Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, травень, 2017/№21
Друкувати

Неповний робочий час: відпускні тонкощі

Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці, buhgalter911@mail.ua
Практично на кожному підприємстві є працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу. Поточна ситуація, скажімо так, цьому сприяє. На що слід звернути увагу роботодавцеві, надаючи таким працівникам щорічну відпустку і розраховуючи відпускні? Зараз розповімо.
тривалість відпустки, розрахунок відпускних

Нормальна тривалість робочого часу працівника не повинна перевищувати 40 годин на тиждень ( ст. 50 КЗпП). Водночас трудове законодавство припускає можливість установлення працівникам неповного робочого часу шляхом:

зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день);

зменшення кількості днів роботи (неповний робочий тиждень);

одночасного зменшення кількості годин роботи впродовж робочого дня і кількості днів роботи (поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня).

Зверніть увагу: неповний робочий час може бути встановлений за згодою між працівником і роботодавцем або за ініціативою роботодавця*. Це важливо. Запам’ятаємо — і підемо далі.

* Як установити працівникові неповний робочий час, ми з вами говорили в журналі «Бухгалтер 911», 2017, № 7.

Щорічна відпустка

Щорічна основна відпустка. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної (!) тривалості.

Пам’ятайте: мінімальна тривалість щорічної основної відпустки, що надається працівникам за відпрацьований робочий рік, — 24 календарні дні.

Важливо! Час фактичної роботи на умовах неповного робочого часу впродовж робочого року, за який надається відпустка, включається в стаж роботи, що надає право на щорічну основну відпустку, без будь-яких обмежень ( ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці ( ст. 7 Закону про відпустки) і за особливий характер праці ( ст. 8 цього Закону). Право на такі відпустки мають тільки ті працівники, які фактично зайняті на роботі зі шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.

Тобто якщо працівникові встановлений неповний робочий день, наприклад 3 години на день при 8-годинному робочому дні, дні роботи на умовах неповного робочого часу не зараховуватимуться в стаж, який надає право на щорічну додаткову відпустку.

Ну і пару слів про щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем ( п. 2 ст. 8 Закону про відпустки).

Така відпустка не може бути надана працівникам з неповним робочим днем. Водночас право на неї мають працівники, зайняті на умовах неповного робочого тижня.

Ненормований робочий день не може бути встановлений для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Відпускні

Про розрахунок відпускних ми з вами говорили зовсім нещодавно**. Флагманом у цьому питанні є Порядок № 100. І він вимагає, щоб час, упродовж якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключали з розрахункового періоду.

** Зазирніть у № 17 і № 18-19 журналу «Бухгалтер 911» за цей рік.

На цій підставі дні, коли працівник не працював у зв’язку з установленням йому неповного робочого тижня, виключають з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати для виплати відпускних, якщо:

по-перше, переведення на неповний робочий тиждень було ініційоване роботодавцем на підставі ст. 32 КЗпП;

по-друге, ці дні не були оплачені, наприклад, у зв’язку з відпусткою або тимчасовою непрацездатністю.

Зверніть увагу: виключають тільки робочі дні, які не були відпрацьовані у зв’язку з установленням працівникові неповного робочого тижня.

А ось вихідні дні, що припадають на розрахунковий період, візьмуть участь у розрахунку відпускних.

А якщо працівник сам попросив установити йому неповний робочий тиждень ( ст. 56 КЗпП) або від початку був прийнятий на роботу з таким режимом? У такому разі при розрахунку середньої заробітної плати для оплати відпустки дні, впродовж яких працівник не працював у зв’язку з неповним робочим тижнем, не виключають із розрахункового періоду (лист Мінпраці від 25.05.2009 р. № 294/13/84-09).

А якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня? Тоді розраховуйте йому відпускні в загальному порядку. Будь-які особливості для такої ситуації законодавством не передбачені.

Закріпимо сказане на прикладах .

Приклад 1. Працівникові підприємства надають щорічну основну відпустку з 29.05.2017 р. на 24 календарні дні. У розрахунковому періоді (травень 2016 рокуквітень 2017 року) працівник з травня по грудень 2016 року працював у режимі повного робочого тижня. Із січня 2017 року за бажанням працівника він був переведений у режим неповного робочого тижня (3 дні на тиждень — понеділок, вівторок, середа). Заробітна плата працівника за розрахунковий період склала 30000,00 грн.

Неповний робочий тиждень був установлений працівникові за його ініціативою.

У зв’язку з тим, що неповний робочий тиждень був установлений працівникові на його прохання, при обчисленні середньої заробітної плати дні, впродовж яких працівник не працював, не виключаємо з розрахункового періоду.

Тобто в цьому випадку кількість календарних днів розрахункового періоду складе:

365 - 11 = 354 (к. дн.),

де 365 — загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді;

11 — кількість святкових і неробочих днів, що припадають на розрахунковий період.

Розрахуємо середню заробітну плату:

30000,00 : 354 = 84,75 (грн.).

Сума відпускних складе:

84,75 x 24 = 2034,00 (грн.).

Приклад 2. Використовуючи умови прикладу 1, припустимо, що режим неповного робочого тижня був установлений працівникові за ініціативою роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, про що працівнику було повідомлено за два місяці.

Неповний робочий тиждень установлений працівникові за ініціативою роботодавця ( ст. 32 КЗпП).

При визначенні кількості календарних днів розрахункового періоду робочі дні, впродовж яких працівник не працював у зв’язку з установленням йому режиму неповного робочого тижня, виключаємо з розрахункового періоду.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді складає:

365 - 11 - 34 = 320 (к. дн.),

де 365 — загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді;

11 — кількість святкових і неробочих днів, що припадають на розрахунковий період;

34 — кількість робочих днів, упродовж яких працівник не працював у січні — квітні 2017 року (четвер, п’ятниця кожного тижня, при цьому на ці дні ні відпустка, ні хвороба не припадали (тобто вони не були оплачені за середньою)) у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства.

Розрахуємо середню заробітну плату:

30000,00 : 320 = 93,75 (грн.).

Визначимо суму відпускних:

93,75 x 24 = 2250,00 (грн.).

Приклад 3. Працівник іде в щорічну відпустку з 01.06.2017 р. на 14 календарних днів. Розрахунковий період — червень 2016 року — травень 2017 року. Сума заробітної плати за розрахунковий період склала 42735,00 грн. Із січня по травень 2017 року працівник працював у режимі неповного робочого дня (4 години на день).

Працівник працює на умовах неповного робочого дня.

Оскільки працівник працює на умовах неповного робочого дня, суму відпускних розраховуємо в загальному порядку без будь-яких особливостей.

Визначимо кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

365 - 11 = 354 (к. дн.),

де 365 — загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді;

11 — кількість святкових і неробочих днів, що припадають на розрахунковий період.

Розрахуємо середньоденну заробітну плату:

42735,00 : 354 = 120,72 (грн.).

Визначимо суму відпускних:

120,72 х 14 = 1690,08 (грн.).

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться