На травневі КМУ явив світу порядки трудових перевірок

¹ Порядок здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю (далі — Порядок) та Порядок здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства про працю, затверджених постановою КМУ від 26.04.2017 р. № 295.

«Місцеві» помічники

Ви вже знаєте², що згідно з ч. 3 ст. 34 Закону № 280³ виконавчі органи міських рад міст обласного значення й об’єднаних територіальних громад (далі — виконавчі органи рад) розжилися на два додаткові повноваження:

² Зі статті «Трудові перевірки: «усе життя попереду» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 5).

³ Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.

1) здійснювати на відповідних територіях контроль за дотриманням законодавства про працю і зайнятість населення;

2) накладати штрафи за порушення такого законодавства.

Стримувала їх від активних дій відсутність відповідної підзаконної нормативки. Але… зараз цей «бар’єр» упав.

Відкриваємо «свіжоспечений» Порядок — «гід» по держконтролю за дотриманням законодавства про працю.

Головна дійова особа «на передовій» — інспектор праці.

Так ось він дволикий. Це може бути посадова особа Держпраці / його територіальних органів, але може бути і посадова особа виконавчого органу ради.

При цьому «сферу інтересів» останніх обмежили питаннями своєчасної і в повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці й оформлення трудових відносин.

Мандат інспектора праці, будь він хоч «трударем», хоч «місцевим», підтверджується службовим посвідченням установленої форми, яке видає Держпраці.

Форма посвідчення повинна оприлюднитися на сайті Держпраці: http://dsp.gov.ua. Ця служба також веде реєстр таких посвідчень.

Тобто ідея така, що деякі співробітники виконавчих органів рад отримуватимуть службові посвідчення інспекторів праці і діятимуть практично на тих же правах, що і власне перевіряючі з Держпраці .

Крім того, згідно зі зміненим п. 2 Порядку № 509⁴, керівники виконавчих органів рад і їх заступники зможуть накладати на суб’єктів господарювання і роботодавців штрафи за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП і ч. 2 — 7 ст. 53 Закону № 5067⁵.

⁴ Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509.

⁵ Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

Підставою для накладення штрафу може бути в тому числі й акт про виявлення під час перевірки ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складений посадовою особою виконавчої ради.

Так би мовити: самі виявили — самі оштрафували. У «трударів» у цьому плані свободи більше (про що трохи пізніше).

У цьому випадку не можемо промовчати про таке цікаве питання: як ці нові можливості виконавчих органів місцевих рад поєднуються з мораторієм-2017⁶?

⁶ Детальніше про який ми вели мову в статті «Крах старих мораторіїв (перевірочних і штрафних): хай живе новий!» у журналі «Бухгалтер 911», 2017, № 6.

Виконавчі органи місцевих рад не випадають з-під дії мораторію-2017 (у списку винятків їх немає)! Вважаємо, що навіть незважаючи на те, що інспектори праці з числа таких рад діють «під крилом» (і чуйним керівництвом ) Держпраці, від мораторію це їх рятувати не повинно. Тобто заходи держнагляду такі перевіряючі проводити можуть лише при дотриманні ряду умов, наведених у ст. 3 Закону № 1728⁷.

⁷ Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 р. № 1728-VIII.

Нагадаємо: триватиме дія мораторію до кінця цього року (принаймні, поки передбачено саме так).

Але є й інші нововведення, внесені постановою № 295. Пропонуємо розглянути їх детальніше.

«Як до себе додому»

Визначено, що держконтроль за дотриманням трудового законодавства повинен здійснюватися у формі проведення інспекційних відвідувань і невиїзних інспекцій інспекторами праці.

Дивно, але при подальшому ознайомленні з Порядком бачимо, що КМУ, м’яко кажучи, «закрив очі» на велику частину вимог оновленого Закону про перевірки⁸ . Адже в ньому для дуже розумних (до яких традиційно відносила себе Держпраці) прямо прописаний мінімальний набір вимог, які виконуватися повинні в будь-якому (!) разі⁹.

