригування нерозподіленого прибутку в цьому випадку не доведеться!

Чи потрібно в наказі про облікову політику вказувати термін використання необоротних активів? Термін корисного використання основних засобів не є елементом облікової політики. Тому в обліковій політиці його можна не фіксувати. Не вимагають це робити і Методрекомендації № 635. Відмітимо, що п. 23 П(С)БО 7 і п. 25 П(С)БО 8 вимагають, щоб термін корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів і нематеріальних активів фіксувався в розпорядчому акті підприємства.

Такий термін рекомендуємо визначати рішенням спеціально створеної для цього комісії.

При цьому високодохідникам і малодохідникам-«добровольцям» при встановленні терміну використання необоротних активів логічно враховувати мінімально допустимі терміни використання об’єктів основних засобів. А ось малодохідники податкові вимоги про мінімально допустимий термін можуть ігнорувати.

Елементи облікової політики. Підказки відносно того, що включати в облікову політику, можна знайти в Методрекомендаціях № 635.

Основні елементи облікової політики

Елементи

Що передбачити в обліковій політиці

Основні засоби

( п.п. 5.2, пп. 16, 21 і 26 П(С)БО 7)

1. Методи амортизації: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий (виробничий метод не можна застосовувати в податковому обліку).

2. Вартісний критерій розмежування малоцінки і основних засобів (у податковому обліку — це 6000 грн. без урахування ПДВ).

3. Підходи до переоцінки основних засобів: плануєте переоцінювати необоротні активи чи ні. Якщо так, то потрібно визначитися з періодичністю зарахування сум дооцінки необоротних активів до складу нерозподіленого прибутку (щомісячно; щокварталу; раз на рік; при вибутті об’єкта).

4. Методи амортизації малоцінки

Запаси

( пп. 7, 9, 16, 18 і 19 П(С)БО 9)

1. Одиницю аналітичного обліку запасів (найменування або однорідна група (вид)).

2. Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат (включаються в первинну вартість запасів або обліковуються на окремому субрахунку зі списанням при вибутті запасів із застосуванням середнього відсотка).

3. Методи оцінки вибуття запасів.

4. Періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів (за звітний місяць або на дату операції).

5. Облік списання шин (при передачі в експлуатацію або обліковуються за первинною вартістю до моменту їх фактичного списання)

Дебіторська заборгованість

( пп. 8 і 9 П(С)БО 10)

1. Метод обчислення резерву сумнівних боргів (прямий або застосування коефіцієнта сумнівної заборгованості).

2. Порядок розрахунку коефіцієнта сумнівності (при виборі методу із застосуванням коефіцієнта сумнівної заборгованості).

3. Класифікація дебіторської заборгованості за термінами її непогашення

Зобов’язання

( п. 13 П(С)БО 11)

Перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів

Доходи

( п. 11 П(С)БО 15)

Методи оцінки ступеня завершеності операцій

Витрати

( пп. 11 і 16

П(С)БО 16)

1. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат.

2. Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

3. База розподілу загальновиробничих витрат (години, години праці; зарплата; обсяг діяльності; прямі витрати тощо)

Перерахунок валюти

( п. 8, п.п. 8.2

П(С)БО 21)

1. Порядок визначення курсових різниць по монетарних статтях на дату здійснення операції (в межах здійсненої операції або за усією монетарною статтею).

2. Порядок перерахунку у валюту звітності доходів, витрат і руху грошових коштів у фінансовій звітності господарської одиниці, розташованої за межами України (валютний курс на кінець дня дати здійснення операції або середньозважений валютний курс за відповідний місяць)

Інвестнерухомість

( п. 6 П(С)БО 32)

Критерії розмежування об’єктів операційної і інвестиційної нерухомості

Податок на прибуток

( п. 15 П(С)БО 17)

Періодичність відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань (щокварталу або один раз на рік)

Звіт про рух грошових коштів

Спосіб складання Звіту про рух грошових коштів:

— прямим методом;

— непрямим методом

Критерії істотності

Кількісні критерії і якісні ознаки істотності інформації про господарські операції, події і статті фінансової звітності. Встановлюються підприємством самостійно. Орієнтири наведені в п. 2.20 Методрекомендацій № 635

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться