Повернення майна зі статутного капіталу: бухгалтерські й податкові тонкощі

Стандартний випадок виходу учасника з ТОВ з передачею йому майна ми вже пропонували вашій увазі*, зокрема, зробивши акцент на обкладенні такої операції ПДВ. Зараз же «проллємо світло» на ряд нетипових, але таких, чого гріха таїти, що трапляються на практиці, ситуацій.

* Див. статтю «Статутний капітал: відповідаємо на найчастіші запитання» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 20).

Раніше внесений об’єкт: якщо потрібний саме він

Засновник, виходячи з ТОВ, бажає отримати саме той об’єкт, який вносив. Чи має він на це право? Чи потрібно дізнатися думку інших засновників товариства із цього приводу? Як компенсувати знос об’єкта, внаслідок якого той втратив свою первісну вартість? Про все по порядку.

Насамперед пам’ятайте: майно, внесене засновником як внесок у статутний капітал, перестає бути власністю цього засновника. Права власності на нього набуває підприємство.

У зв’язку із цим доводиться проводити також переоформлення права власності на такі об’єкти, як, наприклад, автомобілі або нерухомість.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону № 1576** при виході учасника йому потрібно виплатити вартість частини майна, пропорційну його долі в статутному капіталі. При цьому на вимогу учасника і з відома товариства внесок може бути повернений повністю або частково в натуральній формі, тобто майном. Таким чином, права вимагати повернення конкретно того майна, яке було внесено раніше, учасник не має. Враховуючи це, при виході з товариства засновник може лише просити майно, яке вносив (ясна річ, уже в зношеному вигляді). Вирішувати ж, як саме розрахуватися з ним, усе одно загальним зборам. Якщо майно не є незамінним , зазвичай, засновникові йдуть назустріч.

** Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.

Виплату роблять після затвердження звіту за рік, у якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Якщо з учасником, який виходить, розраховуються майном, то має місце продаж товарів. Причому незалежно від того, повертають учасникові саме те майно, яке він раніше вніс у статутний капітал, або те, яке придбали в ході здійснення діяльності товариства.

Питання з тим, як компенсувати знос об’єкта, раніше відданого як внесок у статутний капітал, вирішується таким чином. Для визначення суми, що підлягає відшкодуванню учасникові понад залишкову вартість об’єкта, необхідно порівняти дві величини:

1) частину чистих активів товариства, що припадають на частку учасника.

Їх розмір дорівнює власному капіталу товариства (рядок 1495 пасиву Балансу).

Так ось, нас цікавить добуток рядка 1495 Балансу і долі учасника товариства;

2) залишкову вартість необоротного активу, раніше переданого учасником як внесок у статутний капітал.

Різниця між цими величинами і має бути компенсована учасникові додатково (грошима або іншим майном товариства).

Якщо товариство — платник ПДВ, потрібно буде нарахувати зобов’язання з ПДВ на договірну вартість майна, яке передають.

Це та ситуація, коли без прикладу не розібратися .

Приклад. Розмір статутного капіталу ТОВ «Світ» складає 1000000 грн., доля учасника-фізособи, що виходить, — 20 %. Як внесок у статутний капітал ним було передано нове устаткування, первісна вартість якого складала 200000 грн.

При виході з товариства учасник зажадав повернути йому устаткування (знос якого склав 80000 грн.), і ТОВ цю вимогу задовольнило.

На момент виходу учасника сума нерозподіленого прибутку (рядок 1420 Балансу) склала 200000 грн.

Показник рядка 1495 Балансу дорівнює: 1000000 + 200000 = 1200000 (грн.). Сума, яка має бути виплачена учасникові, у свою чергу, складає: 1200000 грн. х 0,2 = 240000 грн.

Тобто, окрім устаткування (залишкова вартість якого дорівнює 120000 грн. + ПДВ, нарахований на цю суму, у розмірі 24000 грн.), товариство зобов’язане виплатити учасникові різницю в розмірі 96000 грн. Припустимо, що цю суму виплатили грошима.

В обліку ТОВ «Світ» мають бути відображені такі проводки:

Знос у нуль: як передати засновникові?

Учасник ТОВ бажає придбати об’єкт основних засобів (наприклад, нерухомість), який уже повністю «з’їдений» амортизацією. Тобто його вартість, що амортизується, дорівнює нулю. Тут слід врахувати такі моменти.

Для цілей ПДВ база обкладення операцій з постачання необоротних активів згідно з п. 188.1 ПКУ визначається від договірної вартості, але не може бути нижчою балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку. При цьому беруть таку вартість станом на початок звітного (податкового) періоду, впродовж якого здійснюють такі операції.

У разі відсутності обліку необоротних активів зобов’язання з ПДВ визначають виходячи зі звичайної ціни.

Тобто, здавалося б, якщо об’єкт повністю замортизований, напрошується висновок: установити адекватну договірну вартість його передачі — і справа в капелюсі .

Але в бухобліку з повністю замортизованими об’єктами інша розмова . Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу, то підприємство, як свідчить п. 16 П(С)БО 7, може (але не зобов’язане) переоцінювати такий об’єкт.

Додатковим тягарем у такому разі є необхідність переоцінки всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить об’єкт, на ту ж дату.

Причому для повністю замортизованих об’єктів передбачений свій алгоритм. Переоцінену залишкову вартість визначають збільшенням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості. Суму зносу об’єкта при цьому не переоцінюють.

Також абз. 2 п. 17 П(С)БО 7 указує, що для об’єктів, які продовжують використовуватися, обов’язково визначають ліквідаційну вартість. Інша справа, що ніщо не забороняє встановити її на рівні нуля. Тобто припустити, що сума коштів або вартість інших активів, яку товариство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), тільки покриє витрати, пов’язані з ліквідацією (а також продажем) об’єкта. А ліквідаційна вартість є різницею цих двох величин.

Важливо, що для високодохідних платників податку на прибуток проведення переоцінки в бухобліку — пустий звук. Для розрахунку податкової амортизації вартість основних засобів згідно з п.п. 138.3.1 ПКУ беруть без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухобліку.

Зате малодохідні платники податку, що прийняли рішення не відображати коригування, можуть сповна відчути всі принади переоцінки основних засобів і в податковому обліку.

Для високодохідних платників такі суми «зіграють» і в разі продажу (чи ліквідації) об’єкта, адже збільшити фінрезультат до оподаткування в такому разі згідно з п. 138.1 ПКУ потрібно на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів, визначеної відповідно до НП(С)БО або МСФЗ. Ясна річ, що паралельно його потрібно зменшити на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів, визначеної з урахуванням положень ПКУ (згідно з п. 138.2).