⁸ Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

⁹ Детально про це ви могли прочитати в статті «Перевірочні зміни — 2017: у чому «обмежені» перевіряючі» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 7).

Немає як такого ділення на планові і позапланові заходи.

Немає навіть згадки про посвідчення (направлення) на проведення контрольного заходу . Хоча все це передбачено Законом про перевірки!

По суті, все зводиться до необхідності наявності в інспектора праці дійсного службового посвідчення встановленої форми.

Як бачиться, таке «спрощення» законодавчих вимог призведе надалі до численних судових позовів.

Інспекційні відвідування і невиїзні інспекції

Підстави для проведення інспекційних відвідувань визначені в п. 5 Порядку. Знову-таки тут не простежується ділення на планові/позапланові заходи. А оскільки жодних відсилань до плану-графіка тут немає, потрібно розуміти, формально маємо справу із суцільно позаплановими заходами.

КМУ в цьому випадку не був обмежений у частині підстав для їх проведення. Чим, власне, і скористався.

Чого тут тільки немає, у тому числі звернення фізичних осіб, інформація Держстату, ДФСУ, ПФУ і їх територіальних органів.

Працівник робить щось за цивільно-правовим договором більше року, стрімкі (на 20 % і більше впродовж місяця) «перетікання» на неповний робочий час, 30 % і більше осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів і т. ін. Усе це сигнали для перевіряючих.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці зобов’язаний повідомити тому, хто перевіряється. Знову-таки про яке повідомлення йдеться? Про обов’язкову згідно із Законом про перевірки (ч. 3 ст. 6) копію посвідчення (направлення) на проведення контрольного заходу? Навряд чи .

Але якщо йдеться про відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, інспектор робить це вже на власний розсуд.

На перше місце поставлена лише необхідність пред’явлення інспектором службового посвідчення. Що стосується підпису в журналі перевірок, то інспектор зобов’язаний у ньому розписатися перед передачею на підпис тому, хто перевіряється, акта перевірки.

До початку перевірки ніхто розписуватися в ньому не буде.

Перелік прав інспекторів праці, яких їм надає службове посвідчення, знайдете в п. 10 Порядку. По суті — «заходь куди хочеш, роби що хочеш» на підставі все того ж службового посвідчення.

Тут впадає в око право, наприклад:

— наодинці або в присутності свідків ставити керівникові та/або співробітникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати з указаних питань усні та/або письмові пояснення;

— на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками стосовно предмета інспекційного відвідування;

— фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- і відеотехніки.

До речі, таке ж право Закон про перевірки (ч. 8 ст. 4) надає і тому, хто перевіряється.

А заборони, передбачені для інспекторів праці, знайдете в п. 13 Порядку. Зокрема, їм заборонено вилучати в об’єктів відвідування оригінали їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів; комп’ютери і їх частини (тут КМУ вирішив не порушувати аналогічну заборону з абз. 2 ч. 10 ст. 4 Закону про перевірки).

Права об’єктів відвідування, тобто нас із вами, вмістилися в п. 14 Порядку. Корисним для вас може виявитися те, що під час проведення інспекційного відвідування ви маєте право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у випадку: (а) відсутності службового посвідчення; (б) якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспекції; (в) якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує певні строки.

Тепер що стосується невиїзної інспекції. Її інспектори праці можуть проводити за рішенням керівника органу контролю або його заступника, узгодженим з об’єктом відвідування. Це можливо за наявності підстав, визначених пп. 1, 4 — 7 п. 5 Порядку. Проводять такі інспекції в приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів і пояснень, наданих об’єктом відвідування.

Підбиття підсумків

Зараз говоримо не про підсумки цієї статті , а про підсумки інспекційного відвідування або невиїзної інспекції. Їх оформляють актом, а в разі виявлення порушень законодавства про працю — приписом про їх усунення.

Свою незгоду з викладеною в акті інформацією можна висловити за допомогою зауважень, які є його невід’ємною частиною (згідно з п. 21 Порядку).

Подати зауваження до акта ви можете не пізніше за 3 робочі дні з дати підписання акта. Відреагувати на це інспектор праці зобов’язаний за допомогою письмової мотивованої відповіді на зауваження. Надати її інспектор зобов’язаний не більше ніж через 3 робочих дні з дати надходження таких зауважень.

Далі що стосується складеного інспектором праці припису. Він обов’язковий для виконання у визначені в ньому строки.

Припис виносять не пізніше ніж упродовж наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання). За наявності зауважень його вносять наступного дня після їх розгляду.

Якщо cтрок виконання припису складає більше 3 місяців, то в ньому визначають графік і заплановані заходи з усунення виявлених порушень. Інформувати інспектора праці про боротьбу з порушеннями у такому разі доведеться відповідно до визначеної в приписі періодичності.

Припис складають у двох екземплярах, які підписують інспектор праці і керівник об’єкта відвідування або його уповноважений представник.

Якщо об’єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження усунення виявлених порушень, стан виконання припису перевіряють після закінчення зазначеного в ньому строку для усунення недоліків.

«Заходи впливу», «слабка розрада»

Єдина радісна новина, та і то скромного масштабу, полягає в такому. Якщо виконати припис у встановлений у ньому строк, заходи з притягнення об’єкта відвідування і його посадових осіб до відповідальності не здійснюють! Це важливе правило передбачено п. 28 Порядку.

Але врахуйте: не все так райдужно, як хотілося б.

Штрафи застосують у будь-якому разі, якщо йдеться про виявлення (1) використання праці неоформлених працівників; (2) несвоєчасної і не в повному обсязі виплати зарплати; (3) недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Навіть якщо «самовиправитися» в ході інспекційного відвідування або невиїзної інспекції, від штрафів порятунку не буде.

Очікувано передбачена можливість оскаржити припис або вимогу інспектора праці керівникові (або його заступникові) відповідного територіального органу Держпраці. Для цього відведений 10-денний строк з дати їх отримання.

Не згодні і з їх рішенням ? Не зневіряйтеся! І таке рішення можна оскаржити керівникові (або заступникові керівника) Держпраці.

Важлива опція: подання скарги тимчасово призупиняє виконання припису або вимоги.

При цьому скаргу розглядають в 30-денний строк з дати її надходження, якщо інше не встановлене законом.

За результатами розгляду скарг вимоги і приписи можуть скасувати повністю або ж в окремій частині.

«А я до вас… проконсультувати»

Крім того, Порядком передбачена можливість проведення інспекторами праці регулярних інформаційно-роз’яснювальних кампаній з найефективніших способів дотримання законодавства про працю, захисту і відновленню трудових прав працівників. Детальніше про неї йдеться в останньому розділі цього Порядку (пп. 31 — 33).

При цьому насторожує п. 33:

«33. Інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин».

Таке враження, що інспектор праці може зайти «з метою інформування та моніторингу» куди завгодно і до кого завгодно. І це як би і не наглядовий захід узагалі.

Єдине, такий «захід» згідно з п. 5 Порядку підлягає попередній повідомній реєстрації Держпраці / її територіальним органом.

Але звідки про це дізнається сам «об’єкт відвідування»?!

«Ти перевіряєш, я штрафую»

Ще один момент, на який варто звернути увагу.

Згідно з останніми змінами в Порядку № 509 «трудові» штрафи за ч. 2 ст. 265 КЗпП тепер можуть накладати в тому числі і на підставі «акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю».

Потрібно розуміти, йдеться про податківців.

Єдине, розглядати відповідні справи можуть саме посадові особи Держпраці / її територіальних органів.

З коли

Постанови КМУ набувають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування (постанова № 295 ж поки що не опублікована).