Єдиний податок групи 4: кому можна?

Почнемо, мабуть, зі знакових подій недалекого 2015 року. Законодавці «порішили» фіксований сільгоспподаток. «Традиційних» єдиноподатників з 6 груп зігнали в 3 групи. А групу 4 зробили, по суті, «притулком» для колишніх платників фіксованого сільгоспподатку. Але не забули при цьому багаторазово збільшити податкове навантаження на них. Власне із цього і пішов сільгосп-«відросток» єдиного податку — група 4 .

Хто може. Сільгоспнюанси

Стати єдиноподатником групи 4 може юрособа (будь-якої організаційно-правової форми).

Далі така юрособа повинна «вписуватися» у визначення сільськогосподарського виробника з п.п. 14.1.235 ПКУ. Такими цей підпункт визнає осіб, які:

— займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), їх (сільськогосподарської продукції та/або риби) переробкою на власних або орендованих потужностях, у тому числі переробкою виробленої власними силами сировини на давальницьких умовах;

— здійснюють операції з їх постачання.

У свою чергу, визначення сільгосппродукції надане в п.п. 14.1.234 ПКУ. Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) — це продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки і переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Тут украй важливо звернути увагу на самостійно виробниче джерело (спосіб) надходження сільгосппродукції.

Продукцію/товари визнають сільськогосподарською тільки за умови їх вирощування, відгодівлі, вилову, збору, виготовлення, виробництва, переробки безпосередньо виробником.

Придбана зі сторони продукція землеробства, тваринництва, птахівництва або рибництва (від посередників або навіть від інших сільгосптоваровиробників) у цьому випадку сільськогосподарською не визнається. Водночас зазначимо, що безпосередність виробництва не слід тлумачити занадто вузько.

Як виходить з п.п. 14.1.235 ПКУ, переробка сільгосппродукції можлива не лише на власних або орендованих потужностях, але й на давальницьких умовах. Головне, щоб продукти обробки і переробки були із самостійно виробленої сировини.

При цьому ПКУ не містить обмежень щодо залучення сільгосптоваровиробниками техніки і працівників сторонніх організацій для виконання певних сільськогосподарських робіт. Такий спосіб виконання робіт не позбавляє сільгосппідприємство права бути платником єдиного податку групи 4, якщо ним дотримані всі вимоги, необхідні для придбання і підтвердження цього статусу.

Нюанс щодо племресурсів тваринництва. У контексті питання про самостійно вироблену продукцію крокуємо до п.п. 291.4.2 ПКУ, яким установлене таке. У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) у племінній справі у тваринництві до продукції власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) у племінній справі у тваринництві і реалізовані вітчизняним підприємствам для запліднення маткового поголів’я тварин. Визначення термінів, що згадуються в п.п. 291.4.2 ПКУ, знаходимо в ст. 1 Закону № 3691*.

* Закон України «Про племінну справу у тваринництві» від 15.12.93 р. № 3691-XII.

Племінна справа — система зоотехнічних, селекційних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.

Під племінними (генетичними) ресурсами розуміють тварин, сперму, ембріони, яйцеклітини, що мають племінну (генетичну) цінність. Суб’єктами племінної справи у тваринництві є (ст. 5 Закону № 3691):

— власники племінних (генетичних) ресурсів;

— підприємства, установи й організації незалежно від форми власності і фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що беруть участь у виробництві, збереженні, використанні, створенні, визначенні племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів, торгівлі племінними (генетичними) ресурсами і надають послуги, пов’язані з племінною справою у тваринництві;

— власники неплемінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів і замовники послуг з племінної справи у тваринництві.

Таким чином, придбані на стороні племгенресурси можна відносити до продукції власного виробництва тільки в разі відповідності таким умовам:

1) постачальник має бути одного статусу з покупцем, тобто належати до кола центрів, підприємств, об’єднань у племінній справі у тваринництві;

2) реалізація таких племгенресурсів має бути цільовою, а саме вітчизняним підприємствам для запліднення маткового поголів’я тварин. Звідси висновок: покупні племгенресурси можна віднести до продукції власного виробництва тільки за операціями купівлі-продажу з контрагентами — юридичними особами.

Рибогосподарська діяльність. Як уже було сказано раніше, під поняття сільгосптоваровиробника підпадають також юрособи, що займаються розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) і її реалізацією. Отже, йдеться про підприємства, що займаються рибництвом (штучним розведенням і відтворенням риби) та рибальством (здобиччю (виловом) риби).

** Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р. № 2894-III.

Для здійснення такого виду діяльності підприємство повинне мати власні або орендовані відповідні потужності. Простіше кажучи, водні площі, під якими розуміють тільки внутрішні водойми: озера, ставки і водосховища. Забігаючи наперед, також зазначимо, що доходи, отримані від реалізації виловленої продукції рибництва, у розрахунку частки сільгосптоваровиробництва обліковуються спільно з доходами, отриманими від реалізації продукції рослинництва, тваринництва і птахівництва.

75-відсотковий «пропуск»

Як зазначено в п.п. 4 п. 291.4 ПКУ, група 4 платників єдиного податку — це сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %.

Цей показник слугує сільгосппідприємству своєрідним пропуском у коло платників єдиного податку групи 4. Дивлячись на роль цього показника, детально розглянемо норми ПКУ, що стосуються його розрахунку.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва — це питома вага доходу сільгосптоваровиробника, отриманого від реалізації сільгосппродукції власного виробництва і продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу (п.п. 14.1.262 ПКУ). Розмір сільгоспчастки за попередній податковий (звітний) рік визначається за формою Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва (далі — Розрахунок), затвердженою наказом № 772***.

*** Наказ Мінагрополітики «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» від 26.12.2011 р. № 772.

При складанні Розрахунку сільгосптоваровиробники керуються даними бухобліку.

Склад доходів сільгосптоваровиробника, отриманих від реалізації сільгосппродукції власного виробництва і продуктів її переробки (на практиці їх зазвичай називають сільгоспдоходами), регламентований п.п. 298.8.3 ПКУ. До них належать доходи, отримані від реалізації продукції:

— рослинництва, виробленої (вирощеної) на угіддях, що належать сільгосптоваровиробникові на праві власності або наданих йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), і продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

— рослинництва на закритому ґрунті і продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

— тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

До складу сільгоспдоходів включають також доходи від продажу сільгосппродукції, виробленої із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

До таких доходів не належать доходи від реалізації підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, що використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції.

Доходи від надання супутніх послуг (перелічені в абз. 6 — 10 п.п. 298.8.3 ПКУ) до складу сільгоспдоходів за загальним правилом не включають.

Для реорганізованих і новостворених

Ось тепер дійшла черга до розмови про реорганізовані (шляхом злиття, приєднання, перетворення, розділення або виділення) і новостворені сільгосппідприємства.

У порядку набуття ними статусу платника групи 4, регламентованого пп. 291.4.3 — 291.4.7 ПКУ, акцентуємо увагу на двох моментах.

Перший — стосовно дотримання критерію сільгоспчастки. Якщо сільгосптоваровиробник створюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, розділення або виділення згідно з відповідними нормами ЦКУ, то норма про дотримання сільгоспчастки не менше 75 % за попередній податковий (звітний) рік поширюється на (п.п. 291.4.3 ПКУ):

— усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;

— кожна окрема особа, створена шляхом розділення або виділення;

— особа, створена шляхом перетворення.

Другий — стосовно року, з якого сільгосппідприємство може перейти на єдиний податок у групу 4. У рік створення може бути платником єдиного податку групи 4 сільгосптоваровиробник, створений шляхом злиття або приєднання.

Проте є умова — сільгоспчастка за попередній податковий (звітний) рік, отримана всіма товаровиробниками, що беруть участь у створенні, дорівнює або перевищує 75 % (п.п. 291.4.4 ПКУ).

У рік перетворення стати єдиноподатниками групи 4 можуть сільгосптоваровиробники, створені шляхом перетворення платника податку, звичайно, якщо сільгоспчастка, отримана такою юрособою за попередній податковий (звітний) рік, складає не менше 75 % (п.п. 291.4.5 ПКУ).

І тільки з наступного року можуть претендувати на потрапляння в групу 4 сільгосптоваровиробники:

— створені шляхом розділення або виділення (п.п. 291.4.6 ПКУ);

— новостворені (п.п. 291.4.7 ПКУ).

Кому зачинені двері

Як ми вже говорили, не можуть сплачувати єдиний податок у групі 4 фізособи-підприємці. Більше того, не кожне сільськогосподарське підприємство, що відповідає критеріям, зазначеним у п.п. 4 п. 291.4 ПКУ, може отримати статус єдиноподатника групи 4.

Перелік обмежень визначений п. 291.51 ПКУ. За наявності хоча б однієї з наведених далі умов шляху до сільгосп єдиного податку немає.

1. 50 % доходу, отриманого від продажу сільгосппродукції власного виробництва і продуктів її переробки, складає дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра. Виняток передбачений стосовно зрізаних квітів (вирощених на угіддях, що належать сільгосптоваровиробникові на праві власності або наданих йому в користування), продуктів їх переробки та хутрової сировини (п.п. 291.51.1 ПКУ).

2. Здійснення діяльності з виробництва підакцизних товарів. Виняток:

— виноматеріали виноградні (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблені на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, що використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції (п.п. 291.51.2 ПКУ);

— електроенергія, вироблена кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії, за умови, що дохід від її продажу не перевищує 25 % доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб’єкта.

3. Наявність станом на 1 січня базового (звітного) року податкового боргу. Зверніть увагу: у п.п. 291.51.3 ПКУ йдеться про податковий борг саме на 1 січня. А отже, якщо він виник після 1 січня і є (не сплачений) на момент подання декларації (до 20 лютого поточного року), це не може вважатися перешкодою для обрання або підтвердження статусу платника групи 4.

Що ж до обмежень за розміром доходу, кількістю найманих працівників і негрошовими розрахунками, які такі важливі для спрощенців групи 1 — 3, то в групі 4 їх немає зовсім, що радує . Тобто спрощенці групи 4 можуть мати будь-який розмір доходу, скільки завгодно багато працівників, а також здійснювати бартер, взаємозалік тощо (п. 291.6 ПКУ).

На цьому сьогодні все. Про «податкове навантаження» і перехід на сплату єдиного податку групи 4 поговоримо в наступному номері.