Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, жовтень, 2017/№44
Друкувати

Строк позовної давності — його переривання і призупинення

Шевчук Михайло, податковий експерт, m.shevchuk@buhgalter911.com
У продовження теми позаминулого номера про безнадійну заборгованість зі строком позовної давності*, що сплив, розглянемо випадки, у яких такий строк вийде почати наново або «заморозити». Вам може бути це дуже корисним!
безнадійна заборгованість, строк позовної давності

* Стаття «Безнадійна заборгованість і податок на прибуток: «подвійний удар».

Не уникнути, так відстрочити згубні наслідки списання безнадійної заборгованості зі строком позовної давності, що сплив, можуть такі «опції» .

Переривання строку позовної давності

У разі такого переривання перебіг позовної давності починається наново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, у новий строк не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦКУ). Наприклад, якщо прострочена заборгованість існує вже 2 роки, то в разі переривання строку позовної давності вона почне перебіг заново з 1-го дня — неначе останніх двох років і не було.

Враховуючи це, якщо строк позовної давності наближається до свого закінчення, а ви так і не здійснювали «відповідних заходів зі стягнення дебіторської заборгованості», на яких так наполягають податківці, то саме час цим зайнятися.

Переривання строку позовної давності відбувається в разі здійснення особою дії, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов’язку (згідно з ч. 1 ст. 264 ЦКУ).

До таких дій, на думку ВГСУ**, можуть належати (з урахуванням конкретних обставин справи):

** Постанова Пленуму ВХСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності при вирішенні господарських суперечок» від 29.05.2013 р. № 10 (далі — постанова № 10).

— визнання пред’явленої претензії;

— зміна договору, з якого вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору;

— письмове прохання відстрочити сплату боргу;

— підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості в сумі, за якою виникла суперечка;

— письмове звернення боржника до кредитора щодо забезпечення сплати суми боргу;

— часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Подібні дії є найпоширенішими, але цей перелік не вичерпний.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Бездіяльність боржника (наприклад, неспростування ним безперечного списання коштів, якщо така можливість допускається згідно із законом або договором) не говорить про переривання перебігу позовної давності.

Усе тому, що таке переривання можливе тільки шляхом здійснення дій (згідно з абз. 10 п.п. 4.4.1 постанови № 10).

Визнання боржником основного боргу, у тому числі його сплата, саме собою не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, відсотків за користування коштами), як і вимог із відшкодування коштів. Як наслідок, воно не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за вказаними вимогами.

При цьому запам’ятайте: визнання боржником свого боргу (шляхом здійснення означених вище дій) після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу позовної давності. Це, серед іншого, підтверджує і ВСУ в оглядовому листі від 01.07.2017 р.

Адже переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу (згідно з абз. 1 п.п. 4.4.1 постанови № 10).

Це важливий момент. Адже на практиці багато хто згадує про сплив строку позовної давності лише в наступних періодах після цього. При цьому боржники в такому разі цікавляться: чи вважатиметься строк позовної давності таким, що сплив, якщо вони визнають свою заборгованість уже після пропуску такого строку? Від відповіді, як ви розумієте, залежить, включати чи ні боржникові таку заборгованість у дохід. Враховуючи висновки попереднього абзацу, відповідь, на жаль, фіскальна — включати. Тому платники в таких випадках повинні або подавати уточненки до періодів, у яких відбувся сплив строку позовної давності з донарахуванням доходів (а в низці випадків, і ПДВ), або, що нерідко трапляється на практиці, оформляти визнання боргу заднім числом і без будь-яких податкових наслідків.

Що стосується кредитора, то для нього важливішим є те, що позовна давність уривається в разі пред’явлення позову до одного з декількох боржників, навіть якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 2 ст. 264 ЦКУ).

Але не будь-який позов, а лише той, який поданий з дотриманням вимог процесуального закону, зокрема, ст. 54, 56, 57 ГПКУ***. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (згідно зі ст. 62 ГПКУ) або вона повернена (ст. 63 цього Кодексу), перебіг позовної давності не уривається.

*** Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. № 1798-XII.

А ось у разі скасування ухвали госпсуду про відмову в прийнятті позовної заяви або про її повернення перебіг позовної давності уривається****.

**** Причому з дня первісного подання цієї заяви до суду.

Також не перериває цей перебіг подання позову з порушенням правил підвідомчості справ (див. абз. 1 п.п. 4.4.2 постанови № 10).

З іншого боку, не до кінця зрозуміло, як означене твердження кореспондує з останнім абзацом того ж підпункту, який установлює, що подання позову з недотриманням правил осудності справ перериває перебіг позовної давності з дня такого подання. Пояснює це ВГСУ тим, що ч. 1 ст. 17 ГПКУ передбачене направлення господарським судом матеріалів справи з позовною заявою щодо встановленої осудності.

Збільшення або зменшення розміру позовних вимог (згідно з ч. 4 ст. 22 ГПКУ) не змінює моменту переривання перебігу позовної давності, що настав у зв’язку з поданням позову.

І ще: на відміну від застосування строку позовної давності, правила переривання такого строку суди зобов’язані застосовувати незалежно від наявності клопотання сторін у справі (п.п. 4.4 постанови № 10). Ключовий момент — наявність доказів, що підтверджують факт переривання.

Призупинення строку позовної давності

Таке призупинення відрізняється в невигідну сторону від його переривання тим, що з дня припинення дії перелічених обставин перебіг позовної давності триває з урахуванням часу, що пройшов до його зупинки.

Та і як-небудь вплинути на такі обставини (на відміну від того ж переривання — див. вище) кредиторові майже неможливо .

Призупинення перебігу строку позовної давності відбувається в таких випадках (ч. 1 ст. 263 ЦКУ):

1) якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за наявних умов обставина (непереборна сила). Зокрема, суди визнають, що обставинами непереборної сили (форс-мажором) є терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, блокування й ушкодження об’єктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в зоні проведення АТО;

При цьому форс-мажор повинен перешкоджати поданню позову, а для цього вказані обставини повинні впливати саме на вас (а не на вашого боржника).

2) у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, установлених законом;

3) у разі зупинки дії закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведених на воєнний стан.

При цьому, як бачите, перелік підстав для призупинення сформульований вичерпно, а тому вийти за його межі не можна. Але якщо виникла хоча б одна з указаних обставин, то перебіг позовної давності призупиняється на весь час її існування (згідно з ч. 2 ст. 263 ЦКУ).

На завершення також звертаємо увагу, що призупинення строків допускається в тому числі і для податкових відносин, але тільки на підставах і у випадках, передбачених ПКУ. Зокрема, цей Кодекс призупиняє:

— строк реєстрації податкової накладної — у тому випадку, якщо вона була заблокована (в цьому випадку строк її реєстрації подовжується);

— 1095-денний строк давності для нарахування грошового зобов’язання, встановлений п. 102.1 ПКУ, — на період, протягом якого податківцям за рішенням суду заборонено перевіряти платника або такий платник перебуває за межами митної території України (якщо таке перебування є безперервним і складає не менше 183 днів).

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам